Кілька думок про вчорашню прес-конференцію. Текст не короткий, тому розіб’ю на пару частин. Тут №1.
===============
2 години 21 хвилина часу коту під хвіст, але я таки послухав оту «епохальну»пресконференцію «найвидатнішого лідора сучасності». Відразу вам скажу, якщо ви її ще не дивилися, не тратьте часу. Весь сенс та єдиний епізод із справжнім Зеленським сконцентровано під час відверто хамської базарної лайки в районі 2 годин 05 хвилин. Решта — неймовірно скучне й до непристойності зализане дійство. Тому розділю на пару частин. Про справжнього Зеленського окремо, а спершу про всю оцю технологічну й безбарвну частину.
За винятком епізоду з відповіддю 5-му каналу (враження, що було також передбачено чиєюсь режисурою — пане Єрмак, ваші диявольські викрутаси?) все решта йшло за схемою: жодних неприємностей (від іноземних журналістів), а краще компліменти (від вітчизняних дуполизів). Усе дійство переважно було зорієнтовано на іноземних гостей. Їм давали слово незрівнянно більше. Але був помітний до кінця не ясний відбір — більшість найвідоміших видань (особливо із США) не були представлені, але присутні чимало з віддалених і незацікавлених країн: Мексика, Бразилія, Аргентина… Та й з значиміших (Британія, США, Туреччина, Японія…) підбір специфічний. Їх питання навряд чи попередньо узгоджували, бо вже б був скандал, але могли прорахувати. Це переважно прохання оцінити роль і підтримку їхніх держав Україні. Ще було про постачання зброї та про китайські ініціативи. Це сумарно зайняло абсолютну більшість часу.
Відразу про весь цей домінуючий блок: як питання, так і відповіді були без жодного нового повідомлення, без чогось нешаблонного. Але, на щастя, й без скандалів. Скандал приберегли на кінець, а для іноземних партнерів ішли лише стандартні компліментарні тези. Зеленський нікого не образив, жодну країну не принизив! Хіба розв’язне фамільярне ставлення: «О, Еммануель, Еммануель…» Явно Єрмак отримав попередження зрозумілою мовою під час одного знакового візиту. Спитаєте: а при чому тут Єрмак? Так, він сидів у залі, але відповідав сам Зеленський. А я ж вам казав про технології. То вони тут були не лише політтехнологічні, але й буквальні. І про це піде в наступному, технологічному блоці.
А з іноземного панівного блоку запам’яталися лише пару фраз, бо все решта було абсолютно стандартно й безбарвно. Так, турецькому журналісту на питання про пропозиції посередництва від Ердогана на можливі переговори з путіним у Зеленського в підсумку проскочила фраза: «Там нема з ким говорити». Правильно. Але це не його фраза — усі ці правильні тези висловлені не лише в стилі, але й мовою екс-журналіста Лівого Берега Дмитра Литвина. Але правильно. Добре, що не своїми словами (тільки про причину цього далі).
Ще комусь розказував про необхідність єдності в країні. Потім за годину показав наочно, як він цю «єдність» розуміє. Весь час уникав негативних оцінок ініціативи Китаю. Її вже розкритикували в США, а Зеленський пробував у ній знайти позитиви, яких там нема. З китайською журналісткою вийшло якось дивно. Спершу їй видав компліменти китайській владі (зарубіжних лідерів ні разу і в ні чому не критикував). Потім сказав, що хоче зустрітися з Сі. Не згадав, що на прохання московських «партньоров» він два роки не призначає посла в КНР. А потім пішло щось уже його власною мовою — почав присікуватися до журналістки в чисто базарній манері. Немає діла, що слова ніби й правильні, було дуже гидко й примітивно. На сленгу це називають «гнилий базар».
Отже, міжнародний блок нічого цікавого більше нам не дав. Добре, що цього разу ні з ким не посварив Україну. А чому і як це відбувалося в саме такий спосіб, у другому блоці.
———————-
Учорашня пресконференція Зеленського (Зеленського???) №2.
От у попередньому блоці я час від часу згадував про Єрмака та Д.Литвина. Те, що всі виступи, включно з вечірніми відосіками, які пробували зобразити ледь не аматорським відео, Зеленський зачитує з папірця чи суфлера, відомо всім. Як і те, що для більш відповідальних обставин ці тексти пише екс-журналіст «Лівого Берега» Д.Литвин, а редагує особисто Єрмак. Але ж відповіді на питання — це досі хвора тема. Там уже йде така каша й хаотичний набір слів! Адже Зеленський досі не спроможний доладно сформувати жодного складно-підрядного речення. Він нагромаджує жахливе місиво слів і творить відверто провокаційні та емоційні заяви, коли говорить не з папірця чи суфлера. Ця ганьба повторюється при кожному візиті, при всіх інтерв’ю (окрім Ге+Ге — там улюблена медіахвойда, десяток дублів і телесуфлер). І раптом понад дві години зв’язної мови в не зовсім звичному для Зеленському стилі. Ні, ви можете вірити, що він раптом на одну акцію переродився й розвинувся…
Я не вірю. Тим більше, є колосальна розбіжність між стилем його зачитуваних промов і відповідями від себе. То тут «від себе» він говорив мовою саме отого зачитування. Дмитро Литвин не навчився ще одного правила — підлаштовуватися під стиль клієнта. Він і далі пише та наговорює притаманною йому самому (а не Зеленському) мовою. Саме так він писав свої статті, а потім виступав на ефірах, коли пішов працювати на єрмаківську опу. Мене регулярно зводили з ним на Суспільному, тому цей стиль дуже добре пам’ятаю. Ще раз — хто хочете вірити, що це така колосальна зміна в самого Зеленського, вірте. Але навчитися об’єднувати слова в зв’язані осмислені тези й перестати екати та безперервно бекати за одну ніч неможливо. Ще вчора він давав інтерв’ю у своєму звичному стилі.
Технічно це давно відпрацьовано його колегами латиноамериканськими телевізійниками. Там серіали знімають, як на конвеєрі — по пару серій на день. Ніхто вчити тексту за таких умов не став би. Актори озвучують фрази, які їм надходять у прослушці. Це діє ще з далеких 80-их. І вже тоді передавач був майже непомітний. За 40 років техніка далеко пішла. Оскільки в самого Зеленського є колосальні проблеми з запам’ятовуванням тексту, то, думаю, цю технологію використовували і в Кварталі та його серіалах. Тому цим доволі злагодженим дійством, яке не принесло нічого нового, але хоч не різало слух неможливою для сприйняття абракадаброю, завдячуємо його спічрайтеру.
Отак і отримуємо цілковитого ерзац-президента. Країною править Єрмак, гроші в общак заносить Кубраков і навіть говорить не він сам, а один колишній журналіст. Тому й відповіді були не в стилі президента, а на рівні поінформованості та компетентності того, чиї слова повторював Зеленський. Звідси й паузи після першого швидкого речення. А вже потім, коли здавалося, що лаконічна відповідь закінчена, звучав довший, так само безбарвний, текст основного масиву. Це настільки відпрацьована в світі технологія, що її ознаки доволі легко розпізнають навіть не спеціалісти, просто треба капельку уважності. Але в інших країнах цим користуються лише актори (ще представники спецслужб), але ж не політики!
І доходило до смішних обставин, коли діючий журналіст «Лівого Берега» Базар кривився на відповідь йому про китайські пропозиції, яку дав не Зеленський, а колишній журналіст того самого «Лівого Берега» Литвин, який не так давно був підлеглим Базара… Були промашки, коли Нікіфоров дав право на питання комусь не передбаченому — переплутав хлопець, тепер знову заховають подалі або «посадять на мівіну». Якийсь чи то журналіст, чи інший запрошений (там було багато не журналістів) раптом почав дуже плутано розпитувати, чому не ввели санкції проти Ставицького. А Литвин міг не знати, хто такий Савицький. Викрутився, звісно, але трохи невдобно получилося…
І в мене просте питання якраз у контексті отакого ерзац-президента — народ, ви справді за таке голосували? Наржалися вдосталь? А це ж гидотно. Прес-конференція президента дається якраз для того, щоб саме він озвучив свої власні думки й оцінки. Або ж надав ексклюзивну інформацію, якщо її, звісно, можна озвучувати. Натомість, ми слухаємо невідомого більшості українців журналіста, якого ніхто не обирав, як і головного завгоспа, який так само від імені Зеленського керує країною… Може ще в пуйла практику двійників запозичити, щоб не було так страшно?
