«Порошенко поганий, тому давайте оберемо Зеленського, і подивимось, що буде?»
Подивились, оцінили.
Володимир Зеленський — недосвідчений, неосвічений, пихатий, образливий, слабкий, істеричний, нарцисичний і просто тупий.
Людина, яка ніколи нічому не вчилась і все своє життя займалась дибілізацією власного глядача.
І головне — два з половиною роки країною керував не Володимир Зеленський, а Ігор Коломойський — людина не дурна, але з певним бекграундом.
І ми бачимо, що за два з половиною роки Ігор Валерійович і його «менеджмент» не тільки вижили фізично і не сіли в американську тюрьму, але й вирішили практично всі свої юридичні і фінансові проблеми.
Єдиною проблемою Ігоря Валерійовича залишається Володимир Зеленський — його власний інкуб, який на сьогодні погано виконує свої кей-пі-айс.
Тобто Володимир Олександрович погано дибілізує свого глядача, глядач вже почав про щось здогадуватись і вже не купує.
Саме тому знадобився 20-ти хвилинний ролік-вітання поки-що-президента.
Я подивився і мушу сказати — це агонія.
Президента Зеленського вже не існує — існує абсолютно обісцяні залякані залишки людини, яка все ж таки хапається за останню можливість утримати владу і можливо життя [знаючи, як Ігор Валерійович звик вирішувати проблеми]. Зібравши навколо себе вже всіх, кого зміг, хто від нього залежить, в це останнє плавання на своєму Титанику.
Якщо Зеленський доживе до наступного року президентом буде ще цікавіше — я думаю буде 12-ти годинний марафон, в якому «президент» відвідає кожен побудований дитсадочок і пройде буквально кожен поремонтований кілометр доріг.
Але і це не допоможе.
Український народ вже почав свою роботу над помилками і цей процес вже не зупинити. І зараз важко сказати, хто саме буде бенефіціаром цієї роботи, можливо, він/вона нам не сподобаються, але змінити це вже неможливо.
Тому прощавай, Володимир Зеленський, навіть якось шкода тебе.
Рятуйся.
Поки ще не запізно.
Sergii Iesipov
Совкове застілля від президента хоча вбоге та недоречне, але цілком логічне — він втрачає підтримку і тому йому створюють картинку всенародної любові.
Тиск на нехитру емоцію вже використовується не вперше, раніше це були діти, а ще раніше образ недолугого обивателя з «какой разніцей».
Проте телевізійна ілюзія все сильніше контрастує з реальністю, і скільки б поруч з ним не посадили достойних людей — від цього криза не припиниться, армія не підсилиться, руйнація інституцій не сповільниться, а кротівня не зникне.
Тим більше підсвідомо режисери максимально обезличили декорації, навіть не поставивши наші прапори, під якими держава воює вже дев’ятий рік, і це показова обмовка.
А сам головний герой відосіка при військових лепетав про якісь «лінії в голові», знецінюючи захист справжніх ліній, тих, які захищають ціною крові — звичайний маразм обивателя, який думає, що все можна вирішити просто силою думки.
І цікаво було почути національну ідею: виявляється, максимальна висока мета це зустрітися десь з «пляшкою і холодцем» — тобто «забыть кровь», якщо назвати речі своїми іменами.
………….
Чергова спроба змінити маску, змімікрувати під ситуацію, залишивши генеральну лінію на тримання населення в омані та продовжувати поступки ворогу.
Погана гра, все більше людей прозріває — але треба, щоби всі.
Валерій Прозапас
Зелене дніще
Виявляється, Зеленський заганяв військових на свій «новорічний прийом» не добровільно, а …за наказом.
Просто жесть.
Наказую! В мою новорічну масовку прибути, ать-два! За відмову будете покарані за законами воєнного часу!
В світі не дарма існує таке поняття, як етикет, а в ньому окремою главою — запрошення на прийоми. Офіційні запрошення для того і існують, щоб людина мала право відмовитися. А тут рознарядка командиру: відрядити Борисовську в Київ на зйомки новорічного відосіка. Ппц.
Що казати, в нас при владі із грязі в князі, до того ж злобні, ненависні, вигадливі нікчеми. Тут не те, що незнання етикету, тут власний «етикет», за яким всіх достойних треба умисно замазати лайном.
Відповідаючи собі на питання, чи пішов би я? Я відповів, що не пішов би. По-перше, я в свій час не пішов на запрошення до Порошенка. Але то було інше. А по-друге, в мене колись була реальна ситуація, коли не з’явитися на запрошення нікчеми тягнуло за собою наслідки для мене. Але я посміявся і не пішов. І досі вважаю це одним з найкращих рішень в моєму житті, за які себе потім поважаєш.
Але саме через власний досвід я можу сказати, що наказ від командира (верховного головнокомандувача) це зовсім інше. Якщо це вимагало боротьби з собою, а не так, що людина радісно побігла, то це насправді викликає тільки співчуття.
Не вздумайте хейтити людей зараз.
НАКАЗ прибути, в ситуації де мало б бути ЗАПРОШЕННЯ, підтверджує, що з самого початку вони знали, що запрошують людину, яка до них ставиться зі зневагою, намагалися її зганьбити, а заодно засвітитися на її фоні. Вова ще в своєму Кварталі робив таку гидоту — запрошував всіх цих вірастюків і перевдягав їх в бабські шмотки, перетворюючи на опудал.
Тут в нікчеми два психологічних моменти:
1) Постояв поруч з достойною людиною, достойна людина тобі при цьому в пику не плюнула і під сраку не вигнали, і ти вже в очах інших сам — достойна людина.
2) наявність красенів підкреслює потворність потвор. Оплюй всіх достойних в країні і твоя недостойність не буде кидатися в очі.
Просто гляньте на вираз обличчя людини поруч з шматком лайна, і все стане зрозуміло.
Всі його попередні рецепти закінчення війни також були гидотні й зрадливі. «Зустрітися посередині», коли мова йде про захоплені українські землі — ідея абсолютного ренегата. «Перестати стріляти» в умовах збройної агресії — ще гірше. Просто-таки Ленін у Першу світову на утриманні німецького Генштаба.
Новий висер на тему лише зовні нагадує мантру дешевого психоналітика:
— И как только мы уберем линию разграничения в голове, она исчезнет и на карте.
Насправді, винятково мерзенна й небезпечна позиція. Вона, де-факто, заперечує військову агресію Росії, окупацію, самі плани з повернення України до своєї зони впливу, а підсовує як причину війни на Сході суто кремлівську тезу про наші ментальні розходження з «народом Донбасу» (ніби такий народ справді існує, а прихильність тамтешнього населення до «руского міра» не є результатом масованої дебілізації чекістською пропагандою).
Просто подумайте, як майстерно все робиться: покликати до себе патріотів-воїнів, співати їм осанну, виголосити промову в, ніби-то, патріотичній тональності — й запхати туди відверто зрадницьку, підлу й підступну тезу про «лінію розмежування в голові».
Знаєте, я завжди заперечував свідому роботу Зеленського на ворога, вважаючи його політику результатом ментальної совковості та тупості. Але інколи й найпалкіший прихильник Оккама й Хенлона починає сумніватися.. Тим паче, під Сватів на головних запоребрикових екранах