Російське МВД оголосило в розшук в один день Володимира Зеленського і Петра Порошенка. Іронія долі неймовірна. П’ять років ЗЕ силиться оголосити Порошенка в розшук — а його оголосила в розшук Москва та ще й разом із самим ЗЕ.
Здавалося б — ідеальна нагода заявити про створення уряду національної єдності за участі опозиції. Мовляв, очевидно, для Москви і Порошенко, і Зеленський — одне-рябе, тож чого ділити? Єднатися треба!
Правильно? А от і ні. Я на 150% переконаний, ні на які альянси з Порошенком Зеленський не піде, ні за яких умов. Вірніше, єдина умова за якої він розгляне такий варіант, це коли йому особисто буде загрожувати шалена небезпека. Власне, як це сталося в лютому 2022 р., коли виявилося що з одного боку ситуація не настільки жахлива аби вивозити цінності Нацбанку і оголошувати уряд в екзилі, а з протилежного — перспектива появи російського спецназу на Банковій стояла в повний зріст.
Зеленський тоді пішов на угоду з Порошенком, але водночас зелені пабліки ревом ревіли, що «хай барига не сподівається» і «все одне посадимо». Все це можна перевірити й зараз — мікросхеми все пам’ятають.
Що ж заважає Зеленському домовитися з Порошенком? Чому для Петра Олексійовича простягнути руку — як годиться, а для ЗЕ це майже як пртмусово змінити сексуальну орієнтацію?
Та тому що тоді, вся інформаційна конструкція на якій тримається ЗЕвлада, полетить шкереберть. Молоді безпринципні циніки з команди ЗЕ це розуміють дуже гарно.
Дивіться. Від часів розвалу СРСР всі владні команди трималися на одній і тій самій ідеологічній конструкції, що складалася з трьох складових. По-перше, будь-яка влада була протилежністю попередника, і тому всіляко того попередника демонізувала, аби в разі чого нагадувати: «Що, хочете аби повернулося як було?!» По-друге, ця влада вихваляла себе-коханих. І по-третє, всяка влада намагалася довести свою безальтернативність.
В Україні найкраще це вдалося Леоніду Кучмі, який зумів вибити з передвиборчої гонки Олександра Мороза і Павла Лазаренка — і подав себе як альтернативу комуністам Симоненка.
Найкраще цю схему реалізували в Росії Путіна. Там в наявності всі три складові. Демонізовані до межі «лихі 90-ї Єльцина» (з яких вийшов сам Путін), доведений до благого безумства культ особи Путіна, й нарешті, повна й тотальна дискредитація будь-яких реальних опонентів Путіна. Аж до вбивств Бориса Нємцова і Алєксєя Навального.
Довести свою безальтернативність в Україні вдалося лише Кучмі і лише один раз. Всі інші президенти мусили піти після одного терміну (Янукович навіть раніше). Проте ситуація Зеленського справді унікальна.
Його головний опонент — це його попередник на президентській посаді. Демонізувати Порошенка почали ще за часів його президентства. Петро Олексійович дав журналістам свободу після тихої цензури часів Януковича — журналісти «в подяку» захоплено поливали Порошенка брудом. Так само як раніше Ющенка — і тим сприяли перемозі Януковича на виборах.
Зеленський йшов на вибори як альтернатива оббреханому з усіх боків Порошенку. Але сталося несподіване. Порошенко не пішов із політики. Його не вдалося ані залякати перспективами кримінальних справ, ані видавити з України. Водночас зелена влада сама створила ситуацію, коли в Україні залишилася одна-єдина опозиція — Порошенко. Банально, будь-яка альтернативна сила мусить стати союзником або Порошенка або влади — третього не дано. А союзник влади — то не опозиція.
Зеленський зараз опинився в пастці власної ж політики. У нього очевидна парламентська криза — на УП одна за одною виходять статті про бунти в президентській фракції, а рішення у ВР приймаються коаліцією «Слуга ОПЗЖ», тобто СН+ОПЗЖ. Легітимність самого Зеленського, теж, якби так сказати аби не повторити російські ІПСО…
Логічним виходом із ситуації могло б стати перемир’я з опозицією і уряд національної довіри. Але після такого лякати прибічників реваншем Порошенка більше не вийде.
До чого таке становище приведе ЗЕвладу — скоро побачимо.
Пʼятий Президент Петро Порошенко на Великдень поділився зворушливим відео про те, як віра в перемогу, в Україну і в Бога допомагає нашій армії на фронті. Люди, які полишили свої родини, мирне життя і щомиті ризикують заради України, мріють про її повоєнне відновлення, відродження і воскресіння.
