Що ми отримали за рік «миру по Зеленськи»?

За часів Порошенка, ворогом, окупантом і агресором для України і Заходу безсумнівно була Росія.

Для Зеленського ворог став абстрактною «тією стороною», більше того, після недолугої участі Зеленського у Нормандському форматі минулоріч, з подачі української сторони Київ взяв на себе додаткові зобов’язання і перевів вирішення окупації фактично у формат Україна-Росія з зобов’язаннями Штайнмаєра. Захід спантеличено, але з полегшенням, мовчить.

Кількість вбитих росіянами українських військовослужбовців зменшилася, але щотижня ми маємо поранених і вбитих. Нам заборонено стріляти у відповідь, як влучно сказав О.Турчинов, за останні півтора року ми не повернули жодного квадратного метра української землі, а навпаки, відійшли з «сірої зони».

Українське військо дезорієнтоване і роздратоване, не забезпечене і демотивоване.

Західна військова підтримка триває, але якими будуть результати такої підтримки, якщо саме українське керівництво ставить перед собою єдину мету — умиротворення агресора?!

Ну, і секрет Полішенеля: жодного плану Б не існує.

Є єдиний план — російський: українці повинні мовчати, не реагувати і терпіти до повної російської окупації України. Тоді «войовнича меншість» традиційно зникне по таборам і ярам, хтось від пострілу, хтось від Новічка, а на решті земель запанує щасливий голодний совок