Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 18.05.2026
1. Фінансова прірва: чому російська економіка перетворилася на бездонний поглинач ресурсів
— Попри нафтове ралі через війну на Близькому Сході, російська економіка у першому кварталі 2026 року скоротилася на 0,2%. Це пов’язують не лише із санкціями, а й із дедалі жорсткішою та хаотичною політикою самого кремля.
— Після сплеску інфляції через військові витрати влада рф одночасно підняла податки, різко збільшила процентні ставки та ускладнила роботу малого бізнесу.
— Додатковий удар завдали обмеження паралельного імпорту, кампанія з «націоналізації» активів і посилення контролю над інтернетом, що вже гальмує цифрову економіку.
— У результаті російські компанії загрузли в боргах і почали скорочувати витрати, а населення переходить у режим економії — люди масово знижують споживання, відкладають покупки та намагаються погашати кредити.
— Навіть додаткові нафтові доходи не запускають економічне зростання, а лише дозволяють тимчасово закривати бюджетні та корпоративні проблеми. Уряд рф уже знизив прогноз економічного зростання на 2026 рік із 1,3% до 0,4%.
— Нинішня модель дедалі більше нагадує «неорадянську» систему з ручним управлінням економікою, де ресурси йдуть не на розвиток, а на підтримку виживання країни в умовах затяжної війни та ізоляції.
2. Залізничний експорт російського дизельного пального до країн ближнього зарубіжжя у квітні впав на 27%.
— Навіть ключові покупці почали скорочувати закупівлі, що дедалі сильніше б’є по паливному експорту рф. Найбільшим імпортером російського дизеля залишається Монголія, але й вона зменшила закупівлі на 17,3% за місяць.
— Найгірша ситуація — в Узбекистані, куди постачання обвалилися одразу на 78% порівняно з березнем і на 52% у річному вимірі.
— Причинами падіння стали зростання власного виробництва в окремих країнах-імпортерах, переорієнтація білоруського транзиту та спроби росії перенаправити частину потоків через морські порти.
— Для москви це ще один сигнал погіршення ситуації в експорті нафтопродуктів. Після атак на НПЗ, проблем із логістикою та санкційного тиску російському паливному сектору дедалі важче утримувати навіть традиційні ринки збуту поблизу рф.
3. Після масового виходу західного бізнесу китайські компанії стрімко займають російський ринок.
— Вже кожна четверта іноземна компанія в рф має китайських засновників, хоча до 2022 року їхня частка не перевищувала 4%. Зараз у росії зареєстровано понад 15,5 тисячі компаній із китайською участю, а лише з початку 2026 року відкрито ще понад 1,5 тисячі таких фірм.
— Китайський бізнес активно заходить у торгівлю, логістику, промисловість і постачання обладнання, витісняючи залишки європейських компаній.
— Для москви це дедалі більше означає не «поворот на схід», а зростаючу залежність від Китаю. російський ринок швидко перетворюється на майданчик для китайського капіталу, технологій і товарів, тоді як можливості самої рф диктувати умови співпраці помітно скорочуються.
4. росія розширює флот ЗПГ чотирма танкерами для збільшення експорту.
— москва намагається розширити експорт ЗПГ в обхід західних санкцій, нарощуючи «тіньовий флот» газовозів. Щонайменше чотири танкери, які раніше працювали на ЗПГ-проєкті в Омані, тепер використовуються для перевезення російського палива.
— Йдеться про судна «Космос», «Меркурий», «Орион» і «Луч», які почали завантажуватися біля плавучого сховища «Саам» поблизу Мурманська. Саме там накопичується паливо із санкційного проєкту «Арктик ЗПГ-2», який залишається одним із ключових, але проблемних енергетичних активів рф. Ці танкери мають типові ознаки «тіньового флоту»: старі судна, непрозора структура власності та передача маловідомим компаніям.
— Загалом для перевезення російського ЗПГ, що перебуває під санкціями, вже використовують не менше 20 газовозів. Спроба кремля наростити логістику свідчить, що санкції продовжують створювати для російського ЗПГ серйозні проблеми.
— Саме нестача суден, страхування та доступу до міжнародної інфраструктури залишається одним із головних вузьких місць для експорту російського газу з Арктики.
5. Переорієнтація російського ЗПГ на азійські ринки після втрати Європи обертається для москви різким зростанням витрат і новими проблемами зі збутом.
— Логістика постачань до Азії коштуватиме росії щонайменше вдвічі дорожче, ніж експорт до ЄС. Європейський ринок забезпечував короткі та дешеві маршрути: доставка з «Ямал ЗПГ» до Північно-Західної Європи займала 17–20 днів. Натомість поставки в Індію чи інші азійські країни через Суецький канал тривають уже 50–60 днів, а через Африку — до 80 днів.
— Це знижує оборотність газовозів і підвищує вартість фрахту. Собівартість транспортування російського ЗПГ до Європи оцінювалася у $1–1,5 за млн BTU, тоді як доставка в Індію вже коштує $2,5–5 за млн BTU. При найдовших маршрутах точка беззбитковості для російського газу наближається до $7 за млн BTU, що критично для чутливих до ціни азійських ринків.
— Додатковою проблемою стають санкції. Індія вже відмовилася купувати партію російського ЗПГ із підсанкційного проєкту «Портовая ЗПГ». Танкер Kunpeng, який прямував до Індії, фактично завис біля берегів Малайзії після того, як покупець відмовився від вантажу.
— росія також стикається з обмеженнями власної логістичної стратегії. кремль робив ставку на Північний морський шлях, але через дефіцит криголамних газовозів цей маршрут виявився найдорожчим для поставок у Південну Азію. Для стабільного експорту через Арктику потрібні десятки танкерів льодового класу, яких у росії недостатньо.
— У результаті навіть після 2027 року значна частина російського ЗПГ до Азії буде змушена йти традиційними маршрутами повз Європу, що робить експорт дорожчим, повільнішим і менш конкурентним.
6. Словаччина готується до довгострокового контракту на постачання газу з Азербайджану, намагаючись поступово зменшити залежність від російського палива.
— За словами віцепрем’єра Томаша Тараби, Братислава вже обговорює логістику та доступні потужності газотранспортної системи для постачання енергоносіїв у Центральну Європу.
— Переговори між словацькою компанією SPP та азербайджанською SOCAR поки перебувають на початковому етапі, але йдеться про потенційний контракт терміном на 10 років.
— Пошук альтернатив активізувався після рішення ЄС поступово відмовлятися від російського газу та завершення транзитної угоди між Україною і рф наприкінці 2024 року.
— Перші поставки азербайджанського газу до Словаччини стартували ще у грудні 2024 року в межах тестової короткострокової угоди. Тепер Братислава намагається перетворити цей напрямок на стабільну альтернативу російському імпорту.
— Хоча логістика постачань азербайджанського газу залишається складною, сам факт пошуку нових маршрутів і партнерів свідчить про поступове витіснення росії з європейського газового ринку.
7. Польща посилює санкційний тиск на ланцюги постачання для російського ВПК.
— Варшава внесла до санкційного списку польську компанію Alliance Capital KS та узбецьку Chemistry International. За даними польського МВС, узбецька компанія контролює близько 85% експорту бавовняної целюлози з Узбекистану до росії.
— Саме ця сировина використовується для виробництва нітроцелюлози — ключового компонента бездимного пороху та боєприпасів для російської оборонної промисловості.
— Європейські країни дедалі активніше перекривають канали постачання критично важливих матеріалів для російського ВПК через треті країни.
8. Німецька компанія Global Trade, яку, за даними слідства, контролювали з москви, організувала масштабну схему постачання заборонених товарів із ЄС для російського ВПК.
— За чотири роки через цю мережу пройшло близько 16 тисяч поставок на суму понад 30 млн євро.
— Після початку повномасштабної війни проти України прямі поставки до рф замінили складнішою схемою через Туреччину. Формально йшлося про цивільну продукцію — мікроконтролери, датчики, електронні компоненти, підшипники, вимірювальне обладнання та механічні деталі.
— Але німецькі слідчі встановили, що значна частина вантажів у підсумку потрапляла до російських військових підприємств і структур, пов’язаних із дослідженнями у сфері ядерної зброї.
— За даними федеральної прокуратури Німеччини, товари часто доставлялися до росії лише за 5–10 днів, попри санкції ЄС. У матеріалах справи також згадуються комплектуючі для систем опріснення води, які можуть використовуватися на атомних підводних човнах. москва продовжує використовувати посередників і компанії-прокладки для обходу санкцій та підтримки роботи військово-промислового комплексу.
— Одночасно це посилює тиск на ЄС щодо перекриття сірих схем експорту товарів подвійного призначення через треті країни.
