Шість років тому страшні події, які призвели до нашого сьогодення, стали незворотними.
Колись історики і, не в останню чергу, психіатри будуть давати оцінку розумовому і психічному стану суспільства, яке обрало своїм керманичем найгірший (з професійної точки зору) і найогидніший (з точки зору відсутності моральних чеснот) варіант в часі війни.
Тим самим сумнозвісна більшість перетворила війну — локальну, надійно перевʼязану — на відкриту, масштабну.
Правда, була ще надія, що до другого туру народ спамʼятається, схаменеться, пожаліє якщо не себе, то дітей…
Висновок на сьогодні: те, що дурнів не вбило, зробило дурнів ще дурнішими.
Бо найгірший і найогидніших варіант уже на низькому старті до нових виборів.
І у нашому — дуже цікавому з точки зору психіатрії — суспільстві достобіса тих, які знову готові проголосувати за нього, тим самим вистріливши собі уже не у ногу, а у потилицю.
Оберемок брехливих, галасливих, пролетарських обіцянок, якими фонтанував напередодні виборів Зеленський і жодна з яких не була виконаною (і не могла бути такою з огляду на шваль, яку він привів до влади) перетворився на чи не єдине бажання українців — померти швидко і безболісно.
А з огляду на те, що я слухала цієї ночі, то ще було б добре померти уві сні.
Дякую, зелений чорт, дуже дякую.
Сьогодні розмовляла з літнім чоловіком, який пробирався з дружиною з одного з миттєво окупованих у 2022 році міст.
Ми розмовляли близько години.
Він майже похвилинно розповів про найстрашніший день у житті — 3 березня 2022 року. З гордістю згадував земляків, містян. Які вони були патріотичні, безкомпромісно налаштовані на спротив, як вони приготували кілька тисяч пляшок з коктейлями молотова. Як чекали ворога, аби зустріти його гідно.
І як на третій день очікування посунула армада, незліченна армада орківських танків і іншої техніки. Один постріл якої змів би всіх захисників з поверхні планети.
— А отетерілі люди стояли і дивилися. А техніка йшла, йшла, йшла. Точно не скажу, але це було від 60 до 70 машин. Що ж ми могли зробити?
Вони дуже швидко зайняли місто…
Немає слів, крім найчорнішої лайки.
Півроку знати, що буде війна — повномасштабна, безпощадна. І кайфувати в Буковелі, і шліфувати лижами гори, і ліпити селфачі…
А що почалося, коли «місто швидко зайняли» — розповідати?
Недаремно його улюбленою іграшкою у дитинстві була мʼясорубка.
