США вже не мають «вільних» гаубиць M777 та M109 для ЗСУ

Американський Центр стратегічних досліджень (CSIS) виступив з коментарем, в якому наполягає – Білий Дім та Пентагон має перейти до поставок Збройним Силам Українистарих гаубиць М198 калібру 155-мм, поставлених на зберігання.

Свою думку експерти CSIS аргументують так. Війна в Україні проти рашистів стала «артилерійською», відповідно – поставки додаткових артсистем для ЗСУ завжди будуть вкрай потрібні. Але Армія США уже підійшла до того рубежу, коли уже нема артсистем, які можна передати тут і зараз. Тому потрібно «згадувати» про гаубиці, поставлені на зберігання.

Наприклад, США передали Україні аж 142 гаубиць M777, і це – левова частка із усіх поставок артсистем для ЗСУ калібру 155 мм, які оцінюються орієнтовно в 300 одиниць від усіх країн-союзників. Але ці M777 забрали із запасів Корпусу морської піхоти, що вирішив відмовитись від буксируваних гаубиць як виду зброї. Взяти додаткові M777 можна вже лише із стройових частин, а на це Пентагон не наважиться. А щоб налагодити виробництво додаткових гаубиць «на потік», знадобиться декілька років.

Щоб хоч якось «перекрити» нестачу 155-мм гаубиць, США поставили Україні 36 артсистем M119 калібру 105 мм. Вони влучно підходять для «легких» частин, призначених для маневрених дій. Але M119 може бити на дальність лише порядка 20 км, а можливість поставки додаткових – також обмежена, бо Армія США закупила всього 425 таких гаубиць. Та й боєкомплект доступних 105-мм снарядів також обмежений.

ЗСУ також отримали напряму від США також гаубиці M109. Але і їх можливість поставки обмежена, бо американська армія хоче розширювати бронетанкові сили, тому їй також потрібні свої M109, для підтримки своїх танків вогнем.

CSIS вважає, що зараз ЗСУ мають загалом до 1600 артсистем радянського та західного виробництва. Навіть якщо така оцінка оптимістична, цієї кількості стволів артилерії все рівно замало як на потреби воюючої України. Бо так виходить, що у нашого війська є максимум 1600 одиниць ствольної артилерії на фронт фактичною довжиною 2500 км, і цього замало як на війну будь-якого «стандарту».

Для порівняння – під час битви на Соммі в 1916 році британські війська зосередили аж 1400 гармат на фронті довжиною дещо більше 20 км, або ж по 62 стволи на один км. Або ж – у 1989 році сили НАТО на кордоні з Чехо-Словаччиною та НДР при довжині фактичного фронту в 2200 км мали не менше 2400 важких артсистем.

Врешті, війна з рашистами йтиме ще тривалий час, нові втрати невідворотні. Тому, як наполягає CSIS, Пентагон та Білий Дім мають діяти на випередження.

Саме із озвучених вище мотивів експерти установи й пропонують почати поставку для ЗСУ гаубиць M198 зі зберігання. Таких артсистем на консервації могло залишитись від 600 одиниць (оптимістична оцінка) до 300 одиниць (песимістична оцінка). Почати можна було з відновлення хоча б 100 таких артсистем.

За нормативами мирного часу для їх відновлення може знадобитись до 1 року та приблизно 57 мільйонів доларів затрат. Але в нинішніх умовах процес можна прискорити, особливо якщо одразу обирати артсистеми під відновлення в найкращому технічному стані. Тим більш, що M198 були на озброєнні Армії США аж до 2006 року, відповідно – це не настільки «древні» арстсистеми, з відновленням яких можуть бути критичні проблеми.

M198 «на голову» кращі за будь-яку артсистему радянського виробництва, які досі є в розпорядженні ЗСУ. Передача M198 аж ніяк не ослабить обороноздатність США. І саме тому CSIS пропонує Пентагону діяти проактивно в плані посилення артилерії ЗСУ.

defence-ua.com