Цей текст — цілковита конспірологія, і прошу саме так її сприймати. Останнім часом я бачу певну дивину в діях російського керівництва і вона змушує мене замислитися. Я знаю, що становище ЗСУ на фронті — важке. М’яко кажучи. Проте.
А чи таке вже гарне становище Росії? Що як вся ота істерія, яку ми спостерігаємо з боку Москви, це агонія класу «пан або пропав»?
Що як переможні заяви Москви — лише блеф, за яким шалені проблеми?
Дивіться самі. В Москві не гірше нашого знають про реальну ситуацію в Україні, а вона кисла. Продовження війни об’єктивно працює проти Зеленського. Армія втомлена — і армія вимагає аби їй прислали заміну. Заміну прислати можна лише в один спосіб — почати мобілізувати виборців Зеленського.
А тут ще й кредитори України ожили. Тобто — реальний стрибок інфляції. А тут ще й вибори в США на підході, і чималі шанси бути обраним має Трамп, який не приховує своїх симпатій до Путіна.
За логікою, що має робити Москва? Очевидно — тягнути час. Бо час за всіма розкладами працює саме на неї. Хай мовляв, переможе Трамп, а там!…
А що реально робить Москва?
По-перше вона ціною неймовірних втрат повзе вперед. На минулому тижні окупанти встановили рекорд — втратили 7800+ своїх. Повторюю — це за один тиждень. У попередні тижні було дещо менше. Але разом цифра неймовірна — Москва старанно доповзає до півмільйона втрат. І задля чого такі неймовірні зусилля?
Так, ворог захоплює наші населенні пункти і кожна назва болем відгукується в наших серцях. Але. Ми ще й досі контролюємо більше третини Донецької області. Якщо повзти тими темпами, якими вони повзуть зараз, на захоплення всієї області їм знадобиться явно більше року!
По-друге, Москва силиться загнати до свого війська якомога більше своїх підданих (які вони громадяни, нафіг?) При чому, до армії РФ призовників заганяють не лише силою, а й чималими грішми. За підписання контракту з російським Міністерством війни пропонують разово від 400 тисяч (Брянськ) до мільйона рублів (Краснодарський край та Нижній Новгород. Таким баблом розкидаються лише в одному випадку — коли під ногами горить земля. Тобто…
По-третє, ви звернули увагу з якою частотою Москва почала завдавати нам ракетні удари? І як часто їх ракети стали прилітати по житлових будинках? Це очевидне залякування від безсилля. Думаю не треба згадувати, що кожен такий залп обходиться Росії в гроші яких ми з вами навіть не розуміємо. Навіщо, якщо на Росію працює час?
Звісно Захід відновлює допомогу нам, але очевидно, швидко та допомога не надійде, а F-16 не стануть панацеєю від всього. Проте. Очевидно, в умовах коли час сам працює на Москву, в інтересах Москви вдавати з себе миротворця і водночас сварити західні еліти між собою. Натомість.
Спершу на «Файненшл Таймс» виходить стаття, що Росія планує теракти по всій Європі. І майже синхронно зі статтею Росія оголошує навчання свого південного військового округу із застосуванням ядерної зброї.
Тобто одним махом Путін підтверджує все про що роками говорить українська дипломатія і наші друзі на Заході — Путін небезпечний. Смертельно небезпечний.
Я бачу, Росія діє так, ніби її літній наступ це «паслєдній і рєшитєльний». Мовляв, або зараз — або ніколи. Але чому?
Я маю кілька версій, що саме викликає таку нервозну поведінку Росії. Перша — економічна. Певно фінансове становище всередині Росії знаходиттся на межі і Москва має всі шансти стикнутися з повноцінною відсутністю грошей. Тут доречно згадати удари по російських НПЗ.
Друга причина — позиція Китаю. Певно в Москві про позицію Сі Дзинпіна знають щось таке, що означає — час вичерпаний.
Нарешті, третє. Москва сильно не впевнена в перемозі Трампа. Якщо так — час працює не на Росію, а на нас.
Що там насправді в них робиться — скоро дізнаємося. Наразі ж я переконаний — треба триматися. Шкода буде втратити перемогу в одному кроці від неї.
Але повторюю. Це чисті мої припущення.
