У цьому звіті Купера багато сарказму щодо здібностей представників розвідувальних служб різних країн, занепокоєння ситуацією у Новомихайлівці та станом 53 механізованої бригади, великі втрати росіян у Мелітополі, трохи критики українським танковим бригадам
Доброго ранку всім! [опубліковано 18.08 близько 11:00 за Києвом]
Бойові дії в Україні фактично “дрімають” уже близько місяця — у тому сенсі (всупереч багатьом твердженням), що жодна сторона не має серйозних успіхів — однак давайте подивимось що і де відбувається, та чи є якісь значні “новини”
Почну із дипломатії, адже чимось на кшталт «головною новиною» за останні кілька днів була велика стаття у the Washington Post, у якій Зеленського звинувачували в тому, що він відмовлявся серйозно сприймати загрозу російського вторгнення і через це Україна, не підготувалась до цієї війни. Таким чином, журналісти в ОК [Округ Колумбія, де розташовано редакцію видання — перекл.], схоже, приєднуються до армії українців, які звинувачують Зеленського в цьому ж…
Безсумнівно, «навіть» Зеленський «визнав», що применшував загрозу: мовляв, намагався запобігти паніці та колапсу української економіки. Таким чином, ситуація виглядає так: «ну, нам заднім числом навіть не варто говорити що розвідка США була права, і немає сумнівів, що Зеленський помилявся — або, принаймні, не зміг мобілізувати ЗСУ і вчасно вивести їх на позиції”.
Тим не менш, я австрієць і маю дещо іншу точку зору на все це. Будь ласка, майте на увазі, що, незважаючи на те, що ми, «непохитно нейтральні» австрійці, не тільки зайняті приховуванням під килимом усіх ситуацій, які трапились через ідіотів в наших збройних силах, розвідувальних службах і політиці, підкуплених “Дурнем з брудних московських фондів”, але до всього іншого прихистили у себе одну із найбільших баз АНБ [Агенція національної безпеки — перекл.] в Європі.
Тому я вважаю своїм обов’язком нагадати нашим трансатлантичним… союзникам, що через 20 років фігні про «іракську зброю масового знищення», «прогрес і покращення в Афганістані», обрання фашиста президентом, нескінченні мрії про ліві/марксистські перевороти, тощо…. станом на кінець минулого та початок цього року розвідка США просто не мала довіри.
Дивно, чи не так…?
Крім того, я завжди за рівність. Таким чином, якщо АНБ може витрачати більше грошей і часу на шпигунство за всіма нами та нашою економікою, ніж на полювання за терористів протягом останніх 20 років, тоді і наша розвідувальна служба тут, у ЄС — і особливо в Австрії (та Німеччині) має право загнати себе, намагаючись перевершити і АНБ, і ЦРУ, і РУМО [Розвідувальне управління Міністерства оборони США — перекл.] у зловживаннях в політичних цілях і корпоративних інтересах. І ще: чому б нашим корумпованим політикам ефективніше використовувати надані їм розвіддані, ніж корумпованим політикам США?
Тому, якщо американська олігархія може платити своїй розвідці, щоб поширювати наукову фантастику про «пересувні біолабораторії Саддама» та «в Афганістані все гаразд», то чому б нашій олігархії, яка безсоромно крутить роман з газом і нафтою путіна, і/або все ще мріє повернути часи могутності Австро-Угорської імперії — не підштовхнули ОВРА [Офіс військової розвідки Австрії – перекл.] (і німецьку ФРС [Федеральна розвідувальна служба Німеччини – перекл.]) до висновку на кшталт «Путін ніколи не зробить щось таке ірраціональне» (як вторгнення в Україну)?
Якщо розуміти це, то не дивуєшся через те, що директора ФРС «спіймали зі спущеними штанами» у Києві 24 лютого, коли він переконував Зеленського, що Путін не нападе. Єдиний сюрприз в тому, що його не супроводжував директор ОВРА… І чому тоді ОВРА не захоплюватись тим, як росармія захоплює чергове українське помістя [тут ми загубились у натяках Купера на якісь місцеві події – перекл]? Навпаки, досить дивно, що обидва перестали очікувати неминучий крах ЗСУ — і, враховуючи все це, можна дійти висновку, що відповідний вплив на «певних людей далі на Схід» був просто неминучим. І коли хтось на кшталт Зеленського отримує принаймні стільки ж «ні, він не буде [нападати]», скільки і «так, він буде [нападати]»… ех сподіваюся, ви вже зрозуміли…
ПОВІТРЯ/РАКЕТИ
Після серії [бавовняних – перекл.] самозаймань на різних російських авіабазах та складах боєприпасів в окупованому Криму, за даними агентурної розвідки, ПКС евакуювали вцілілі літаки з АБ «Саки». Але не хвилюйтеся: імперія завдала удару у відповідь. У властивому їй стилі. Вчора вранці Ту-22М3 ПКС використали два Х-22 для удару по Затоці на південь від Одеси. Крім того, що це своєрідне підтвердження того, що у ПКС майже не залишилося запасів Х-22 (мабуть, ці дві знайшли в якомусь кутку Авіабази Ключі, що на Камчатці чи десь північніше…): вищестоящіє органи заявили про вбивство «понад 300 українських бойовиків». Мабуть, це означає, що в сучасні [російські] словники включено такі терміни як «українські діти-бойовики» та «українські пенсіонери-екстремісти» — інакше я просто не уявляю, на що ще вони могли націлитись в тому місці…
Не менш «військове значення» мали удари Х-59 по Миколаєву: два із них вчора долучились до знищення Чорноморського національного університету імені Петра Могили (певне «університету бойовиків»? [сарказм автора – перекл]). Було повідомлення про те, що інша ракета поцілила у щось у порту, однак не вдалося знайти жодних подробиць.
БИТВА ЗА ДОНБАС
Харків… Попередні два дні місто обстрілювали сильніше, ніж кілька тижнів до того. Учора було вбито щонайменше 8 осіб, 18 поранено; сьогодні вранці надійшла інформація про ще більшу кількість жертв серед цивільних. Вишестоящі органи у москві навіть використали ракету «Калібр» для удару по («військовому об’єкту») житловому будинку на Салтівці, а потім завдали удару по («військовому») гуртожитку…
До питання, хто контролює які населені пункти: лінію фронту надійно укріплено з обох боків, вона пролягає від Соснівки до Прудянки, Дементіївки (обидва села під контролем українців) через Великі Проходи (сіра зона) до Малого Веселого, Тернової та Рубіжного (ці населені пункти захопили росіяни).
На південний схід від Харкова минулого тижня росіяни захопили українців зненацька: атакували з Чкаловського через Нову Гнилицю на Гракове. ЗСУ вдалося зупинити їх лише у Ртищівці. Відтоді росіяни обстрілюють Базалівку і Леб’яже. Це недобре для українців, оскільки їх відкинули так, що М777 тепер не дістають до Куп’янська.
Ізюм… На північний захід від міста 3-тій танковій бригаді ЗСУ, озброєній Т-72, упродовж минулих кількох тижнів не щастило під Балаклією. Тут вони втратили кілька сіл. Тому я все більше укріплююся на думці, що українські танкові бригади у цій війні проявили себе загалом не з найкращого боку. Принаймні схоже на те, що десантно-штурмові та механізовані бригади ЗСУ виявилися значно більш ефективними. Зараз не можу вказати точно, чому так. Правда, такі підрозділи, як 3-тя і 4-та танкові бригади тільки «нещодавно» (тобто 2019 року) було переведено зі статусу резервних у статус регулярних. Але вони повинні мати стільки само стволів та ракетних установок, як і артилерійські підрозділи.
Чому в мене склалося таке враження? Бо в той час, коли 3-тя танкова не змогла втримати лінію фронту завширшки 4-5 км на південний схід від Харкова, на північ і на південь від Ізюма, 23-тя механізована два дні тому бригада розбила російську БТГр, поки та рухалася від Вірнопілля та Бражівки, щоб атакувати Нову Дмитрівку. На південний схід від Ізюма: після того, як підрозділи армії рф витурили з Довгенького (а насправді не дали туди повернутися після контратаки 93-тьої механізованої бригади наприкінці місяця), росіяни мінують усе в тому районі. Далі на схід: руїни Краснопілля, Богородичного і Тетянівки надійно утримують ЗСУ (росіян вигнали з усіх трьох населених пунктів). Гляньте на карту: 30-кілометрову зону цілий місяць утримує одна-єдина механізована бригада. Звісно, деталей ми не знаємо, але мені здається (за найбільш консервативними оцінками), що за цей період 93-тя демілітаризувала загалом аж три російські БТГр — коштом лише 1 (прописом — однієї) підтверджено знищеної БМП.
Сіверськ… Різноманітні експерти передрікали/очікували, що Залужний проситиме в Зеленського дозволу відступити з територій на північний схід від Слов’янська і Бахмута, а проте лінія фронту в цьому районі залишається стабільною вже кілька тижнів. Звісно, росіяни час від часу намагаються проводити там «розвідку боєм», але 10-та гірсько-штурмова бригада і дві бригади Тероборони, схоже, без проблем ставлять ворога на місце. На схід ситуація, втім, дещо відрізняється.
.
Район Бахмута… Почнімо з Соледара. Минулі 4-5 тижнів росіяни здебільшого нищили свої підрозділи, намагаючись захопити це село, надійно укріплене батальйоном 80-тої Десантно-штурмової бригади. Я вже збився з ліку, скільки разів росіяни заявляли, нібито захопили Соледар. Вчора виявилося, що вони — а саме принаймні одна ПВК — лише зараз, «нарешті», увійшла на його північно-східні околиці: бої там тривають за кожну хату. Українські позиції в Бахмутському (це село далі на південь утримує одне добровольче об’єднання) також перебувають під сильним натиском.
Місто Бахмут… Два тижні тому 58-ма мотопіхотна бригада зуміла зупинити російський наступ на східні околиці міста.
Далі на південь 72-га механізована бригада щонайменше тиждень перебуває під сильним тиском у Зайцевому та Кодемі. Росіяни уже встигли 4-5 разів заявити, що захопили Зайцеве, але насправді навіть втриматися у Вершині їм дуже непросто. Іншими словами, результати грандіозного російського наступу на Бахмут виглядають нині доволі мізерно.
Лінія розмежування… У своїх «підсумкових» оглядах про події початку серпня я вже вказував, що минулими тижнями утримувати колишню лінію розмежування неподалік від Донецька українцям було аж ніяк не «весело». Росіяни «дико» обстрілювали й атакували такі села, як Нью-Йорк, Авдіївка, Піски, Красногорівка, Мар’їнка тощо. Станом на зараз перші два села ще тримаються. Проблема в тому, що росіяни вклинилися між ними: захопили Новоселівку Другу ще минулого тижня, а потім і Опитне.
Далі на південь північні околиці Пісків, схоже, перетворилися на сіру зону (тобто 56-ту механізовану бригаду звідти вибили), але атаки на Водяне і Невельське було відбито.
.
Не менше занепокоєння викликає ситуація у Новомихайлівці: відколи росіяни закріпилися у Солодкому, вона тепер зазнає атак з двох напрямків (зі сходу та півдня), не лише з одного. Ба більше, сепаратисти напевне дісталися дороги, що з’єднує Новомиколаївку із Павлівкою – далі на південний захід. Тобто, схоже, вони продерлися крізь найкращі оборонні укріплення українців у цьому районі.
Наскільки мені відомо, це сектор тримає українська 53-тя механізована, яка – якщо я правильно пам’ятаю – зазнала значних втрат ще наприкінці лютого та на початку березня. Ясне діло, що це – велике утворення (з чотирьох механізованих батальйонів, щонайменше одного танкового батальйону, а також відділення ППО – воно навіть озброєне “Тунгусками”), проте ця бригада воює вже півроку і поки не отримувала значних підкріплень (ба більше, не певен, чи вони мають бодай кілька М777 та чи вдосталь у них безпілотників), а якщо й отримувала – то лише за рахунок тих Т-72, що вона захопила за час боїв. Словом, українському генштабу вже час почати “щось із тим робити”, а не ігнорувати цей напрямок у своїх зведеннях.
Підвень, район Запоріжжя… не надто багато новин – окрім як про те, що росіяни мінують підступи до сіл уздовж лінії фронту.
Мелітополь… Російські штаби та склади у місті зазнають ударів так часто, а ЗС рф зазнають таких значних втрат – а їхні військові чиновники такі впевнені у своїй здатності втримати контроль над містом, – що вони наразі роздають папірці із порадами щодо того, як убезпечити себе від ударів HIMARS-ів.
Херсон… еххх… українська артилерія – а її нещодавно підсилили самохідними гаубицями FH77, які Україні надали шведи – так рясно обстрілює росіян, що подейкують, ніби останні вцілілі мости через Дніпро вже не функціонують. А ще 49-та армія рф та 22-й армійський корпус евакуювали командні пункти з міста на лівий берег Дніпра. І, нарешті: усі російські контратаки на український “плацдарм у Білогірці” (вона розташована трохи південніше Давидового Броду) було відбито, а росіяни зазнав тяжких втрат.
.
Але слід також зазначити, що українцям на цьому напрямку в останні 3–4 тижні не вдалося відвоювати жодних територій. Насправді, поки мені видається, що – зокрема в районі Білогірки – обидві сторони не полишають спроб “вкластися у провал” [певно, мається на увазі провал іншої сторони – перекл.].
Переклад: Тетяна Саніна, Антон Шигімага, Антоніна Ящук
Редакція: Тетяна Саніна
