Пішаки в одній грі. Російській грі

Це інформація від британської розвідки, підтверджена пізніше і з США. Це класична модель, коли одна з розвідок виявляє московську агентуру в Україні (а за ними активно стежать усі, окрім нашого бакановського СБУ), а інформацію офіційному Києву (властиво, персонально Зеленському) передає саме бртанська Мі6 або мінстерство закордонних справ, оскільки саме британців визначено відповідними кураторами України. Саме так відбувалося, коли під час лондонського візиту більше року тому Зеленського запросили до британської розвідки строго без Єрмака й надали йому інформацуію про кротів у його оточенні. І так само тоді, коли не побачили жодної реакції, а навіть напаки — зміцнення позицій Єрмака, облаштування Татарова, то організували плановий витік інформації про це.

Нема сумнівів, що за півтора-два тижні до публічного оголошення Зеленський отримав усю інформацію конфіденційними каналами. І значно більше від того, що можна засвітити публічно — з іменами московських агентів, які, як свідчать британці, курують діяльність Мураєва, рахунками, пов’язаними особами. Реакції знову не було жодної. Хоча, не зовсім так. Реакція якраз протилежна. Ще в кінці минулого року телеканал Наш був під загрозою закриття (тоді Мураєв реально остерігався втрати медіаресурсу), а слугам з зеленої опи строго забороняли ходити туди на ефіри (хоча окремі говорячі голови без статусу часом направляли). Від Нового Року проблем у телеканалу Мураєва вже не помічається. А десь із тиждень тому, приблизно в час, коли Зеленському мали надати інформацію про агентурну діяльність Мураєва, раптом зняли заборону на участь їхніх ддепутатів. І навіть дійшли згоди про комфортний формат присутності. Ні, теплої ванни їм не організовували, але виконали вимогу, від якої відмовилися в Ахметова на Україна 24 та на Суспільному — забезпечувати присутність слуг парами, а не по одному.

Це було про реакцію влади на повідомлення наших партнерів. Тепер трошки про власні спостереження. Чи дійсно Мураєва в Кремлі визначили, як такого собі гауляйтера дістрікту Україна? Насправді, не відомо. Такі рішення приймаються за такими дверима, куди розвідці заглянути складно. Але далі вниз ідуть сигнали. Вони менш чіткі, але достатньо красномовні. І з них розвідники могли виявити факт, що ще недавно відторгнутий Кремлем Мураєв зараз опинився серед любимчиків кремлівської адміністрації. Річ у тому, що вся ця агентурна розробка має свою історію, в якій багато показових моментів.

Мураєв раніше належав десь аж до третього ешелону проросійських політиків. А ще входив до сфери впливів Ахметова й Новінського. А ті свого часу опинилися в глибокій опалі в московського пуйла. Ще коли кум Медведчук, користуючись усім арсеналом путінської підтримки, готував рейдерське захоплення Оппоблоку, та партія й фракція різко розділилася: Бойко з Рабіновічем зайняли сторону Медведчука, а Ахметов з Новінським його просто послали. Як наслідок Пуйло показав, хто його люди в Україні (на жаль, наша численна вата саме за таких і проголосувала), а хто тепер ізгої: Бойка з Медведчуком прийняв у Кремлі, а проти Ахметова, Новінського й за компанію наближеного до них Мураєва РФія ввела санкції. Пригадую, Мураєв тоді трохи психував від цього, а трохи й хорохорився. Коли я йому закинув якось проросійську зрадницьку політику, отримав у відповідь: «Да ну, я в Москве в санкционных списках, а вы?»

Але потім у дружній команді щось пішло не так. Втрата присутності в парламенті не дуже відбилася на Ахметові — він регулярно прикуповував голоси слуг і лише збагатився за той період. Новінський персонально в парламент попав і також не мав проблем з бізнесом. А про Мураєва якось забули. Новінський спершу відмовився купити його канал, на що Мураєв із дуже спорожнілим бюджетом вельми сподівався. Ще деякий час діяв неформальний медіа-холдинг ТРК Україна-Наш ТВ. Навіть ряд програм для України писали в студії Мураєва, відповідно й фінансування йшло. А якогось дня на початку осені я застав у їхніх коридорах купи меблів та техніки. Пояснили, що це вони попрощалися з ахметовським каналом, спорожніли й кабінети та ньюс-руми. Мураєва тоді остаточно викинули.

Але якраз тоді у нього різко появився ресурс і політичний замовник. Почалися вояжі по країні, відверта передвиборча кампанія, пори те, що вибори не намічалися. А політтехнологи й соціологи почали активно розкручувати Мураєва та його партію на противагу вже не так Оппоблоку, як ОПЗЖ. Позникали звідти чимало колишніх активістів, натомість з’явилися якісь чисто технологічні фігури. Але це було трохи давніше. Зате за останні тижні відбулися ще помітніші зміни.

Річ у тому, що коли на канал перестали ходити депутати від ЄС, виник певний інформаційно-електоральний провал для їхнього політичного середовища (а на каналі тоді ще були готові давати всі позиції, звісно, у специфічних пропорціях). І мене колеги попросили не відмовляятися від запрошень. Властиво, мета була не переконати їх за Порошенка чи проти Росії, хоча іноді пробував бавитися й у таке. Головне — це був принцип: не твій кандидат. Щоб у другому турі, якщо б там були Порошенко і Зеленський, глядачі каналу не рвонули, як у 2019-му знову за Зе. Мовляв: Порошенко для вас не аж такий страшний, а от від Зеленського у вас суцільні біди, краще на такі вибори взагалі не йти. Ведучі й сам Мураєв знали про цю ціль і нічого не мали проти. Тоді в них реально були проблеми із зеленою владою, а я її непогано пісочив.

Але уже в цьому році атмосфера почала різко змінюватися. Ведучі, які раніше просто грали на звичних проросійських наративах, почали відверто переходити до планомірної участі в інформаційній війні проти України та наших західних партнерів. І ряд ефірів за останні тиждень-півтора виглядали, як планомірна підготовка до виправдання російського вторгнення та навіть скидалися на попередні розробки провокацій для майбутнього створення казус-беллі. Не забувайте, що і в 1939-му гітлерівська пропаганда поза Німеччиною активно готувала світ: «агресивна Польща, під’юджувана імперіалістичними державами Заходу готується напасти на мирну Німеччину». Там також були свої Мураєви, щоправда, до честі поляків, у самій Польщі їм місця не знайшлося. А в нас запросто.

У п’ятницю 21 січня я останній раз побував на Наш ТВ. І це вже було щось неймовірне. Ведучі поводилися так, наче вони вже не в Києві, а в Москві. Або ж, ніби в самій українській столиці стоять рашистьькі війська. І ще — вони явно впевнені, що від нинішньої влади за все це їм нічого не загрожує. Більше того, я згадував — відчутне явне сприяння. Там було таке, чому й Соловйов із Скабєєвою позаздрили б. Аж до того, що це США й НАТО ведуть агресію проти України. А на будь-яку спробу нагадати, що проти нас Росія веде війну, не визнає самого права на наше існування та рік у рік не лише вбиває українців, але й бреше всьому світу, у ведучих починалася істерика. Подібні тези відразу перебивали й виливали купу заяв, як клятий захід втягує нас у війну. Я дуже скоро встав і пішов з ефіру назавжди. Більше навіть пробувати там щось доказувати сенсу вже нема. Тим більше, коли надійшли підтвердження про злочинну й агентурну діяльність Мураєва, посилені явними антидержавними планомірними діями.

А для Зеленського і його слуг там усе чудово. Більше того, у своїй хамській дискусії проти західних лідерів Зеленський усе частіше використовує той самий агентурно-понятійний апарат. Може вони обоє змагаються, кого Путін призначить гауляйтером України? То не діждуться. Лише в цій ситуації відверто засвічений Мураєв і формальний п-резидент Зеленський — пішаки в одній грі. Російській грі. Краще б вона для них обох виявилася російською рулеткою…