Найбільш значущі теми на цьому тижні для України в контексті геополітики й перебігу російсько-української війни:
1. Надання балістичних ракет російським ворогам Іраном.
2. Відсутність механізмів у США на наступний фінансовий рік для потужної підтримки України після 1 жовтня ц.р. (немає ані закону про ленд-ліз, ані будь-яких пакетів, ані в внесення в проєкт бюджету необхідних асигнувань. Перенесених залишків буде замало).
3. Відсутність рішень по постачанню Україні ракет дальністю хоча б на 300-500 км.
4. Можливість спалаху війни Хезболи (Лівану) проти Ізраїля і включення Ірану.
5. Активізація ворога для пошуку партнерів для тиску задля капітуляції України.
Але це не дуже всіх цікавить. Головне – дебати кандидатів в Президенти в США, які ще нічого не визначать. Але ж як цікаво подивитися шоу… І коментаторів нескладно знайти. І людям відволіктися.
Люди! У нас війна! Все найважливіше в світі – зараз відбувається тут, поруч! Від того, як наші героїчні воїни зупиняють цю навалу залежить набагато більше, ніж від імені Президента США!
Коли ми вже перестанемо вважати себе другорядними?! Коли ми почнемо аналізувати ситуацію, а не просто коментувати те, що бачимо на екранах?!
P.S. В мене прийшло станом на зараз вже 12 запитів українських та іноземних медіа прокоментувати дебати.
Я ВСІМ відмовив. Соррі. Чекаю запитів на більш значущі для України теми.
.
Що мені найбільше сподобалося в президентських дебатах, це навіть не те, як хтось із них відповів про Україну, бо хто б не переміг, путіна доведеться роздавити, а не домовлятися з ним.
Сподобалося мені інше — те, чим США відрізняються від нас.
Як журналісти досі ловлять його за фрази про події 4-річної давності. Як він казав, що виграв вибори, але їх «вкрали», а ось з’явилась нові свідчення, що він вже тоді комусь сказав: «здається ми програли».
І журналісти ловлять його на невідповідностях, чіпляються за слова (у нас би таке ніхто і не зрозумів).
Тобто журналісти питаннями про події 4-річної давності Трампа довбають досі.
В нас же всі й забули давно не тільки що Зеленський 4 роки тому казав про справу вагнерівців, а й те, що він їх здав. Ця історія для нього минулася повністю. Ніякі невідповідності в його версії з новими свідченнями від розвідників медіа не цікавлять.
А вже те, як він вбив Ярослава Журавля шляхом відмови в порятунку, всі забули на 4-й день.
Які вагнерівці, який Журавель? Тут бутірброд з ікрою.
Але тут вже свіже — сотні тисяч загиблих і біженців через шашлики, а слимаки з медіа роблять йому з пресконференції теплу ванну. І ніхто не хапається за слова його ж глави розвідки, що, пане президенте, ось Буданов в інтерв’ю базікає як попередив вас про напад, чому Ви в роліку увечері 23 лютого всім збрехали, що «причин для вашої безсонної ночі немає»?
Ні питань типу: як вам вночі спиться? Ні — чи не ригаєте ви зараз при думці про шашлики?
Чи хоча б: вас мама Рімма в дитинстві взагалі вчила, що є совість?
Дебати в США показують не тільки, чим журналістика відрізняється від марафону.
США показують, що все ж є ще той зразок у світі, до якого ми можемо прагнути.
