Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок
санкцій, станом на 20.01.2025
1. російські експортери зазнають труднощів із поверненням валютної виручки.
— Після запровадження санкцій США у листопаді, які обмежили діяльність майже 100 фінансових компаній, російські експортери зіткнулися з низкою проблем:
— затримки у розрахунках
— блокування валютних рахунків за кордоном
— зростання вартості транскордонних операцій.
— Найбільше постраждали компанії у галузях видобутку сировини та виробництва високотехнологічного обладнання.
Прогноз:
— більше 30% річної виручки російських компаній можуть залишитися на іноземних рахунках.
2. росія опинилася на межі валютної ізоляції, а її економіка повернулася до рівнів 1990-х років за обсягами притоку доларів і євро.
— Санкції Заходу, які охопили 95% банківської системи рф, зменшують доступ до ключових валют світової торгівлі.
— Лише 18% експорту в 2024 році оплачувалися в доларах і євро, що різко контрастує з 70% світового товарообігу, що здійснюється в цих валютах.
— Натомість росія змушена перейти на розрахунки в рублях та китайських юанях, які сумарно охоплюють понад 80% платежів.
— Це не лише підкреслює залежність країни від Китаю, але й вказує на значну втрату довіри до російської економіки з боку інших держав.
— Обсяги валютної виручки росії у 2024 році ($70 млрд) нагадують економічний застій 1990-х років, коли країна також стикалася з дефіцитом доларів і повною фінансовою дезорганізацією. Зараз це не просто економічна проблема, а серйозна загроза для фінансової стабільності: долари й євро необхідні для імпорту технологій, обладнання та інших критичних ресурсів, які не можна замінити через власне виробництво чи китайський імпорт.
— Фактично, росія поступово перетворюється на економіку, що живе в ізоляції, із залежністю від слабших валют і нестабільних торговельних партнерів. Це є ще одним свідченням руйнівного впливу війни та санкцій на економічне майбутнє країни.
3. Число банків із участю іноземців у росії на початок жовтня 2024 року впало до 85. Це найменше за десять років.
— Ще в січні 2024-го їх було 89. Серед гравців, що пішли минулого року, — швейцарський Cramer & Cie і Амерікен Експрес Банк.
— Тенденція пов’язана з тим, що закордонні регулятори на тлі санкцій все більше тиснуть на материнські компанії, змушуючи їх закривати бізнес у росії.
4. Росіяни у 2024 році загрузли в кредитах як ніколи раніше.
— Сума відсотків, які потрібно сплатити за позиками, досягла 607,8 млрд рублів — це безпрецедентний рівень. За рік цей показник зріс на 22,2%, що більше ніж утричі перевищує темпи зростання боргів у попередні роки.
— Причина проста: російська економіка задихається. Після підвищення ключової ставки Центробанком кредитні відсотки злетіли, і росіяни тепер змушені платити більше за старі борги. У пошуках коштів вони беруть нові кредити.
5. Американська компанія Schlumberger продовжує працювати в росії, попри санкції.
— Американська нафтосервісна компанія Schlumberger (SLB) продовжує свою діяльність у росії, незважаючи на нові санкції, що забороняють надання послуг з видобутку нафти.
— Компанія знаходить способи обійти обмеження, укладаючи контракти, постачаючи обладнання та наймаючи персонал через країни, що не підтримують санкції. Це сприяє економіці агресора, що допомагає утримувати військову машину росії.
— Хоча частка російського бізнесу в доходах SLB зменшилася до 4%, компанія все одно продовжує співпрацювати з Кремлем, сподіваючись на майбутні вигоди після зняття санкцій.
6. Індія шукає альтернативу російській нафті через нові санкції США.
— Попри те, що після початку війни Індія стала одним із найбільших покупців російської нафти, її залежність зменшується.
— Зараз частка російської нафти в імпорті Індії становить 40%, тоді як у 2021 році це було лише 10%. Зростання постачань відбулося у 2022 році завдяки зниженим цінам, але нові санкції США від 10 січня обмежили 40% танкерів, які транспортували нафту в Індію.
— Це змушує уряд Нарендри Моді шукати нових постачальників, оскільки країна імпортує 90% зі своїх 5 млн барелів щоденного споживання. Індія вже звертається до експортерів із Близького Сходу (ОАЕ, Саудівська Аравія, Кувейт, Оман) та розширює географію імпорту з 27 до 39 країн, зокрема збільшуючи закупівлі у Бразилії та Гаяни.
— Міністр нафти Хардіп Сінгх Пурі заявив, що США залишаються ключовим партнером Індії, але країна продовжуватиме імпортувати російську нафту, хоча обсяги ще не визначено. Більше деталей очікується в лютому під час Індійського енергетичного тижня.
7. Ціни на нафту знизилися в очікуванні можливих послаблень Трампом санкцій проти рф.
— Ціни на нафту знизилися на тлі очікувань, що новообраний президент США Дональд Трамп може послабити обмеження на енергетичний сектор росії в обмін на угоду щодо завершення війни в Україні, що знівелювало побоювання щодо перебоїв із постачанням через посилення санкцій.
— Ф’ючерси на нафту марки Brent знизилися на 16 центів (0,2%) до $80,63 за барель, після зниження на 0,62% у попередній сесії.
— Очікується, що Трамп, якого сьогодні приведуть до присяги на другий термін, оголосить про низку політичних ініціатив у перші години після інавгурації, включно зі скасуванням мораторію на ліцензії на експорт скрапленого природного газу з США — частиною ширшої стратегії зміцнення економіки.
8. Імпорт сирої нафти Китаєм із росії досяг нового рекорду в 2024 році.
— Китай у 2024 році збільшив імпорт сирої нафти з росії до рекордного рівня — 108,5 мільйона тонн (2,17 млн барелів на день), що на 1% більше, ніж у 2023 році. Це зростання зумовлене нижчою ціною російської нафти, яка приваблює китайські нафтопереробні заводи.
— Водночас імпорт із Саудівської Аравії знизився на 9% до 78,64 мільйона тонн через вищі ціни. Частка Саудівської Аравії на ринку Китаю трохи зросла лише наприкінці року після зниження цін.
— Імпорт із Малайзії зріс на 28%, зробивши її третім найбільшим постачальником. Іранська нафта постачалася неофіційно, попри санкції.
— Поставки зі США впали на 36%, а Венесуела й Бразилія забезпечували лише невеликі обсяги.
— Загальний імпорт сирої нафти Китаєм зменшився на 1,9% через уповільнення економічного зростання й зниження попиту на паливо.
9. У 2024 році Китай, найбільший імпортер вугілля у світі, зменшив закупівлі російського вугілля, одночасно збільшуючи імпорт із Австралії, Індонезії та Монголії, що сприяло встановленню рекордного обсягу імпорту в 547,2 мільйона тонн
Основні тенденції:
1. Зростання імпорту вугілля в цілому:
— У 2024 році Китай імпортував 41% усього вугілля, яке торгувалося на міжнародних ринках, що забезпечило Китаю значну цінову перевагу.
— Попит у Китаї підтримував високі ціни на вугілля, які на 50% перевищували середні рівні 2017–2019 років.
2. Падіння імпорту російського вугілля:
— Імпорт із росії впав на 7%, до 93,86 млн тонн, через зростання витрат на виробництво, логістичні проблеми, санкції та відновлення імпортних тарифів у Китаї.
— Російська залізниця, обмежена пропускною здатністю, надала перевагу транспортуванню дорожчих вантажів замість вугілля, що додатково ускладнило ситуацію.
3. Переорієнтація на Австралію:
— Імпорт австралійського вугілля зріс на 59%, до 83,24 млн тонн, після скасування обмежень у 2023 році, що пов’язано з покращенням відносин між Пекіном і Канберрою.
— Це стало найвищим показником з 2020 року, коли австралійське вугілля ще було головним постачальником для Китаю.
4. Зростання імпорту з Індонезії та Монголії:
— Індонезія залишилася найбільшим постачальником вугілля до Китаю, забезпечивши 236,99 млн тонн (зростання на 8%).
— Монгольський експорт зріс на 19%, до 82,82 млн тонн, завдяки покращенню транскордонної інфраструктури, що зробило його четвертим за обсягом постачальником після Австралії.
— Зменшення закупівель російського вугілля свідчить про зростаючі труднощі для росії в умовах міжнародних санкцій, високих логістичних витрат і падіння цін на вугілля.
— Потепління відносин між Китаєм і Австралією дозволило останній відновити свою присутність на китайському ринку, що стало найбільшим успіхом для австралійських експортерів.
— Китайська стратегія диверсифікації постачальників забезпечує стабільність імпорту, одночасно зміцнюючи його позиції на міжнародних ринках.
10. Швейцарія дозволила російському олігарху Алішеру Усманову, який потрапив під санкції, отримати доступ до понад 6,5 мільйонів євро на утримання його активів — двох вертольотів і маєтку в Англії. Цей випадок став наочним прикладом дії винятків із санкційного режиму Швейцарії, який передбачає можливість розмороження коштів у «виключних обставинах».
— Вертольоти Усманова, які перебувають на аеродромі у Франції, вимагали оплати обслуговування, щоб уникнути їх конфіскації.
— Маєток XVI століття в графстві Суррей потребував коштів для завершення ремонтних робіт, щоб зберегти його вартість і не допустити банкрутства будівельних компаній, що виконували роботи.
— У результаті було дозволено зняти 4,2 мільйона євро на утримання маєтку та 2,4 мільйона євро на вертольоти, а також щомісячні виплати на поточні витрати.
— Seco (Державний секретаріат з економічних питань Швейцарії) аргументував рішення тим, що витрати були передбачені контрактами, укладеними до введення санкцій, а також необхідністю збереження вартості активів.
— Водночас адвокат Усманова заявив, що активи належать трастам, а не самому олігарху, але швейцарська влада вважає, що трасти контролюються Усмановим або його сестрою.
— Цей випадок викликав широку дискусію щодо того, як застосовуються санкції до олігархів і наскільки ефективно вони працюють у збереженні тиску на осіб, які мають зв’язки з російською владою.
11. КНДР обходить санкції ООН, імпортуючи з Іспанії обладнання для військової промисловості через Мексику, ПАР та Китай.
— Північна Корея продовжує порушувати міжнародні санкції, використовуючи складні схеми контрабанди для отримання обладнання для своєї ядерної програми. Зокрема, вакуумні печі, необхідні для виробництва збройового урану, були відправлені з Іспанії до Мексики, потім через ПАР і Китай потрапили до КНДР. Для цього використовувалися фальсифіковані документи та зміни в HS-кодах, що дозволило обходити митні перевірки.
— Цей випадок вказує на прогалини в системах контролю експорту навіть у країнах-членах Групи ядерних постачальників, таких як Китай, що підриває міжнародні санкції і загрожує глобальній безпеці. Це підкреслює необхідність більш строгого моніторингу та співпраці між державами для запобігання подібним схемам.
