Я би все ж радив більше концентруватися на справах внутрішніх, тоді може й зовнішні краще будуть реалізовуватися.
Приміром, сьогодні виходить дуже цікава стаття на Цензор.нет про дивовижні події навколо справи колишнього голови Верховного Суду Князєва.
Виявляється, що через те, що телефон Князєва, який було вилучено при його затриманні, було передано у рамках правової допомоги фахівцям Польщі для отримання до нього доступу (що і було успішно зроблено), бо в Україні цього гарантовано зробити не могли — скорочено посаду начальника відділу САП Олександра Омельченка, який вів цю справу.
Буває, звісно, «реорганізація»…
Але цікаво інше: цей прокурор був насправді ефективним, вів низку резонансних справ, зокрема, справу «Великого Будівництва».
Як стверджує видання, Омельченка було звільнено через сварку з керівником САП Клименком, бо той чомусь дуже не хотів, щоб телефон Князєва відкрив всі таємниці. Мабуть, тому, щоб не виявилося, що єдиний і «надійний» заступник Клименка — Синюк — тісно спілкувався з «рєшалами» від Князєва. Причому, настільки тісно, що це виходило за межі дружнього випивання чаю на кухні, прогулянок парком чи спільних поїздок на авто (ті, що так робили, знають, про що я кажу 
). І, безумовно, Клименко не міг про це не знати, як і не міг не знати про це Генпрокурор Костін. Бо чого тоді терміново звільнили саме Омельченка?
). І, безумовно, Клименко не міг про це не знати, як і не міг не знати про це Генпрокурор Костін. Бо чого тоді терміново звільнили саме Омельченка?Безумовно, це далеко не єдині переписки з телефону, які цікаві як для слідства, так і для суду.
Тим більше, що ми досі до кінця не дослухали плівки Вовка: повний альбом міг гарантовано знищити карʼєру не одного лідера світу…
У чому цінність НАБУ і САП?
Це незалежні! органи, які боряться з корупцією, а не беруть в ній участь!
Буде дуже сумно усім, якщо виявиться, що їхня і незалежність, і антикорупційність зникає.
Безумовно, ми можемо почути версію, що Омельченко «не такий», «не справжній» прокурор. Врешті-решт, про мене теж намагалися це розповісти, а програвши — досі не вибачилися.
Але, насправді, ситуація дуже серйозна!
Втрата незалежності антикорупційних органів, виконання ними політичних замовлень, некомпетентність і покривання недобросовісних співробітників — це все потім спричиняє черговий виток дикої корупції і завершується питанням: «чому ми не в НАТО?!».
П.С. Дивно, що саме це не є топ-темою дня. Після війни, звісно…
