Зайшов на сторінки особисто знайомих лопухів, які ще нещодавно мені в очі казали, що Порошенко нічого не звільняв, то всьо мудрий наріт, віртуальні батальйони добровольців і знаменита Самося звільнили Краматорськ, Слов’янськ, Лисичанськ, Авдіївку та інші міста і села.
Заходив з огляду на нові домовленості про «мир», які забороняють нашим військовим вести розвідку і значно ускладнюють можливість оборони, вводячи покарання за відкриття вогню.
Думав, що може побачу на сторінках цих «вояк» приготування до можливих диверсій ворога. Думав, що може ці «вояки» вже збираються в далеку дорогу на фронт і якщо що підмінять наших військових, дадуть «отвєтку», захоплять Донецьк за 2 дні, бо Порошенко ж вже не «мішає».
Нє, курва, котіків постять…
Зайшов на сторінку Касьянова, Бутусова, які були одними з основних носіїв злочинних інформаційних вкидів про те, що армія не так воює, «хлопчикам забороняють відповідати».
Бутусов накидує на владу через злив справи Вовка.
Касьянов, за звичкою, їсть гівно. Смішний скрін в коментах.
Про те, що військовим тепер дійсно забороняють відповідати, оборонятися і навіть вести розвідку, і навіть безпілотниками Касьянова — ні пари з вуст.
Перевірив чи чистить зброю Ярош і його 1321415 віртуальних батальйонів. Все по плану. Зброя чиститься. Вже дула стерлися.
Звісно, про п*здєц, який насувається на фронт — нічого.
Сторінки іншого «воєна» Білецького не знайшов. Може її немає. Або вбанив мене. Хоч я йому ніколи не писав.
Думав, може Свобода піднімає свій «Легіон» і замарширує маршами в мирних містах і революційними вигуками ворога до смерті.
Ні-ху-йа.
Кошулинський «відстояв мову», лічно, і вже 5 днів мовчить.
Тягнибок привично заліз на табуретку і толкає «патріотичні» речі і ще там щось про якогось свободівця.
Лєгіон привично накидує на Порошенка. Хоч міг би хоч помарширувати…
Новопристалих «опозиціонерів» з Голосу (дякувати Богу і Владіміру Красно Солнушко карантин попустили) найбільше хвилює хата Шабуніна. Ось що важливо. Якісь там солдати, насрать на них…
Причому ніхрена про можливий пздєц на фронті немає й на сторінках так званих «вояк» від Голосу, якими апелювала ця шарага перед виборами.
На сторінку Обожеслава не заходив. Огидно. Та й сенсу немає, результат відомий наперед.
З тієї ж причини не заходив на сторінки псевдопатріотів, що лягли під Беню і на сторінку собачок Йулі з кривими дулами.
Виходить, що армія, та й Україна, нікому крім порохоботів і не потрібна.
Розумієте… це ви аналізуєте, прогнозуєте, моделюєте майбутні ситуації і тому ви бачите загрози від того, що військовим на передовій заборонять стріляти під загрозою покарання.
А Зеля і ко думають інакше.
Зовсім інакше.
Кардинально інакше.
Тобто, формально йому теж надають якусь «аналітику», яка передбачає моделювання майбутніх ситуації в форматі «якщо ->то», але рішення приймаються базуючись на іншій «логіці».
І ця «логіка» продиктована агентурним, сепарським, ватним і напівватним оточенням і таким же світоглядом оточення і самого персонажа.
І ця «логіка» дуже проста:
— «Парашенка протів — значіт хорошиє сапогі, надо брать»
— «Партія войни» бузіт, протістует протів наших попиток создать мір — єто індікатор того, што ми дєлаем правільно»
— «Фашисти негодуют — значіт ми должни сделать так, как хотім»
Ось це і є основою прийняття рішень про мир, перемир’я, переговори з хйлом, чергові поступки територією і не тільки.
Але керуючись такою «логікою» і таким методом прийняття рішень, тільки за останні дні оточення Зелі посадило його на розтяжку, чи то на пляшку (не суть), з якої йому вже тяжко буде викрутитись.
Бо тільки за останні дні:
— Зеля зрадив армію на передовій. Зрадив своєю бездіяльністю. І на фоні цієї бездіяльності щодо розстріляної групи, запроваджує новий «мир» з забороною стріляти під страхом покарання. Тобто, ми вже маємо незадоволення у війську і причину для бунту, помсти, революційної ситуації.
— Продовженням цієї історії є історія з Погребіським і ще одним ветераном, яких загребли за напад на зрадника України. Це теж може підірвати ситуацію, чи додати свого вогню.
— Зеля накликав на себе терористичну загрозу на фоні обсиру і повної деградації силовиків в Луцьку. І всі ми бачили радісні визги Скабєєвої з цього приводу, яка просто вистрибувала з штанів від щастя, що таким чином можна тиснути і добиватися поступок.
— Зеля, забороною стріляти і жорсткими зобов’язаннями (ніякої розвідки, безпілотників, снайперів) накликає на себе загрозу наступу і жахливих втрат.
А тепер складемо це все разом і бачимо:
Незадоволення, революційна ситуація є вже. Можливо «революційна» — це занадто гучно, але багато хто цілком справедливо не пробачить «головнокомандувачу» такої зради.
Тобто, основа, фітіль вже вставлений в бочку з порохом.
А підірвати бочку з порохом елементарно просто. Просто скористатись можливостями, які накликав на себе Зеля своїми безглуздими діями тільки за останні дні: чи організувати реальний теракт чи піти в наступ і захопити позиції, міста, села, полонених.
Все.
А далі сидиш в Кремлі і насолоджуєшся, як ххли самі все роблять.
То ж давайте бути трохи розумнішими ніж вони.
Перш за все контролюючи свої емоції і свої дії.
Не заводячи самі себе істериками на рівному місці і не роблячи кінець світу з кожної новини.
Зокрема, подібні умови «покарання за обстріли» вже були минулого року, рівно рік тому елементом «хлібного перемир’я» і, як бачите, все ж таки нашим давали відповідати. Тоді. Як буде тепер — не знаю, але давайте не впадати в істерики, давайте не лізти в могилу і не копати її іншим раніше смерті.
І разом думати як, з користю для держави, можна вилізти з кожного конкретного лайна, створеного зеленими недоумками.
Але пам’ятаючи і не прощаючи все, що відбувалося.
Бо ж Україна понад усе. А з ворогами ми поквитаємося.