Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 03.05.2026​

1. російський порт Приморськ постраждав від серії ударів українських безпілотників.

— У ніч на 3 травня безпілотники атакували порт Приморск — один із найбільших на Балтійському напрямку. За офіційними даними, на об’єкті виникла пожежа.

— Порт має стратегічне значення: через нього щодня перевалюється близько 1 млн барелів нафти та ще близько 300 тис. барелів дизельного пального. Це один із ключових каналів експорту сорту Urals.

— Атака входить до ширшої кампанії ударів по Балтійських хабах, зокрема по Приморську та Усть-Лузі, які раніше вже змушені були тимчасово зупиняти роботу.

— Навіть короткострокові перебої на таких об’єктах створюють вузькі місця в логістиці та підвищують ризики для стабільності експорту.

2. Експорт нафти з росії формально залишається стабільним, однак структура поставок і доходів зазнає дедалі більшого тиску через удари по інфраструктурі.

— росія компенсує скорочення відвантажень із Балтики та Чорного моря за рахунок переорієнтації потоків через арктичні та тихоокеанські порти. У підсумку загальний морський експорт у квітні утримався на рівні близько 3,5 млн барелів на добу — практично без змін до березня і лише на 2% вище, ніж рік тому.

— Водночас удари обмежують потенціал зростання. За оцінками ринку, без цих факторів росія могла б значно наростити експорт на тлі високих цін, але натомість стикається з «втраченими можливостями».

— Найбільш вразливим сегментом виявилися нафтопродукти. У квітні експорт мазуту впав на 34% порівняно з березнем, а дизельного пального — на 12%, що свідчить про проблеми саме в переробці та логістиці, а не у видобутку.

— Також спостерігається зміна глобальної кон’юнктури. Частина азійських країн, залежних від постачань із Перської затоки, почала активніше закуповувати російську нафту. Це дозволяє москві частково компенсувати втрати, але не вирішує структурних проблем.

— У підсумку росія утримує обсяги експорту за рахунок географічного маневрування та сприятливих зовнішніх умов, однак втрачає можливість повноцінно скористатися ціновою кон’юнктурою.

3. Удари по нафтовій інфраструктурі в глибині росії набувають системного характеру, однак їхній економічний ефект частково нівелюється зовнішніми факторами.

— Дрони регулярно вражають НПЗ, нафтобази та експортні термінали — від Балтики до Чорного моря. Серед ключових цілей — Усть-Луга, Туапсе та об’єкти в Пермській області, розташовані більш ніж за 1500 км від України.

— У Туапсе атаки повторювалися кілька разів поспіль, спричиняючи пожежі, евакуацію населення та масштабні викиди диму. Такі удари впливають на скорочення нафтових доходів, які залишаються основним джерелом фінансування війни.

— За оцінками української сторони, з початку року росія вже втратила щонайменше 7 млрд доларів через удари по енергетичному сектору. Водночас короткостроковий ефект обмежений.

— На тлі загострення на Близькому Сході ціни на нафту зросли, що дозволило росії частково компенсувати втрати. За даними Міжнародного енергетичного агентства, у березні експорт нафти і нафтопродуктів зріс до 7,1 млн барелів на добу (+320 тис.), а доходи майже подвоїлися — з 9,7 млрд до 19 млрд доларів.

— Багато атак мають переважно тактичний ефект — пошкодження резервуарів і пожежі виглядають масштабно, але часто призводять лише до короткострокових затримок. Водночас удари по критичній інфраструктурі — насосних станціях, компресорах і логістичних вузлах — здатні мати значно глибші наслідки, хоча такі об’єкти краще захищені.

— Попри це, накопичувальний ефект уже проявляється. Регулярні атаки ускладнюють роботу НПЗ, підвищують витрати на ремонт і створюють екологічні ризики, зокрема забруднення Чорного моря. Крім того, удари по віддалених регіонах поступово змінюють сприйняття війни всередині росії, демонструючи її прямі наслідки далеко від фронту.

4. Туреччина продовжує скорочувати торгівлю з росією, що свідчить про поступове охолодження економічних зв’язків навіть із ключовими партнерами.

— Міністр торгівлі Омер Болат повідомив, що за перші чотири місяці 2026 року імпорт російських товарів знизився на 22,8% — це найбільше падіння серед усіх торговельних партнерів країни.

— Водночас Туреччина активно переорієнтовує закупівлі: найбільше зростання імпорту зафіксовано з Китаю (+$1,8 млрд), а також зі США, Казахстану, Швейцарії та Мексики.

— Таким чином, спад триває вже третій рік поспіль. Попри прагматичну політику Анкари, росія поступово втрачає позиції навіть на відносно лояльних ринках, тоді як Туреччина диверсифікує економічні зв’язки та знижує залежність від російського імпорту.

5. Влада КНР заборонила національним компаніям дотримуватися санкцій США щодо щонайменше п’яти НПЗ, які працюють з іранською нафтою.

— Китай відкрито став на бік Ірану та фактично легалізує обхід американських санкцій, що створює додаткові можливості і для росії.

— Міністерство комерції Китаю назвало санкції США «незаконними» та такими, що не мають мандата ООН, і видало безпрецедентну директиву — не визнавати та не виконувати такі обмеження.

— Йдеться насамперед про так звані «чайники» — приватні НПЗ, які активно закуповують підсанкційну нафту. Це рішення має ширші наслідки. Воно демонструє готовність Пекіна системно підривати санкційні механізми Заходу та формувати альтернативну торговельну екосистему разом із підсанкційними країнами.

— Для росії це створює додаткове «вікно можливостей». Якщо Китай відкрито ігнорує санкції щодо іранської нафти, аналогічні підходи можуть застосовуватися і до російських енергоресурсів.

— У підсумку формується блок країн, які координовано знижують ефективність санкційного тиску, що ускладнює обмеження доходів москви від енергетичного експорту.

6. Скандал навколо участі росії спричинив кризу в одному з ключових культурних заходів Європи.

— У повному складі подало у відставку журі Венеціанської бієнале на чолі з Соланж Фаркас. Рішення ухвалене менш ніж за десять днів до відкриття виставки, що фактично поставило під сумнів її нормальне проведення. Причиною стала суперечка щодо допуску росії.

— Раніше журі виключило її з числа претендентів на нагороди, однак саме рішення організаторів повернути російську участь після паузи з 2022 року викликало різку реакцію.

— Додатковий тиск чинили влада Італії та європейські інституції, які розкритикували таке рішення. У підсумку ситуація переросла у відкритий конфлікт, що завершився відставкою журі.

— Історія демонструє, що навіть культурні платформи більше не залишаються поза політикою: спроби повернути росію до міжнародних подій дедалі частіше супроводжуються репутаційними втратами та управлінськими кризами.