На тлі білоруського повстання в інформаційному полі України яскраво вибухнула, але вкрай швидко зійшла з перших шпальт подія, яка для нашої країни має набагато серйозніше значення.
Низка відомих публічних осіб повідомили, що затримання російських бойовиків з ПВК «Вагнера» у Білорусі таки було (як це раніше повідомляли російські медіа) наслідком спецоперації українських спецслужб. І що цю спецоперацію зірвав не аби хто, а особисто голова Офісу Президента України А. Єрмак.
Я наразі не володію інформацією, яка б дозволила мені стверджувати, чи є це звинувачення правдивим. ОП як завжди все категорично заперечує, водночас купа людей, критично налаштованих до чинної влади, так само категорично одразу ж прийняли на віру цю версію.
Між тим незалежно від того, правда це чи ні, ми однозначно маємо справу із новим витком діяльності російських спецслужб в Україні. Якщо інформація про спецоперацію та її зрив правдива – ми маємо державну зраду (саме у розумінні статті 111 КК України), здійснену одним із найвищих посадовців країни, який має допуск до всіх державних таємниць. Більше того, якщо це буде підтверджено, то подальші кадрові зміни у керівництві спецслужб змушують однозначно говорити про співучасть у державній зраді ще кількох високопосадовців СБУ та Міноборони, та про щонайменше службову недбалість Головнокомандувача країни (якщо навіть не про співучасть).
Якщо ж звинувачення неправдиві, і ніякого «зливу» (а можливо і ніякої спецоперації) не було – тоді ми маємо ситуацію, в якій декілька посадовців різних відомств та публічних осіб свідомо поширили дезінформацію, підготовану та закинуту спецслужбами РФ, та неправдиво звинуватили найвищих посадових осіб держави у скоєнні тяжкого злочину. Також в такому випадку ми маємо низку політиків, які активно поширили цю дезінформацію, і тим серйозно дестабілізували обстановку в країні, фактично виступаючи інструментом спецслужб РФ.
Від того, як вирішиться ця ситуація, значною мірою залежить ближче майбутнє нашої країни. І недооцінювати масштаб питання категорично не можна.
Якщо звинувачення на адресу Єрмака матимуть підтвердження – ми маємо найглибшу політичну кризу з моменту зміни влади у 2019 році, і прийнятним розв’язанням цієї кризи може бути лише негайне звільнення і самого Єрмака, і всіх пов’язаних із ним посадовців всіх рівнів, від високопосадовців до клерків, повна заміна всього керівництва спецслужб країни, та зачистка їх від російської агентури. І звісно ж, кримінальне провадження проти Єрмака та всіх співучасників. Також має бути розслідувана роль у цих подіях президента країни, і якщо він виявиться просто наївним «нелохом», якого одурило його оточення – це підстава для того, щоб примусово оточити його перевіреними українськими патріотами, подобаються йому така компанія чи ні, і таке перевантаження Офісу, спецслужб тощо та встановлення опції «патріотичний контроль» має бути жорсткою умовою збереження президентом своєї посади. Якщо ж виявиться, що його роль у подіях була більш свідомою – це підстава для імпічменту та дострокових перевиборів, та виправдання для будь-яких дій патріотів країни, які мають змусити до імпічменту.
Якщо ж виявиться, що ми маємо справу з російським фейком, то це також мусить мати вкрай серйозні наслідки. В такому разі об’єктами розслідування мають стати ті, хто його поширив, і ті з них, хто свідомо поширював дезінформацію, мають понести кримінальне покарання (щонайменше за наклеп, якщо ж буде доведено зв’язки із авторами дези, себто спецслужбами та мас-медіа РФ – за тою самою 111-ю), ті ж, хто щиро «повівся» та транслював неперевірену інформацію мають публічно вибачатись, в першу чергу перед своїми довірливими виборцями, і припинити подальшу політичну кар’єру.
В обох випадках країна понесе серйозні репутаційні збитки, а у політикумі відбудуться серйозні трансформації та перестановки. Суспільство має очиститись – або від завербованих спецслужбами РФ високопосадовців, або від безвідповідальних фейкометів. Але в обох випадках всі можливі пертурбації є порівняно меншим злом.
Найбільшим злом може стати типовий український сценарій, за якого ми так і не дізнаємось правди, і ніхто ні за що не понесе покарання. Ми ще далі загрузатимемо у викривлений світ «постправди», в якому ніхто ніколи не знає, що є правдою, а натомість кожний «вірує» у свою особисту «правду», факти розмиваються у брехні, конспірологія заміняє реальні розслідування, носії різних «правд» все більше ненавидітимуть одне одного, а держава демонструватиме свою імпотентність аж до повного розчинення у хаосі безкарності. І от тоді переможцем буде Кремль, адже саме демонтаж держави Україна та перетворення нас на територію безладу є його найближчим тактичним завданням – першим кроком до подальшого поглинання «бездержавної території». Тож ставки у «Вагнергейті» надзвичайно високі, і дати «спустити його на гальмах» категорично не можна.
