Відставка Крайчі стала для глави уряду Ігоря Матовича “меншим злом” у порівнянні із можливою відставкою з посади прем’єр-міністра і навіть новими виборами у країні. А причиною кризи виявилися поставки до Словаччини російської вакцини від коронавірусу “Спутнік V”. Матович вирішив піти шляхом прем’єр-міністра сусідньої Угорщини, давнього приятеля Володимира Путіна Віктора Орбана. Більш того, поставка першої партії російської вакцини була перетворена прем’єром-популістом на справжнісіньке політичне шоу: Матович і Крайчі прибули до аеропорту Кошице, щоб зустріти вантаж з Москви.
Однак Словаччина — не Угорщина і не Сербія. Рішення глави уряду організувати поставки російської вакцини ще до того, як препарат отримав схвалення у ЄС і без узгодження з партнерами по коаліції, викликав справжнісіньку політичну кризу. Сам Матович погіршив ситуацію своїм недоречним жартом про те, що пообіцяв Росії в обмін на поставки вакцини українське Закарпаття. Прем’єр-міністру довелося потім публічно вибачатися за цей дивний гумор, однак осад залишився — і у Києві, і в Ужгороді, і у партнерів Ігоря Матовича в уряді країни. А найголовніше — цей жарт прекрасно продемонстрував, що прем’єр-міністр дає собі раду в тому, яке політичне навантаження мають поставки російської вакцини. Ні, це не просто ліки, щоб там Матович потім не говорив.
І ця історія з постачанням і відставкою ще раз нагадала нам, що популізм — союзник пандемії. В Україні популістська адміністрація Володимира Зеленського просто провалила вакцинацію і поставила під питання економічне виживання країни в постковідну епоху. У Словаччині прем’єр-популіст і його союзник, тепер уже колишній міністр охорони здоров’я, вирішили вдатися до російської допомоги, щоб закамуфлювати проблеми з вакцинацією. Все логічно. Там, де громадяни голосують за популістів, вони відгрібають по повній.
Віталій Портников
P.S.
Я всегда считал, что врать в мелочах — глупо. То есть, врать вообще плохо, но так уж мы устроены, что нет-нет, да соврем тот тут, то там — где-то этого требует этикет, где-то личные интересы, где-то это «служебная необходимость».
Например, политики врут постоянно, но им-то, как раз можно и даже нужно уметь убедительно врать. Иначе их не выберут, или если и выберут, то быстро прогонят ссаными тряпками.
Когда Черчилль толкал знаменитую речь про кровь, труд, слезы и пот, то он беззастенчиво врал о перспективах в войне: в тот момент Англия была совершенно одна, и тотально не готова к войне. Однако, он сумел убедить окружающих, что дело не безнадежно, и протащил Британию через вторую мировую к победе.
Это с одной стороны. А с другой, есть политики, которые врут в мелочах. Например, про великолепные результаты борьбы с ковидом. Или про тысячи построенных школ. Или про сборку вертолетов. Или катеров. Или что МВФ вот-вот даст денег. Или что Коломойский никогда не был любимым олигархом одного посредственного комика.
И каждый раз, каждый, сука, раз, этих долбоящеров ловят за мелким мошенничеством. Это даже не уровень шпаны, это какие-то Паниковские, вечно пытающиеся спиздить гуся, и вечно за это пизженные своими и чужими.
Просто поразительно, до чего мелких вороватых по*цов поставил во главе страны мудрий нарід. С другой стороны, они друг друга вполне заслуживают.
Кремлівська пропаганда сьогодні влаштувала скандал: мовляв, «США і союзники готують масштабну інформаційну кампанію проти «Супутник V» із залученням «фонду Сороса, Рейтерс і ВВС», а заодно «інсценуванням масової загибелі людей від російської вакцини».
Дійсно, масштабно. Мабуть, кремлівські пропагандисти таки щось знають про ту свою бурду. А ми не дарма дуже підозріло ставились до наполегливого втюхування нам їхнього «Спутніка». Просто ми від початку подумали про росіян краще, ніж вони є: ми закономірно побоювались, що під час війни приймати, а тим більше купувати у ворога щось під виглядом «ліків» — це добровільно погоджуватись на смертельну диверсію. А виявилось, як завжди, що для нас спеціально ніхто не старався — там від початку були отруйні помиї.
Просто в Росії, як я неодноразово казав, приховати можна що завгодно: відсутність випробувань, кількість тяжких наслідків і побічних дій, смертність від вакцини. Але Кремль необачно вирішив зробити «Спутнік» козирем в міжнародній політиці — і на тому попалився. Бо там вже дійсно американські спецслужби цілком могли отримати доступ до реальних даних.
І уявіть, які ці дані, якщо кремлівська пропаганда превентивно пише про «масові смерті». Хоча з точки зору наших національних інтересів це цілком позитивна новина.
