Опубліковано 8.09 о 10.40 за Києвом.
Всім доброго ранку!
Надійшов час узагальнити головніші події останніх 7-10 днів.
ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА
Можемо «підтверджено» припустити, що росіяни налагодили власне виробництво дронів «шахед-136/гєрань-2», оскільки вже з тиждень вони продовжують атакувати ними щоночі. Наскільки знаю, більшість цих атак націлено на українські зернові порти на Дунаї.
Якщо детальніше, то росіяни запустили:
2 вересня – 25 дронів (22 заявлено збитими);
3 вересня – 32 дрони (23 заявлено збитими);
6 вересня – 25 дронів (15 заявлені збитими; проте цю атаку супроводив запуск семи ракет «х-101/555» з дев’яти літаків ТУ-95 та одного «іскандера-М»: заявляють, що всі ракети було знищено);
[До речі, цікаво, що інші OSINT-дослідники спостерегли тенденцію: раніше бомбардувальники несли по 4-8 ракет, далі по 2 й тепер, як підтверджує Купер, по одній; проте випустити вдалося лише 7; вочевидь, решта дві зазнали пошкодження при старті, а то й упали на території росії – перекл.]
7 вересня – 33 дрони (25 заявлено збитими);
8 вересня – 20 дронів (16 заявлено збитими).
Майже 90% усіх зернових сховищ, куди цілились росіяни, знаходяться в районі Ізмаїлу – найпівденнішого експортного терміналу України на Дунаї, звідки до кордону Румунії буквально яких 90 метрів. І порт, і зерносховища зазнали значних ушкоджень. До речі, принаймні один із дронів або був збитий, або зазнав аварії й упав на румунській території. Як завше, в НАТО або заперечують цей факт, або оголошують несуттєвим, навіть попри те, що геолокація місця падіння поширилася мережами: цілком у відповідності до переконання «оскільки він був російським, то й вибух не аж такий великий».
Крім того, 6 вересня росіяни вцілили по ринку в Костянтинівці (10 км. на захід від Бахмута), вбили 16 осіб й поранили 28. Вони також знищили польову кухню одного з українських підрозділів недалеко Борового, судячи з усього на схід від Харкова, спричинивши 20+ жертв.
І ще крім того, як кажуть «вишестоящі органи» в москві, в період від 25 серпня по 1 вересня перехоплювачі ПКС збили чотири українські літаки та гелікоптери.
З українського боку заявляють, що екіпаж одного «Гепарда» [німецький зенітно-ракетний комплекс на озброєнні ЗСУ – перекл.], що патрулює в Житомирській області [https://twitter.com/Bunkerhunter/status/1699337475129282860], впродовж періоду від 19 до 30 серпня збив п’ять «шахедів-136», за що й отримав нагороду.
Так само успішними є бойові якості протиповітряних систем IRIS-T [це також німецький ЗРК – перекл.]: знову й знову надходять підтвердження його 100-відсоткової ефективності в перехопленні повітряних цілей. (Скріншот зроблено дещо раніше цього року). Ці системи розміщують також і в безпосередній близькості до лінії фронту.
Врешті, українці також продовжують своїми дронами вражати цілі далеко вглиб росії. Упродовж кожної з останніх трьох ночей, було принаймні по одному результативному прильоту по москві. Однією з підтверджених вражених цілей була будівля російської федеральної митниці. Так само ударів зазнали заводські об’єкти в районі курська, брянська та ростова-на-дону. На Донбасі українці пізно ввечері 7 вересня вразили вокзал у Донецьку, а також – того самого дня чи на день раніше – вочевидь, знищили систему електронної боротьби «прєдєл-Е» в окупованому Криму.
БИТВА ЗА ДОНБАС
Куп’янськ-Сватове-Кремінна… Після того, як усі підрозділи ВДВ було перекинуто на інші ділянки фронту, на цьому напрямку росіяни радше намагаються «покращити тактичні позиції», ніж атакувати. Наприклад, спробували оточити український гарнізон у Синьківці, обходячи село з заходу та сходу. Але ще 28-29 серпня українці провели контратаку в південно-східному напрямку, відтоді новин звідти не було. Можливо, росіянам вдалося трохи просунутися біля Новоєгорівки, але вони втратили позиції уздовж річки Жеребець, біля Кремінної та в Серебрянському лісі.
Бахмут… На півночі, в районі Соледара (він зостається «північними воротами Бахмута»), росіяни посилили свої позиції 137-м полком ВДВ (106-та дивізія), а потім додали сюди ще 29-й БАРС, 123-тю мотострілецьку бригаду і ПВК «поток». Протягом минулого тижня цьому угрупованню вдалося стримувати український наступ на південь.
Кліщіївка… Десь минулого тижня росіяни притягли сюди 61-шу бригаду морської піхоти і розпочали контратаку водночас на північні околиці села та на саму Кліщіївку з півночі. Не маю детальної інформації, тільки свідчення того, що це була потужна контратака, на яку росіяни покладали чималі надії. Тому одразу почали наввипередки заявляти, що дійшли аж до каналу Сіверський Донець — Донбас. Звичайно, до каналу вони навіть не наблизилися, проте знову зайти у Кліщіївку їм таки вдалося. Станом на вечір 5 вересня українці відновили контроль над більшістю північної частини села, а сьогодні [8 вересня] вранці вже повідомляли, що дійшли до місцевої «залізничної станції», тобто до залізничного насипу, й що Кліщіївку повністю звільнено від росіян. Очевидно, росіяни зазнали таких втрат, що наостанок зламалися і розбіглися.
Масштаб контратаки росіян видно вже з того, що вони наступали по всій протяжності залізничної колії до Андріївки. Всюди, окрім Кліщіївки, українцям вдалося відбити цей наступ і навіть утримати «невеликий плацдарм» на схід від залізничної колії біля самої Андріївки. З іншого боку, з’ясувалося, що або внаслідок цієї російської контратаки, або ще раніше, українці відійшли з Курдюмівки й утримують лише її західну частину: їм доведеться знову атакувати це село (можливо, з півночі та/чи півдня).
Навіщо ці контратаки?
Бо залізничний насип — останній рубіж оборони росіян на підступах до тієї доленосної дороги Т0513: однієї з двох ліній постачання Бахмута. А оскільки російські позиції уздовж залізничного насипу «ненадійні», росіяни спробували наступати, щоб убезпечити цей рубіж.
Авдіївка… Після умовних «кількох спокійних тижнів» ЗСУ повідомили про наступ на село Спартак, що на північному сході біля Донецького міжнародного аеропорту.
Мар’їнка… За минулі два місяці росіяни дісталися західного боку цього зруйнованого міста. А також східних околиць села Побєда, що південніше. Протягом двох-трьох минулих тижнів вони продиралися крізь посадки на південь від Мар’їнки, тому від наступальних можливостей російських підрозділів у цьому районі мало що зосталося.
УКРАЇНСЬКИЙ КОНТРНАСТУП
Вугледар… ЗСУ повернули (цілком зруйновану) індустріальну зону Павлівки, але поки не увійшли до села на південь від цієї зони. На захід від Вугледара, близько тижня тому українці розпочали важкий і безупинний артилерійський обстріл Новодонецького та Новомайорського. 5 вересня, після (щонайменше) трьох днів артпідготовки, українські підрозділи почали наступ. Повідомляють, що їм вдалося перетнути мінні поля та захопити передові позиції росіян, але довелося зупинитися на північних межах обох сіл. Згідно з повідомленнями росіян, становище їхніх військових у цих населених пунктах критичне, особливо в Новодонецькому.
Старомлинівка… За минулі п’ять-шість діб українські бригади морської піхоти перетнули річку Мокрі Яли, зачистили «околиці» Завітного Бажання та відкинули росіян до центру села. Разом з тим, минулого тижня бої в цьому районі насамперед були зосереджені довкола Приютного (протягом минулих трьох місяців російський гарнізон там несподівано стійко тримався), а також зачистки території між Приютним і Старомайорським (про цей клаптик землі часто пишуть як про одну із найщільніше замінованих ділянок України), включно з висотами, які панують над цією частиною річки Мокрі Яли.
Новопрокопівка-Вербове… «Найважливіша» новина з цього району наприкінці серпня: днів десять тому в район Новопрокопівки, через порт Бердянська та Мелітополь, перекинули 76-ту дивізію ВДВ. 3-4 вересня велика частина цієї дивізії долучилася до контратаки на Роботине з південно-західного напрямку. Попри удари зенітно-ракетних комплексів С-300 в балістичному режимі [https://twitter.com/UKikaski/status/1699011005169213524] (це ж у якому відчаї були росіяни, якщо запускали С-300 по тактичних позиціях українців), понад 40 ударів планеруючих авіабомб (з УМПК, запущених із літаків Су-34) та застосування вертольотів Ка-52, контратаку росіян було відбито, однак це коштувало ЗСУ значних зусиль і втрат.
Зі свого боку, росіяни постійно бомбардують північну дорогу до Роботиного за допомогою тих-таки планеруючих авіабомб і Су-34. Власне, вони намагаються перервати постачання українців, випускаючи приблизно по два десятки таких бомб кожного дня. Проблема в тому, що росіяни не можуть фіксувати та відстежувати пересування військового транспорту цією дорогою: натомість вони навмання гатять по ділянці дороги завдовжки 6 км… А я не хотів би коментувати «точність» їхніх авіабомб із тими «універсальними модулями планерування і корекції» (краще самі подивіться оце промовисте відео [https://twitter.com/Strien9/status/1699794140391940130]). Звичайно: вибух 500-кілограмової бомби (якщо вона таки вибухне) — це зовсім не «смішно». Тож поїздки тією дорогою в обидва боки «дуже небезпечні», насамперед тому, що зазвичай такі бомбардування зовсім непередбачувані.
Дві авіабомби з УМПК, вид з літака Су-34, який їх скинув (знято ще в липні).
Новопрокопівка… Наразі ЗСУ вже на північних і західних околицях цього населеного пункту, його намагаються втримати 71-ший та 210-тий мотострілецькі полки росіян.
Український бронетранспортер XY-180 (фінського виробництва), підбитий орієнтовно 2-3 вересня.
Вербове… Впродовж серпня через українські атаки російський 417-й розвідувальний полк був змушений відступити зі своїх позицій на північ від села – всередину самого села. Станом десь на 20 серпня 118-та механізована бригада ЗСУ зайшла всередину села, але згодом ВДВ, яких перекинули із заходу Луганської області, пішли у контратаку та відкинули її на північ. Десь тиждень тому 46-та аеромобільна перейшла 2-й протитанковий рів на південному напрямку: вони знищили залишки 71-го МСП та два полки БАРС, а також «по дорозі» понівечили 201-й МСП. Через цей прорив 82-й десантно-штурмовій вдалося послідувати їхньому прикладу і перейти 2-й протитанковий рів – та повернути на схід. Там вони вдарили у південний фланг 417-му розвідполку росіян, розташованому у Вербовому та змусили їх посунутися у південно-східну частину села (саме під час цього бою, 4–5 днів тому 82-га втратила свій перший основний бойовий танк Challenger 2: що тільки росіяни не писали: нищили його і з ПТРК «Корнет», і з артилерії, але насправді танк було виведено з ладу міною, а потім його закидали кількома «ланцетами», через що він і загорівся; екіпаж евакуювався з танка ще коли він втратив здатність до пересування).
Українці контролювали пагорб 166, ще десь 3–4 вересня, проте десь від 6 вересня його знову контролюють росіяни, а 46-та аеромобільна знову взялася його атакувати.
За останні три дні ЗСУ спершу переїхали велику систему окопів на південь від Роботиного (див. наведений нижче скріншот), а потім взялися системно нищити артилерію, яку сюди перекинули росіяни на заміну тій, яку було знищено у серпні. Саме через це російські втрати в артилерії знову «стрибнули вгору» (лише за вчора [7 вересня], згідно заяви ЗСУ, було знищено 31 одиницю)
Трошки проаналізую тутешню ситуацію, бо гадаю, подальші цифри важитимуть значно більше, ніж показники втрат у особовому складі (які часто-густо, насправді базуються на здогадах).
В районі Роботиного, 4 маневрових та 1 артилерійська бригада ЗСУ витратили десь два місяці на знищення/доведення до небоєздатності:
2 російських посилених мотострілецьких дивізій (19-гої та 42-гої);
1 бригади морської піхоти (810-тої);
1 артилерійської бригади (291-шої);
1 бригади ракетної артилерії (12-тої),
а також понівечили 2 бригади спєцназа (22-гу і 45-ту).
… тобто, йдеться про еквівалент трьох із гаком «повнокровних дивізій».
Коли українцям лишалося десь 1–2 дні (щонайбільше) до доведення залишків 58-мої ЗВА рф до повного розвалу, росіяни задіяли ще одну (слабку) дивізію ВДВ (два полки). Однак, це дало 58-мій ЗВА лише мінімальний перепочинок, бо та дивізія ВДВ вже невдовзі теж дістала на горіхи. Тож, росіяни задіяли 76-му дивізію ВДВ. Це мало би забезпечити їх достатньою кількістю війська, щоб вони мали змогу – тимчасово – стабілізувати свою (єдину) лінію оборони й навіть організувати значну контратаку. Проте українці тисли далі і тепер вони вже «роз’їдають» 76-ту дивізію ВДВ. Ба навіть більше, бо вони змусили росіян розпорошити 76-ту: її частини було розкидано по різних ділянках на підсилення 58-мій ЗВА у Копанях, Вербовому, Новопокровці та Новокарлівці.
…і цього, очевидно, недостатньо. Навпаки, незважаючи на деякі втрати та пошкодження, усі задіяні українські бригади залишаються боєздатними (росіяни так смішно намагаються маніпулювати цифрами українських втрат: шойгу заявляє [https://twitter.com/ninagol15/status/1698799169866203569], що ЗСУ втратила 6 танків «тут», потім 6 танків «там» , а потім підсумовує – українці втратили 11 танків… можливо, саме через це повстав пріґожин: у шойгу так само погано з математикою, як і в мене…?)
Зверніть увагу, 76-та була «найкращою з решти» та, наскільки я знаю, єдиним формуванням в усіх ВДВ та ВСрф, яке досі не зазнало великих втрат у війні. По суті, вона вступила у битву з тими ж силами, з якими починала повномасштабне вторгнення. Направду, більшу частину часу відтоді вона була у «стратегічному резерві». Наразі цей підрозділ також задіяний, і тому більше не може бути резервом.
Напрошується очевидне запитання: чи залишились у росіян ще якісь великі формування з подібними бойовими можливостями, які вони могли б перекинути на південь Запоріжжя та розгорнути вздовж лінії фронту протягом найближчих 5-7 днів?
Відповідь: «щось на кшталт так». На південь від Новопрокопівки ведеться розгортання 44-тої дивізії ВДВ (111-й і 387-й полки). 210-та мотострілецька також їде туди, і, здається, росіяни швидко відновлюють 291-ту мотострілецьку. Єдина проблемка: 44-та – це формування з резервістів, яке зовсім не таке досвідчене як 76-та. На жаль, шлях для її розгортання відкрито: Керченський міст уже 1-2 дні знову працює, також говорять, що мости з Криму на материкову Україну вдалось відремонтувати…
Карта Дона Хілла, яка пояснює суть ситуації в районі
Роботине-Вербове-Новопрокопівка, станом приблизно на 3-5 вересня. Звісно, тоді росіяни контратакували на 166-му пагорбі, і – з південного заходу – у напрямку Роботине тощо. Ситуація залишається «динамічною» – але це поки всі деталі.
Дніпро/Південь Херсонської області…минулого тижня ЗСУ відкрили третій і четвертий плацдарми на південному березі річки. На заході вони закріпились на всьому Кінбурнському півострові (саме сюди «повернулися» українські БПЛА «Байрактар ТБ.2» [https://twitter.com/BrennpunktUA/status/1698333632144797975] – адже російська ППО досить слабка). Північніше звідти ЗСУ зайняли ще одну ділянку шириною близько трьох-чотирьох кілометрів, і глибиною десь 500 метрів. Інші два плацдарми – в районі Олешок, де українці перебувають на північній околиці міста, і на північ від Козачих Лагерів. Насправді, за останні 9-10 днів в позиціях не було жодних змін. Протягом останніх двох тижнів росіяни розгорнули нову армію та новий армійський корпус уздовж цієї лінії фронту, щоб звільнити свою 49-ту армію для операцій далі на схід, але: здається, вони повністю відмовилися від своїх зусиль відтіснити українців назад за Дніпро.
У тилу цих двох фронтів активізувався український опір «Атеш», завдаючи великих неприємностей. Найважливіше – за останній тиждень десятки російських блокпостів уздовж основних доріг були евакуйовані. Ось лише один приклад, що ілюструє кардинальні зміни на цій ділянці: кількість блокпостів на дорозі Мелітополь-Дніпрорудне зменшилась з 18 до 3.
Переклад: Микола Ковальчук, Тетяна Саніна, Ростислав Семків, Антон Шигімага
Редакція: Ростислав Семків
