До речі, а пам’ятаєте образ «спасітєля України» та «засновника всіх добробатів» такого собі досточтімого Коломойського?
Який міф просувався красівий, про підставлене в 2014 році плече державі, формування та забезпечення підрозділів, відправку їх на палаючий Донбас, про виплати за захоплених «зелених чєловєчков» — і все ж за власний рахунок бородатого патріота, в якому через напад РФ прокинулися державний діяч та совість.
І досі багато хто продовжує підтримувати цей міф, а багато хто продовжує в нього вірити.
Так от — хтось чув від Коломойського хоч слово подяки на адресу тих бійців, яких він та група товаріщєй посилали воювати того літа, без належної підготовки та навіть без бодай постановки на облік у військоматах?
Хтось чув привітання добровольцям, на звитягах яких він кліпав свої політичні проекти та навіть рейдернув назву «укроп», яку в піку ворогу ми носили на шевронах?
А багато їх ж загинуло і покалічилося під російськими градами та в боях з окупантами, поки заводилися в Раду різні парасюки з сємєнчєнко-грішиними та мутилися гешефти з Приватбанком — можна було б добре слово для них знайти.
Проте майбутня бубушка всіх «слуґ» вчасно включила тумблер пропаганди і переклала всі свої проколи та злочини на інших, поки ті будували справжню армію і витягали державу з прірви.
Мало того, Коломойський давно змінив риторику на відверто промосковську, завів собі подружку Портнова і плює в очі українців фразами «ми воюєм самі с собой», «чєрєз 5-10 лєт оні забудут кровь», «там нєт Путіна», «надо взять у Росіі дєньгі» тощо — тепер він сам «зелений чєловєчєк».
Чому йому так легко це сходить з рук і «патріоти» з тонким нюхом на «бариґ» та «мародєрів» впритул не бачать відвертого ворога, який отримав повний доступ до ресурсів держави та вплив на її посадовців — для мене загадка.
Але така людина тепер фотографується в кабінеті президента України та веде її до дефолту, поки інші продовжують воювати.
Так виглядає справжня влада на крові, яку нарід сам всадив собі на втомлену шию.
