Ой, біда! Саймон Шустер, якого Банкова прикупила для співання дифірамбів Зеленському, на цей раз погано справився із завданням і Подоляку не сподобалось. А Єрмаку спочатку сподобалось, а після зауважень Подоляка також не сподобалось. Але ж раніше всі статті придворного журналіста подобались. Можливо, Банковій варто задуматись, що при найбільшому бажанні заспівати зараз дифірамби навіть у найкращого співуна нічого не вийде.
Вже співай, не співай, а світ після Вільнюса побачив лютого та мстливого неадеквата, який сам діє всупереч здоровому глузду і не зважає на інтереси України, та ще й змушує чиновників діяти також ірраціонально, кидаючи образливі заяви в бік партнерів, бо ті не хочуть виконувати забаганки найвеличнішого, а висувають йому умови, які йому дуже не подобаються.
Світ вже давно побачив, що загрозу для України становить не тільки агресія раші. Не меншою загрозою для України є її очільник з його системою прийняття рішень, бо рішення приймаються емоційно та виходячи з потреб рейтингу. Тому наказ військовим любою ціною щодня звільняти нові території або показувати електорату розбиті шибки в Москві – це не прагнення показати Заходу результат, як вважає Шустер. А це намагання тримати в тонусі свій електорат і щодня його підживлювати. Бо Захід розрізняє справжній результат і результат популістських рішень, спрямованих на виборця. Тому Захід був проти бездумного утримання Бахмута, який вартував українцям життя наших захисників та величезних втрат техніки і дефіцитних снарядів і суттєво зашкодив розрекламованому найвеличнішим контрнаступу. Тому Захід мав сумнів у позитивному результаті контрнаступу, бо розумів, що результат залежать не тільки від західної допомоги та самопожертви українців, але й від бажання влади працювати на перемогу, а не на свій рейтинг.
Політика Зеленського завела Україну у безвихідь, бо витрачати людські ресурси і допомогу заходу для задоволення забаганок найвеличнішого, а не для перемоги – це робота на ворога. Українці, як і зброя мають властивість закінчуватись. Це бачить світ. Світ бачить, що в країні біда, а влада не переймається бідою, бо апетити дерибану бюджету і гуманітарної допомоги у неї щодня посилюються. Тому Захід охолов не на порожньому місці. Захід приголомшений таким станом справ. У лідерів, бажаючих і далі продовжувати допомагати Україні, найвеличніший своїми неадекватними витівками вибиває аргументи і вручає козирі в руки наших недоброзичливців. А українців Банкова знову заводить на манівці. Якщо раніше нам наказували не дивитись вгору, бо скоро ми побачимо перемогу, то зараз шептуни нам розказують, що ми в безвиході і треба погодитись на вибори, які збирається імітувати Банкова.
«А ви знаєте, що автор статті Саймон Шустер писав огидні статті про Азов?»
Так, я в курсі творчої біографії цього автора. І з твердістю можу сказати, що його статті про «неонацистів» були породженням тривалої інформаційної політики щодо славного українського полку. Чи варто нагадувати, яка прутня неслась із телебачення і в Раді, коли десь хтось згадував «Азов»? Як роками просили не «раскалывать страну» сумними розмовами про війну і потребу зав’язати із поцілунками з запореб‘ям.
Мушу нагадати, що перші роки президенства Зеленського ознаменувались пошуками миру і полюванням на «радикалів» в особах українських ветеранів. Оточення Зеленського не приховувало своєї нелюбові до «Азову» — поламати цю ситуацію змогла лише оборона Маріуполя, коли не помічати звитягу «Азова» стало неможливо. Тому я цілком розумію, чому скандальний автор став інтерв’юером президента, який чхати хотів на націоналістів з цінностями. В базисі своєму Шустер та Зеленський дуже схожі. Впевнені в своїй правоті і хочуть визнання. Такі два бульдозери на перегонах.
Я двічі зустрічала Шустера живцем за роботою. І відмітила про себе, що він дуже нагадує мені чорнобуру лисицю в пошуках ховраха. Ідеш із подібним автором на розмову — треба ретельно готуватися і проганяти всі негативні питання з усіма учасниками. Це десь тиждень багатогодинної роботи якісної прес-служби. Такої у Зеленського нема, бо понабирали сміття з п’ятого полігону.
Натомість прес-служба Зеленського дуже хотіла позитивного піару. І по суті запустила лисицю в курник. І там лисиця вивернула назовні нутро Шурми, Єрмака і самого лідера. Роздерла і розкидала пір’я.
Банкова явно хотіла обкладинку TIME. Однак вони явно не розуміли, що обкладинка може бути зі знаком плюс, а може бути і зі знаком мінус. Щоб обкладинка TIME була позитивною треба мати за собою досягнення, бути особистістю і подалі засунути в шафу Єрмака, чиї найбільші страждання, що здоровий мужик спить на матраці в комірці бункера.
Ще одна цікава деталь.
Саймон Шустер — вихідець із радянських євреїв. Тому це цікава деталь до його світовідчуття. Він не поганий, від не ідеальний, він такий як є. І це теж треба було враховувати, якщо ти запрошуєш його на інтерв’ю. Які аргументи можна використати для переконання у правоті цього типажу? Це цікава задачка для фахівців.
І ще одне. Я уже низку разів бачила заяви про «замовлення» і «проплаченість» статей, які нам не подобаються. Це абсолютне нерозуміння, як працюють західні автори. Вони амбітні і бажають слави. Саме тому їх треба ловити на цікаві історії і маштаби, а не розповіді Шурми про лайно і очікування надприбутків від енергосфери.
Саймон Шустер нікуди не зникне від того, що ми понаписуємо обурливі пости про його творчість. Він молодий чоловік, топовий автор топового видання з яскравим персональним стилем і хистом. Не варто робити вигляд, що його не існує. Це світова тенденція — знову робити журналістику авторською з персональними брендами. Тому варто замислитись, де можна скористатись його талантом для нашого просування. Для нинішньої Банкової ця місія явно нездійсненна.
В цілому це інтерв’ю — це вінець провалу інформаційної політики Зеленського. Агонія інформаційного телемарафону. Тріск ОПешних телеграм-каналів, які ніхто не читає на Заході. Облуплення Подоляка та позитивної блогерні на підсосі.
Це яскрава історія про те, що «бути» і «здаватись» — різні речі. І бути дешевою пародією Черчиля, а не оригіналом — це теж провал.
До речі, ця стаття чітко показала, шо єдиний шанс на продовження політичного життя Зеленського — перемога у війні. Не буде твердої перемоги — весь курник може збирати валізи на вихід.
Marina Daniluk-Yarmolaeva
Як на мене, найважливіший висновок, який ми маємо зробити зі статті ТІМЕ і загалом із експерименту 2019-23 рр. — президентська модель в Україні нежиттєздатна.
Так, парламентська республіка теж несе багато ризиків, але бодай мінімальна конкуренція на порядок краща за необмежену монополію, внаслідок якої деградують всі: і сильні, і слабкі.
П.С. Свято Гелловін в Білому Домі. Донька Блінкена в кольорах українського прапору, син — юний Зеленський.
