Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 05.12.2025
1. Головне управління розвідки України повідомило про знищення російського винищувача МіГ-29 на аеродромі «Кача» в окупованому Криму.
— За даними ГУР, спецпідрозділ «Примари» завдав удару в ніч на 4 грудня, уразивши літак на стоянці. Крім того, під удар потрапив аеродромний радіолокаційний комплекс «Іртиш» поблизу Сімферополя.
— У розвідці підкреслюють, що такі операції є частиною системної кампанії зі знищення елементів російської ППО на півострові — від радарів і зенітних батарей до винищувальної авіації.
— Ці удари демонструють подальше послаблення російської ешелонованої оборони в Криму, яка зазнає регулярних втрат від українських сил спеціальних операцій і високоточної зброї.
2. російські нафтогазові компанії втрачають фінансову стійкість.
— За підсумками першого півріччя їхня чиста прибутковість обвалилася на 50–70%. Якщо поточна динаміка збережеться до кінця 2025 року, значна частина галузі ризикує завершити рік у зоні збитків — уперше за багато років.
— Паралельно переробний сегмент перебуває під безпрецедентним тиском. У листопаді українські безпілотники атакували російські НПЗ щонайменше 14 разів — це максимальний показник від початку повномасштабної війни.
— Удари по переробці, посилені санкціями США проти «Роснєфті» та «Лукойла», різко звужують експортні можливості, збільшують дисконт на Urals і створюють нові логістичні витрати.
— За таких умов тривале продовження війни означає подальше погіршення фінансових результатів російської галузі: і ціновий простір, і можливості обходу логістичних обмежень стрімко вичерпуються.
3. На перший погляд санкції проти російського «тіньового флоту» можуть здаватися несистемними, але насправді діаграма демонструє інше: міжнародні списки майже повністю перекривають глобальний ринок ризикових танкерів.
— ЄС, Велика Британія, Канада та США діють фактично синхронно: перетини між їхніми санкційними списками величезні, а унікальних суден у кожної юрисдикції — мінімум.
— Із 610 танкерів, які вже перебувають під обмеженнями, значна частина включена одразу в кілька списків. Це формує три принципові наслідки.
— По-перше, простір для маневру різко звужується. Танкерним операторам дедалі складніше знаходити порти, страховиків чи покупців, готових ризикувати вторинними санкціями.
— По-друге, навіть невеликі «додаткові» списки Британії, США чи Канади суттєво підсилюють загальний ефект: судно, підсанкційне в одній країні, фактично втрачає доступ до інфраструктури іншої.
— По-третє, вся екосистема російського тіньового флоту стає дедалі більш уразливою — кожне нове обмеження автоматично б’є по більшій частині його логістики, роблячи довгострокову експлуатацію таких схем економічно та практично нерентабельною.
4. Мінфін США продовжив дію спеціальної ліцензії, що дозволяє здійснювати міжнародні операції, необхідні для обслуговування та поступової ліквідації АЗС «Лукойл» за межами рф.
— Документ, оприлюднений OFAC, продовжує дозвіл до 29 квітня 2026 року та поширюється на Lukoil-International і її дочірні структури.
— Йдеться саме про технічні операції, необхідні для підтримки роботи заправок та виведення активів із ринку — фактично це механізм контрольованого виходу компанії, яка після потрапляння під санкції втратила можливість працювати на багатьох зовнішніх ринках.
— Ліцензія замінює попередній дозвіл, термін якого спливав 13 грудня.
— Після введення санкцій у жовтні проти «Лукойла», «Роснєфті» та їхніх дочірніх компаній, російський концерн заявив про намір продати закордонні активи — що підкреслює системне згортання його міжнародної присутності.
5. Турецька Botas продовжила контракти з «Газпромом» на 22 млрд кубометрів газу, але лише на один рік — замість звичних довгострокових угод.
— Для Анкари це не технічна деталь, а чіткий сигнал: енергополітика країни переходить до моделі мінімальної залежності від росії.
— Частка російського газу в турецькому балансі вже опустилася нижче 40%, і Міненерго прямо визнає — короткий горизонт обрано свідомо, щоб не фіксувати себе зобов’язаннями перед «Газпромом» у період санкційного тиску США й стрімкого розширення альтернативних джерел.
— Туреччина активно переорієнтовується на американський ЗПГ: у 2025 році США стали четвертим найбільшим постачальником із часткою 14%. Анкара робить ставку не лише на імпорт — держкомпанія TPAO веде переговори з Chevron та ExxonMobil щодо прямих інвестицій у газовидобуток на території США.
— Паралельно підписано довгострокові контракти з ENI та SEFE на поставки ЗПГ з 2028 року.
— Одночасно Туреччина продовжує угоду з Іраном на 10 млрд кубометрів і нарощує імпорт туркменського газу через свопові схеми.
— Стратегія вже очевидна: зберегти певний рівень російських поставок для стабільності промисловості, але системно скоротити залежність, вклавшись у диверсифікацію та власну участь у видобутку.
— Однорічні контракти з «Газпромом» — не тактичний маневр, а перехідний етап. За рік Анкара зайде в нові переговори із значно сильнішими позиціями, тоді як роль росії на турецькому ринку продовжить звужуватися.
6. Туреччина готова відмовитись від російських С-400.
— Туреччина паралельно посилає два чіткі сигнали — і в енергетиці, і в безпеці — які свідчать про її системний розворот від москви. Анкара готова відмовитися від російських систем ППО С-400 протягом найближчих 4–6 місяців, аби отримати доступ до американських F-35.
— Посол США в Туреччині Том Баррак прямо заявив: комплекси фактично не використовуються, але саме їх наявність блокує стратегічну співпрацю з Вашингтоном. Туреччина підтвердила — так, рух до відмови вже почався.
— Це рішення ідеально накладається на тенденцію в енергетичній політиці Анкари. Нещодавно державна Botas продовжила контракт із «Газпромом» лише на один рік — замість традиційних довгострокових угод. Туреччина знижує залежність від російського газу: частка рф у її газовому балансі впала нижче 40%, а закупівлі американського ЗПГ різко зростають.
— Паралельно Анкара укладає великі контракти з ENI та SEFE на поставки ЗПГ з 2028 року й веде переговори з Chevron та ExxonMobil про участь у видобутку газу в США.
— У підсумку ці два сюжети складаються в єдину картину: Туреччина виходить із зони російського впливу та поступово замінює російські енергетичні й оборонні зв’язки на західні. росія втрачає ключового партнера одразу у двох сферах — і постачання газу, і збуту озброєнь.
— Анкара демонструє прагматичну стратегію: короткострокові контракти з москвою та довгострокові інвестиції на Заході.
— Для кремля це означає поглиблення ізоляції, а для Туреччини — повернення до формату партнерства зі США та ЄС на власних умовах.
7. Індія погодилася орендувати в росії атомний підводний човен за приблизно $2 млрд.
— Переговори тривали близько десяти років і неодноразово блокувалися через суперечки щодо вартості, але сторони все ж дійшли згоди. У листопаді індійські посадовці відвідали російську верф, що свідчить про фінальну фазу домовленостей.
— За планом Індія очікує отримати субмарину протягом двох років, хоча складність проєкту може зрушити строки. Відповідно до умов угоди, російський ударний човен не може використовуватися у бойових діях — його роль обмежується підготовкою екіпажів та відпрацюванням операцій із атомними субмаринами, поки Індія розвиває власну програму.
— Човен буде переданий у розпорядження ВМС Індії на 10 років і супроводжуватиметься технічним обслуговуванням з російського боку. Попередній аналогічний човен Індія повернула в 2021 році.
8. Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США (OFAC) оштрафувало нью-йоркську компанію Gracetown Inc. на $7,14 млн за порушення санкцій, пов’язаних із російським олігархом Олегом Дерипаскою, та за тривале ненадання обов’язкових звітів про заблоковані активи.
— За даними OFAC, у 2018–2020 роках Gracetown прийняла 24 платежі, здійснені від імені структури, яка в кінцевому підсумку належала Дерипасці, попри офіційне попередження, що будь-які операції з ним заборонені.
— Компанія також не повідомляла американську владу про активи, що підлягають блокуванню, майже чотири роки. Gracetown була створена у 2006 році для управління елітною нерухомістю в Нью-Йорку та Вашингтоні, яку, за інформацією OFAC, придбав Дерипаска.
— Напередодні введення санкцій у 2018 році бенефіціаром компанії став його родич — типовий сценарій спроб приховати фактичного власника.
— США продовжують посилювати контроль за активами, пов’язаними з російськими олігархами, а рішення щодо Gracetown демонструє готовність карати не лише головних фігурантів, а й посередників, які допомагають обходити санкції.
9. ЄС готує заборону на використання російськими ЗПГ-танкерами бельгійського порту Зебрюгге.
— Євросоюз робить черговий крок до повного відсікання російської енергетичної логістики: Брюссель планує заборонити російським ЗПГ-танкерам користуватися портом Зебрюгге для перевалки неросійського газу. Це — одна з останніх лазівок, яка дозволяла флоту «Новатеку» зберігати глобальну присутність попри санкції.
— Попри заборону на імпорт російського газу, російські газовози продовжували заходити в європейські порти й перевалювати вантажі з інших країн.
— Така схема дозволяла москві обходити арктичні маршрути, недоступні взимку, та підтримувати роботу проєкту «Ямал ЗПГ». Зебрюгге став ключовим вузлом завдяки контракту між Fluxys і «Ямал ЗПГ», чинному до 2039 року.
— Під тиском низки держав-членів ЄС та європарламентарів Єврокомісія погодилася включити питання перевалочної інфраструктури до 20-го санкційного пакета, який очікується на початку 2026 року.
— Йдеться про фактичне перекриття доступу російського флоту до перевалки, що стане серйозним ударом по логістиці «Новатеку» та його можливості утримувати експортні ланцюжки. Бельгія раніше блокувала ініціативу, але тепер заявляє, що підтримає заборону, якщо вона буде юридично бездоганною.
— Це необхідно, оскільки москва і деякі країни ЄС, зокрема Угорщина, вже готуються оскаржувати газові обмеження в суді. Закриття Зебрюгге для російських газовозів стане одним із найвідчутніших ударів по російському ЗПГ-сектору, який і без того втрачає ринки через санкції та зростаючу конкуренцію.
— Для «Новатеку» це означатиме різке подорожчання логістики і зменшення можливостей маневру — ще один крок до поступового згортання російської присутності на глобальному ринку ЗПГ.
Інформація щодо поточних втрат рф внаслідок санкцій, станом на 06.12.2025
1. В росії зупинили низку проєктів зі створення обладнання для виробництва «суверенних» процесорів через нестачу бюджетного фінансування.
— Мінпромторг рф відкликав одразу кілька тендерів, критично важливих для розвитку російської напівпровідникової галузі, яка й без того перебуває під сильним тиском санкцій.
— Серед скасованих — масштабний тендер вартістю 1,6 млрд рублів на організацію виробництва злитків монокристалічного фториду кальцію. Цей матеріал використовується в оптичних елементах УФ-фотолітографії, що є основою сучасного чипотворення. росія не має власних технологій, а доступ до імпорту заблокований: світовий ринок контролюють Nikon, Corning та Hellma.
— Також зірвано тендер на 400 млн рублів щодо створення технології виготовлення кристалів тербій-скандій-лютецій-алюмінієвого граната. Ці матеріали потрібні для лазерних систем у фотоніці — ще одній сфері, де російська промисловість повністю залежить від імпорту. Причина прозаїчна — грошей немає.
— Мінпромторг змушений перекидати скорочені бюджети на «більш пріоритетні» напрями, тоді як програмі розвитку електронного машинобудування на 2026–2028 роки бракує понад 33 млрд рублів.
— Фактично це означає зупинку спроб росії хоча б частково замістити критичні технології для виробництва мікросхем. Умовна «технологічна суверенність», яку кремль активно пропагує з 2022 року, залишається недосяжною: країна не здатна фінансувати навіть базові етапи локального виробництва.
— Таким чином, на тлі санкцій і воєнних витрат москва швидко втрачає шанси навіть наблизитися до створення власної сучасної напівпровідникової інфраструктури — один із ключових секторів стагнує ще до того, як був запущений.
2. Американські санкції дедалі сильніше тиснуть на російський нафтовий сектор, посилюючи фінансовий та логістичний тиск на ключових постачальників кремля.
— Наслідки стають відчутними одразу на кількох рівнях — від міжнародних трейдерів до російських НПЗ, які потерпають від ударів українських дронів.
— На початку грудня трейдинговий гігант Gunvor оголосив про вихід зі структури власника Турбйорна Торнквіста, який змушений позбутися частки через ризики вторинних санкцій США проти «Лукойла» та «Роснефти». Ринкова оцінка активів російських компаній стрімко падає, що створює ризик їхнього продажу «по частинах» за істотно нижчою ціною.
— Тиску зазнає і російський експорт. Попри короткострокове збільшення поставок до Індії у листопаді — покупці поспішали законтрактувати обсяги до введення санкцій — тренд змінився. Частка закупівель державних індійських компаній, які здійснили 65% угод, свідчить про підготовку до згортання імпорту. Низка приватних НПЗ вже повністю відмовилася від російської нафти або переходить на постачальників, які не перебувають під санкціями.
— Аналітики Kpler прогнозують падіння російських морських поставок на 1,4 млн барелів на добу найближчими місяцями — мінус 39% проти жовтня. Частково це пов’язано з відходом з ринку грецьких танкерів, які раніше забезпечували основний маршрут сорту Urals до Індії, а також зі спадом активності «тіньового флоту».
— Лише третина таких суден працювала у листопаді, а обхідні маршрути збільшили витрати та логістичні ризики. Знижка на Urals щодо Brent зросла майже до $20 за барель, тоді як обсяги російської нафти, що «застрягла» у морі, досягли 120 млн барелів — еквівалент місячного експорту.
— Російські компанії намагаються створювати нові схеми збуту через посередників, зокрема «Татнефть», «МорЕкспорт» і «РусЕкспорт», які беруть участь у торгівлі лише з весни. Подібні механізми дозволяють формально обходити санкційні обмеження, однак не змінюють загальної тенденції до скорочення попиту.
— Додатковим фактором тиску стають системні удари українських дронів по російських НПЗ та енергетичній інфраструктурі. Нафтопереробні заводи зазнають повторних атак кожні два-три тижні, що ускладнює ремонт і вибиває з ладу вторинні установки, критичні для виробництва моторного пального.
— Частішають удари по нафтобазах, терміналах та окремих танкерах «тіньового флоту». За оцінками аналітиків, ці атаки вже можуть скорочувати переробку на 7–10%.
— На тлі перенасиченого ринку та прогнозованого зростання глобальної пропозиції, ціна на нафту може опуститися нижче $50 за барель, якщо ОПЕК+ не зможе утримати видобуток у межах квот.
— Для москви це означає зниження експортної виручки в умовах, коли поставки скорочуються, а знижки збільшуються.
— У сукупності санкційний тиск США, падіння індійського та китайського попиту і цілеспрямовані удари України формують для російського нафтового сектору найскладніші умови з початку повномасштабного вторгнення.
3. Імпорт російської сирої нафти до Індії на початку 2026 року впаде до майже чотирирічного мінімуму під тиском США, що створює для москви ризик втрати свого ключового ринку в Азії.
— За оцінками трейдерів, уже в січні поставки можуть скоротитися до близько 600 тис. барелів на добу – найнижчого рівня від початку вторгнення росії в Україну.
— Різке падіння стало наслідком агресивної кампанії адміністрації Дональда Трампа, яка посилила санкції проти «Роснефти» та «Лукойлу» і вимагає припинення закупівель, що фінансують російську воєнну економіку.
— Під обмеження потрапив і афілійований з «Роснефтью» індійський НПЗ Nayara Energy. Додатковим ударом стали 50% мита на імпорт з Індії, якими Вашингтон карає Делі за продовження торгівлі з кремлем.
— Попри це, торгівля повністю не зупинилася: на ринок виходять несанкціоновані постачальники й дрібні трейдери, створюючи тіньові канали постачання. кремль намагається утримати індійський напрямок, активізувавши політичний тиск, зокрема через візит путіна до Делі.
— Проте жодних конкретних домовленостей щодо нафти досягнуто не було, що демонструє небажання Індії відкрито йти проти США.
— Обмеження вже змусили індійські НПЗ переходити на дорожче близькосхідне та американське паливо й шукати нові регіони постачання, зокрема Гайану й Бразилію.
— Фрахтові ставки різко зросли, а знижки на російську нафту впали до $40–45 за барель, що свідчить про зростаючий ціновий тиск на російський експорт.
— У середньостроковій перспективі обсяги імпорту визначатимуть два чинники: готовність Вашингтона рухатися до торговельної угоди з Індією та швидкість, із якою тіньова логістика зможе компенсувати втрати великих постачальників.
— Особливу роль відіграватиме Reliance Industries, яка скоротила закупівлі, але має діючу угоду з «Роснефтью», що теоретично здатна частково відновити потоки.
— Січневий мінімум стане тестом для кремля: чи зможе він утримати хоча б індійський ринок на фоні санкційного тиску, зростання вартості логістики та поступового формування консенсусу Заходу щодо жорсткішої ізоляції російської нафти.
4. Евросоюз і країни G7 готують найжорсткіший за останні роки удар по російській нафтовій логістиці — повну заборону на морські перевезення російської нафти із залученням західних компаній.
— Замість механізму «цінової стелі», який дозволяв європейським та британським судновласникам, страховикам і брокерам працювати з російською нафтою лише за ціни нижче $60 (а після корекції — $47,6), ЄС і G7 планують повністю перекрити доступ російських барелів до будь-яких послуг із транспортування.
— Це означає кінець для участі грецького, кіпрського та мальтійського танкерного флоту в російських перевезеннях, які досі обслуговували близько третини експорту рф. Ініціатива вже отримала підтримку Великої Британії та США.
— Остаточне рішення залежатиме від позиції адміністрації Дональда Трампа та ходу переговорів щодо України, однак у Брюсселі розраховують включити заборону до пакета санкцій на початку 2026 року.
— Фактично йдеться про демонтаж останнього «вікна» для російського експорту: без доступу до західних страховиків, портових агентів, брокерів і танкерів російський тіньовий флот залишиться єдиним інструментом експорту — дорожчим, менш надійним і значно вразливішим до цільових санкцій.
— Для кремля це означатиме зростання витрат, більші знижки на нафту й подальше стискання валютних надходжень — саме в момент, коли економічний тиск війни вже досягає критичної позначки.
5. Угорщина заблокувала резервний механізм Єврокомісії, суттєво ускладнивши для ЄС пошук додаткових джерел фінансування для України в умовах, коли питання використання заморожених російських активів залишається юридично чутливим.
— За даними Politico рішення Будапешта фактично відкинуло варіант спільного випуску єврооблігацій, який розглядався як запасний інструмент на випадок затримки з ухваленням схеми щодо російських резервів.
— Відмова пролунала напередодні консультацій у Брюсселі між лідерами Німеччини та Бельгії щодо параметрів великого кредиту для України на 165 млрд євро. Ситуацію додатково ускладнює позиція Брюсселя та Бельгії — головного зберігача заморожених російських активів, яка остерігається юридичних претензій з боку москви.
— Німеччина готова покрити чверть гарантій, але бельгійський уряд вимагає повного захисту. Блокування з боку Угорщини зводить зусилля ЄС до єдиного варіанту — роботи з російськими активами, що неминуче створює додатковий тиск на кремль та посилює ризики для його міжнародних фінансових позицій.
— Європейські дипломати очікують жорстких дискусій на зустрічі 18 грудня, визнаючи, що легких рішень більше не лишилося, а політична ціна для росії лише зростатиме.
6. Індійська ONGC зберігає частку в «Сахалін-1» завдяки схемі, що підкреслює вразливість російського енергетичного сектору під санкціями.
— Індійська державна компанія ONGC наблизилася до збереження своєї 20% частки у проєкті «Сахалін-1», скориставшись механізмом, який дозволяє обійти російські валютні обмеження.
— Через санкції індійські учасники проєкту не могли вивести з росії близько $800 млн дивідендів — ці кошти москва фактично утримувала, перетворивши їх на інструмент тиску. Тепер «заморожені» гроші підуть на кредит для ONGC, який буде використаний для внеску до спеціального фонду консервації родовища.
— Платіж дозволили провести в рублях — ще один показовий знак того, наскільки жорстко кремль контролює доступ іноземних партнерів до їхніх же активів у російських проєктах.
— Рішення про схему було погоджене напередодні візиту путіна до Делі, що демонструє: росія змушена йти на ситуативні поступки, аби не втратити ключового партнера на тлі посилення міжнародного тиску та деградації власної інвестиційної привабливості.
