Новий, дуже дорогий для дірявого бюджету воюючої України вояж Zеленського. Німеччина й Норвегія. Як жаль, що в Німеччині більше нема кайзера, зате хоч в Норвегії отримав компенсацію для своєї еротоманії. Уже бачу, як пазітівнєнькі аж захлинаються у вихваляннях «великих дипломатичних успіхів» свого Бубочки. Про Норвегію мова окрема — там у нас пішли вже суцільні провали, новий візит може тільки погіршити ситуацію, бо неадекватна поведінка та нездорова пристрасть до коронованих осіб ображають такі нордичні народи. А поки про Німеччину.
Я навіть не беруся порахувати, який це вже візит Zе до Німеччини. Йдеться про, щонайменше, кілька десятків. Так це ж здорово! — вигукнуть, як пазітівнєнькі, так і різні примкнулі, ще вчора критичні, на зразок Портнікова й не тільки. Що хорошого? — перепитаю я? Інтенсивність контактів, потужний діалог… — прозвучить у відповідь. Ну-ну…
Якщо хтось дуже вірить у високу ефективність зовнішньої політики Zейла, можу запропонувати доволі марудну, але повчальну роботу (мені й так усе ясно, тому уникну марної трати часу) — уявіть собі таку табличку в три колонки. Перше: візити Zе до Німеччини, візити до Києва у відповідь, онлайн-включення його на німецькі офіційні заходи та багато всього іншого. Усе пов’язане з перепискою та телефонними переговорами опускаємо, бо це, насправді, в наших контактах практично єдиний дієвий елемент.
Другий ствопчик: усі результати двосторонніх стосунків, а також знакові дії Німеччини на користь (чи на шкоду) України в багатосторонніх заходах під впливом та внаслідок дипломатичної активності Zеленського.
І в третьому стовпчику дуже умовно спробуйте прорахувати, скільки все це коштувало нашому бюджету. Включаємо спецпоїзди з Києва до Жешува, рух кортежів нічними шляхами тощо. Щоразу переліт улюбленого літачка Zейла із системою управління ігор у польоті з базового аеропорту Кракова в Жешув і звідти до пунктів призначення, далі всі кортежі, дорогі готелі для вкрай роздутої свити сцаря, усі виплати на відрядження та інше.
У другому стовпчику починаємо викреслювати всі ті позиції, які здобуті за власним рішенням німецького уряду й не завдяки, а всупереч провокаціям Zейла. Зокрема, це всі рамштайнівські зобов’язання, які ухвалені урядом значно давніше, а під час візитів Zе лише на його прохання повторно озвучені. Мінусуємо всі декларації, меморандуми й протоколи про наміри, бо вони ні про що. Мінусуємо гучні заяви, які в нас були просто перебріхані, не виконані або виконані з точністю до навпаки (ну, наприклад, про підтримку прискореного вступу в ЄС, чого німці ніколи не обіцяли, а в нас Zе брехав). Також відкидаємо гучні декларації про постачання тих озброєнь, які не надходять у належному обсязі. Часто з вини Zе, який нахамив США, а там різко поміняли пріоритети. Так, цього разу Zе хвалиться сотнями ракет для Петріот, які колись нам Німеччина спробує купити, і водночас нарікає, що в нас їх фатальний дефіцит, бо нема поставок.
Ще в мінус записуємо хамські випади проти Шольца, Штайнмайєра тощо, які на місяці відтермінували допомогу Україні. І отак: усе-все-все… Ви будете вражені жалюгідними залишками! А від гігантської кількості візитів, насправді, середній коефіцієнт корисної дії кожного лише фатально спадає. Хоча, іноді нижче вже буває неможливо.
…
А тепер додайте ще результати цього візиту. Дещо перечислю. Україна й Німеччина за наполяганням української сторони знову (вкотре вже!!!) підписали ДЕКЛАРАЦІЮ про стратегічне партнерство. Така декларація могла мати сенс на початках формування стосунків у першій половині 90-их, коли ми щойно формували договірну базу. А зараз??? Це не договір про стратегічне партнерство — у нас є навіть такого рівня угоди з попередніх часів. А це тільки ні до чого не зобов’язуюча чергова декларація!!!
Наступне. До Берліна за рахунок коштів відібраних у ЗСУ привезли купу урядовців з їхніми свитами для проведення «уперше за 20 років міжурядових консультацій». Ні, я не помилився, вони дійсно цим хваляться! Минулі міжурядові консультації проводив уряд януковича в 2004 році під час правління Кучми на найнижчому рівні наших стосунків з європейськими країнами. Тоді в нас був повний завал у взаємодії міністерств, а янукович готувався на вибори, йому було дуже треба. Міжурядові консультації (не плутати з роботою двосторонньої міжурядової комісії) – це, фактично, спроби перезапуску з нуля здеградованих стосунків. Коли вони оживають, їх замінюють прямі контакти міністерств та згадана двостороння комісія.
Зрештою, тут була повна профанація, бо вів від України ці консультації Zеленський, який не є членом уряду й не має таких прав за Конституцією! А в тій Декларації навіть і записали регулярні такі консультації, які з боку України буде вести не член уряду, а отакий (п)резидент.
Ще підписали 10 документів (навіть наша пропаганда не ризикнула назвати їх угодами). Там два контракти про закупівлю зброї, один узагалі з американцями через якогось регіонального представника американської компанії. Шість просто декларацій та меморандумів, які зазвичай не виконуються, але й для їх виконання все одно треба укладати нові вже реальні угоди — виявляється досі ЖОДНА така угода в нас не підготована!!! І дві угоди низького рівня (зазвичай такі соромляться підписувати в присутності перших осіб: про передачу даних і імплементаційне уточнення №2 до угоди від минулого року щодо спільного виробництва БПЛА — це просто виправлення надмірних сподівань у попередньому документі.
Я не буду надто критичним, два останні документи дуже малозначимі, але корисні. Переважно їх за розпорядженням президента чи прем’єра підписують наш посол з заступником міністра іншої держави. Зрештою, все, що має хоч якийсь сенс у цих документах і переговорах, не має анінайменшого стосунку до Zеленського і рівня його вкрай дорогого візиту.
А тепер увага: є, здається, єдине рішення, до якого наш Zе реально спричинився. Це усна домовленість з канцлером Мерцом, підтверджена на спільному брифінгу, що на прохання укрвлади німецька сторона дасть доручення виявити, облікувати й передати в Україну списки чоловіків з призивного віку й спробувати створити їм перешкоди для безхмарного перебування в Німеччині. Тільки це єдине! Насправді, це нікого нам не поверне крім, може, десятка правопорушників, і не стимулює долучитися до ЗСУ. Тих, хто офіційно працевлаштувався, адаптувався в Німеччині й не паразитує на допомозі, німці вже розглядають, як майбутніх своїх громадян і будуть у себе притримувати. А усякі паразити або будуть за наданою інформацією ще раз у нас обілечені й отримають нові відмазки від міграційної служби Німеччини, або переїдуть в інші країни.
Усе! Більше позитивів від цього й інших візитів виявити не вдалося!
…
Наш вирок уже не прохолодним норвезьким повітрям дихає, а спекотним італійським. Турист знову в Італії. Писав раніше про безсенсовність таких вояжів. Рівно нульовий ефект. Зате zе-бобікам яка втіха — їхній улюбленець найбільше нашльондригав по світу з усіх часів і народів… Ну, не за свій же кошт літачка й компашку вигулює…
