Том Купер вважає, що українці не збираються відступати з Бахмута й хоча зазнають втрат, але значно менших, ніж, наприклад, влітку. Пише, що все успішніше збивають дрони й що, схоже, до нас таки приїдуть системи “Patriot”. Наприкінці довго лається на «аналітиків», які перекручують його слова.
Всім доброго ранку [Опубліковано 14.12 об 11.30 за Києвом – перекл.].
Хотів би зробити більше, проте сьогодні – за деякими незначними винятками стосовно повітряної боротьби – й далі зосереджуся на ситуації довкола Бахмута. Причина та, що хочу розвіяти деякі нісенітниці, які «кочують» по соцмережах.
ПОВІТРЯНА / РАКЕТНА ВІЙНА
Опубліковане відео, на якому запускають український дрон Ту-141, схоже підтверджує, що саме цими машинами атакували бази російських бомбардувальників «енгельс-2» і «дягілево» . Україна відновила 68 таких дронів ще у 2014
Так само з’явилося відео, на якому вперше запускають керовану міні-ракету “Swtichblade-300”. Дуже багато говорили про поставки цих ракет ще в березні-квітні, проте досі ніхто не бачив їх у дії.
Адміністрація Байдена, здається, ухвалила рішення про передачу Україні систем протиповітряної оборони “Patriot” . Пентагон на це вже погодився, проте мають підписати ще міністр оборони Ллойд Остін і сам Байден. Станом на зараз не відомо, який саме тип систем та яку точно їх кількість буде передано.
Вочевидь, у відповідь на цю заяву США, Франція та Італія збираються передати системи ППО SAMP/T і “Mamba”. Париж уже все затвердив, а переговори з Римом ще тривають.
Без перебільшення можна сказати, що трохи пізно зрухалися – близько одного мільйона українців уже багато днів сидять без світла й тепла, а частина ще й без води й, видається, так буде ще якийсь час. Проте принаймні кілька балакучих голів на Заході допетрали, що передачу Україні оборонних озброєнь не вважатиме «провокацією» навіть банда Сі – про путіна промовчимо.
Як мінімум, раніше передані системи та ті, що були в наявності в української ППО, працюють зараз ще ефективніше. Минулої ночі росія запустила 10 «шахедів-136» в напрямку Києва, проте їх усі позбивали. Уламками пошкодило котрусь адміністративну будівлю в Шевченківському районі та й по всьому.
БИТВА ЗА БАХМУТ
За минулі кілька днів побалакав із деякими людьми, які зараз у Бахмуті, й усі вони запевняють: немає ніяких ознак того, що ЗСУ готуються «відступати» з міста. Навпаки: навіть якщо деякі атаки росіян (наприклад, на східних околицях Бахмута за минулі два дні) й стали досить болючими для українців і навіть якщо кілька підрозділів ЗСУ зазнали значних втрат, по суті, гарнізон було підкріплено і стоїть він міцно.
Північна частина Бахмута, Яковлівка, Соледар, Бахмутське і Підгородне залишаються під контролем українців (так, «навіть» Підгородне). Їх утримують різні невеликі підрозділи, зібрані з різних бригад, але командує всіма ними штаб 57-мої механізованої.
Найголовніше, що весь Бахмут залишається в руках українців, окрім тільки східних околиць (східна частина вулиці Патріса Лумумби) і південних (південний схід Опитного й Іванграду). Далі на південь фронт стабілізувався на схід від Кліщіївки, але росіяни контролюють Андріївку.
І в Україні, і за її межами циркулюють численні здогади: чому путін/суровікін так сильно тиснуть на Бахмут? Яка мета цієї битви?
Як можна зрозуміти з опублікованого відео (це інтервʼю з «Арті Гріном», одним із найвидатніших українських командирів-артилеристів, а крім того, людиною дуже тверезою), загалом мета росіян — вийти на адмінмежу Донецької області. А для цього, «так уже склалося», треба взяти Бахмут. Для цього росіяни намагаються обійти місто, атакуючи з північного сходу (з району Соледара) і з півдня (Опитного та Кліщіївки). Мета цього маневру — відрізати шляхи постачання українських сил у Бахмуті.
Чи ситуація в місті «сприятлива» для українців?
Ніт. У певному сенсі часом навіть критична. Наприклад, за минулі два дні росіянам вдалося увійти на східні околиці Бахмута й вони відтіснили українців на 50-100 метрів назад.
Але це не означає, що гарнізон уже готується тікати, здаватися, що його знищено або він зазнає «тяжких втрат» (ви тільки запитайте когось із офіцерів ЗСУ і вам негайно скажуть, що втрати не йдуть у жодне порівняння з тими, котрих довелося зазнати в травні, червні й навіть липні).
За минулі два тижні в місто привели підкріплення: дехто каже, що в українців зараз більше солдатів у Бахмуті, ніж росіяни можуть зібрати для своєї атаки.
Українській артилерії досі не вистачає боєприпасів, але поставки з Заходу далі йдуть — завдяки цьому справи рухаються. Артилеристи ЗСУ в жовтні та листопаді отримали ніштяків стільки, що їм вистачило знищити купу російського важкого озброєння (танків, БТР-ів, бронемашин, артустановок тощо) в районі Бахмута, переважно за допомогою високоточних 155 мм. снарядів Excalibur. Через це росіяни змушені були відвести залишки свого важкого озброєння й оперувати силами самої лише піхоти, а отже, змінити тактику.
Більшість операцій, проведених у цьому районі росармією за минулі два тижні, зводилися до «закидання гарматним мʼясом»: фронтальних атак силами (як кажуть) 26 000 зеків, що їх мобілізували у «ваґнер». Спершу такі атаки застали українців зненацька: ніхто не вірив, що росіяни будуть таке коїти, що вони готові йти на такі втрати, та взагалі зможуть переконати солдатів лізти на вірну смерть. Ба більше, українцям довелося навчитися якось давати раду з такими атаками. Саме через це було втрачено деякі позиції, через це деякі підрозділи й зазнали значних втрат за минулі два тижні (з вказаних наприкінці цього допису причин, я ці підрозділи не називатиму). Але ЗСУ вже адаптувалися до таких «інновацій» і замінили кількох некомпетентних командирів на «операційному рівні». Й тепер намагаються зіграти на загальній некомпетентності російських військових.
Ключовий момент — чи то «найважливіший урок» — в усій ці ситуації: втрати перших десяти місяців війни знищили професійне ядро росармії і знизили її потенціал настільки, що вона не здатна застосоувати артилерію в таких масштабах, як під час весняних атак. Росіяни втратили забагато сучасних артилерійських установок, а ще так і не спромоглася вирішити проблеми з командуванням і комунікаціями, а ще їм тепер бракує снарядів. Крім того, оскільки росія перебуває під керівництвом «системи путін», управляють нею некомпетентні люди. Усвідомлюючи це, путін і суровікін зараз намагаються знайти спосіб звершити війну, «не втративши обличчя»: якесь рішення, щоб змусити українців піти на переговори на своїх умовах. Саме для цього було призвано 300 000 «чмобіків» і оголошено про нову хвилю мобілізації: щоб пригрозити Києву (й Заходу), налякати, схилити до переговорів на невигідних умовах. Але все це не означає, що українці здадуть Бахмут, а свідчить «лише» про те, що росіяни зі штанів вистрибуватимуть, аби здобути місто, а українці докладуть усіх зусиль, щоб його захистити.
ДЕБАТИ ПРО ВТРАТИ
Як уже не раз було зазначено, я не люблю таких дискусій, бо вважаю їх реально безглуздими: точні дані все одно засекречені в кожної зі сторін цієї (та й будь-якої іншої) війни. Відтак можна лише будувати припущення, проте певності все одно не матимеш. Більше того, завжди знайдуться люди, схильні перекручувати й фантазувати довкола даних, котрі подаю – начебто вони знаходять їх «негайне підтвердження» у коментарях багатьох моїх читачів.
Наприклад: я згадував, що з 22 осіб одного взводу 30-тої механізованої [бригади] троє осіб зникли й українці стали вважати, що вони потрапили в полон, а ще 17 були поранені. «У відповідь» на це дехто почав уявляти, що цей взвод складався із 22+17+3 осіб і так далі…
Я вже звик, що мене називають «нацистом» та «пособником джихадистів», що я «на зарплаті в Катару» та «турецької розвідки», а ще в ЦРУ, Моссаду, Мухбарату тощо… максимум, мені з цього смішно. Але в випадку з цифрами я просто не розумію подібних «реакцій», адже тут нема чого надумувати.
Там було загалом 22 осіб (словами: двадцять двоє).
Так, 22. Не 21 і не 23. Й особливо не 22+17+3 (тобто 42). І не треба починати вигадувати, що «тепер підрозділи ЗСУ організовані в відповідності до стандартів НАТО й тому взвод налічує XY осіб». Нє, просто 22.
Люди, зробіть мені ласку й включіть мозок, доки читаєте: 22 це 22, не 11, не 37 і не 42…
Те саме стосується 93-тьої механізованої, де «знищення» другого батальйону, про що трубила путінська пропаганда, подають як «знищення цілої бригади»… «бо так написав Том Купер»…
Уявлення не маю, ким треба бути, щоб так все перекрутити, але в одному запевняю: нічого подібного я не говорив. Максимум, що в процесі переказування заяв російських каналів я нещодавно процитував WarGonzo, де повідомляли про «знищення» другого батальйону 93-тьої бригади – я ще й висловив сумніви щодо цього. Навіть кілька росіян, котрі все ще достатньо тверезі, щоб таке визнавати, заперечують знищення 93-тьої (або якоїсь її частини). Ось, наприклад, що сказав один із їхніх волонтерів.
«Але ж Том Купер стверджує інше…»?!?
Точно одне: після таких трафунків, я більше не хочу обговорювати жодні деталі втрат і т. д. Знову ж, вибачте, це повністю безглуздо.
Переклад: Ростислав Семків, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
