Так, головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак говорив про 53 БТГр, очільник МОУ Андрій Таран – про 56, а американські військові, якщо вірити виданню The Wall Street Journal, – про 48.
Для кращої ілюстрації відповідних ідей щодо структури, ролі та місця БТГр у сучасному російському способі ведення війни, додаємо цитати із нещодавнього інтерв’ю командувача 49-ї загальновійськової армії (Південний військовий округ) генерал-лейтенанта Якова Рєзанцева для видання Міністерства оборони РФ «Красная звєзда».
Як з’явилися БТГр?
Перші згадки про батальйонні тактичні групи автору доводилося бачити в колективній монографії «Тактика» 1987 року. Втім, дебют відповідного формування в ЗС РФ на практиці відбувся приблизно 10 років потому – коли армія почала готуватися до другої війни в Чечні.
Тоді начальник генштабу ЗС РФ генерал армії Анатолій Квашнін вирішив, що краще мати менш численні формування, ніж бригади та полки, але такі, які можуть виконати завдання тут і зараз. І сформували перші БТГр.
Які складові елементи БТГр на сьогодні?
Як правильно відзначає дослідження Military Balance-2017 від лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень, немає якоїсь єдиної уніфікованої структури батальйонної тактичної групи. Такі групи можуть бути як полегшеними, так і більш численними із відповідною кількістю засобів посилення. Проте розглянемо більш посилений варіант.
Послухаємо, що каже генерал Яков Рєзанцев: «Особливе значення ми приділяємо міжвидовій взаємодії підрозділів у складі БТГр, позаяк це основний елемент, який впливає на ефективність у вирішенні тактичних завдань. Насамперед зараз ретельно відпрацьовується взаємодія командирів підрозділів із розрахунками безпілотної авіації, засобами РЕБ, артилерією, армійською авіацією».
Нещодавно російський генштаб вирішив, що одна бригада має бути спроможною сформувати не менш як 1 БТГр, що мають бути укомплектовані виключно контрактниками. У міру збільшення кількості контрактників почало йтися про формування двох БТГр на основі мотострілецької бригади. Повнокровна 6-полкова дивізія може сформувати не менш ніж 12 БТГр, як показує приклад тієї-таки 150 мотострілецької дивізії в Ростовській області.
Роль БТГр у сучасному російському способі ведення війни
Як відомо, РФ у рамках активних бойових дій на Донбасі вдавалася до точкового використання батальйонних тактичних груп. Наприкінці серпня 2014 року на Донбас у межах російської контратаки зайшли до восьми БТГр РФ, за даними Генштабу ЗСУ. Така сама кількість відповідних формувань брала участь у рамках наступу на Дебальцівському виступі в кінці січня і на початку лютого 2015 року. Загалом же, за оцінками урядових шведських аналітиків, ЗС РФ можуть згенерувати до 146 БТГр на основі з’єднань у сухопутних, повітряно-десантних військах і на флоті.
У Другу російсько-чеченську війну зведені БТГр гарантувати те, що вдасться залучити максимальну кількість боєготових військ для ізолювання непокірної республіки та планомірного її підкорення шляхом зачистки населених пунктів. Йшлося про бойові дії на порівняно невеликій території, де противником виступали малі загони без важкої техніки.
У разі розширення масштабів агресії проти України роль і місце БТГр буде принципово іншим. Йтиметься про потребу виявлення і знищення скупчень важкої техніки та солдатів на значних просторах в умовах браку живої сили з обох сторін, що створює можливості заходити в фланги й тил.
БТГр – такі, які вони є зараз – дають змогу виконувати такі завдання, адже вони доволі самодостатні (особливо це стосується вогневої могутності) та здатні діяти автономно одна від одної.
Окрім того, ставка на окремі БТГр, а не застосування з’єднань типу бригада чи дивізія класично шляхом ешелонування, дозволить розширити фронт можливого наступу. Це є критично важливим в умовах браку сил, адже дає змогу заходити в фланг чи тил противнику. Водночас як додаткові засоби посилення може також застосовуватися оперативно-тактична й армійська ударна авіація, що стає важливо в умовах того, що БТГр можуть діяти у відриві від решти сил.
Яков Рєзанцев: «Бойову підготовку на полігонах вибудовуємо для всебічного навчання командирів усіх ступенів у складі цього тимчасового тактичного формування. Ефективне використання всіх засобів посилення БТГр має закласти основу успіху при самостійних діях цього формування у відриві від головних сил у різних видах бою, під час здійснення динамічних рейдів, охоплень і обходів».
Паралельно, як показують повідомлення міноборони РФ, на сьогодні йдеться про підготовку відповідних керівних кадрів для якісного використання засобів посилення БТГр. Раніше ефективно поєднувати всі наявні засоби мали вміти на рівні окремої бригади. Тепер навичками поєднання танків, піхоти, артилерії, систем РЕБ і ППО має володіти командир БТГр, не чекаючи детальних інструкцій згори.
Активні бойові дії 2014–15 років показали, що самих засобів посилення мало – слід мати командирів, які здатні цим грамотно розпоряджатися самотужки в межах задуму операції, не витрачаючи час на додаткову координацію із вищими ешелонами.
Яков Рєзанцев: «Серед інновацій підготовки особового складу – робота снайперськими групами, ведення наступального бою із застосуванням рейдових загонів, розвідувально-пошукові дії у період наступу, застосування засадно-вогневих (розвідувально-ударних) груп, дії танкових підрозділів в алгоритмі «танкової каруселі».
«Більш пильну увагу ми стали приділяти захопленню й утриманню ініціативи, веденню бойових дій на значну глибину, маневру з метою завдання поразки бойовій охороні, першому і наступним ешелонам противника, організації ретельної розвідки, особливо повітряної, придушення засобів зв’язку і різного роду локаційних пристроїв».
Таким чином можна побачити певну еволюцію батальйонних тактичних груп у ЗС РФ. У Другу російсько-чеченську війну йшлося лише про зведені формування на основі полків і бригад, які могли блокувати та зачищати території від партизанських формувань. На сьогодні ж ми говоримо про самодостатні в вогневому відношенні й таким чином доволі автономні формування, які здатні боротися із регулярними з’єднаннями противника в межах загальновійськової операції, яка може розтягнутися на сотні кілометрів по фронту.
Що відпрацьовували на навчаннях?
Насамкінець варто згадати, які сценарії відпрацьовували сконцентровані біля українських кордонів БТГр. Масштаби цих навчань виявилися найбільшими за останні сім років. Можна було побачити натяки на щонайменше два сценарії, які можуть реалізовуватися як разом, так і окремо.
Перший сценарій стосувався можливої операції задля оточення українських сил, які перебувають у зоні ООС. З цією метою на флангах ООС (у Криму і в Воронезькій області) були сконцентровані значні сили – до Криму була перекинуті з’єднання 58-ї загальновійськової армії із Північного Кавказу, а 20-ту загальновійськову армію в Воронезькій області посилили з’єднаннями 41-ї загальновійськової армії з Сибіру. Ще більшої переконливості відповідній гіпотезі додає той факт, що в рамках стратегічних командно-штабних навчань Кавказ-2020 (вересень 2020-го) легенда основного епізоду передбачала удари 58-ї та 20-ї армій за напрямками, які сходяться, з метою оточення сил ворога з паралельним відбиттям контрудару противника.
Другий сценарій стосувався часткового або повного відсікання України від Чорного моря. Його відтворювали в межах тренувань на міжвидовому кримському полігоні Опук, якими й завершилася комплексна перевірка. В рамках тренувань росіяни відпрацьовували висадку десанту з моря (до двох БТГр), яких мали підтримати тактичні десанти мотострілків на гелікоптерах і висадка підрозділів повітряно-десантних військ із літаків транспортної авіації.
