У Києві на головну новорічну ялинку, що на Софійській площі, замість Різдвяної зірки начепили капелюха. І що б не говорили організатори дійства про не відьмацький, а чарівний, казковий підтекст цієї ідеї та все ж знаковість такого образу дуже промовиста. «Капелюх» став певним символом 2020 року.
У давні часи капелюх засвідчував владу, багатство та соціальні відмінності. Як необхідний атрибут шляхетної людини, без наявності якого можна було зазнати суспільного осуду. Революційна Франція обрала капелюх символом свободи та братерства, а художник Делакруа залишив цей спомин нащадкам. Та з часом цей атрибут набув негативного символізму. Гостроверхий капелюх та мітла стали приналежністю відьом. Ковпак блазня, за влучним висловом Еразма Роттердамського, нагадував про те, що світ стоїть на дурості та комедії людського життя. Жебрацтво завжди йшло з простягнутою рукою з капелюхом…
Нинішня влада починала з обіцянки про «кінець епохи бідності», а у підсумку запропонувала всім нам лише «капелюха». Безгальмівність та показна бравада свідчить, що владний «капелюх» остаточно сповз на очі нинішнім можновладцям. Частина прихильників президента, натягуючи «капелюха» на очі не хоче бачити куди котиться країна.
Та мова не тільки про адептів Зеленського. Політологи люблять говорити про політичну «наївність» українців, які раз по разу віддають свій голос черговим «халіфам на годину». Та чи це так? Видається, що не такі вже й наївні виборці, як це може видаватися. Радше сказати, що «капелюх» на очах став зручною формою уникнення участі у творенні своєї держави.
Ми не хочемо визнавати свої помилки. Не хочемо брати відповідальності за свої вчинки, гординю та лінь. Нам легше натягнути капелюх на очі і робити вигляд, що це нас не обходить, що не ми обрали цю владу чи підтримали опозицію. Тому владі так легко натягувати цього «капелюха» на нас всіх. Тому свідомо глузують та принижують країну. Тому «слуги» вже не приховують, що живуть за ідеями східних «братів» і впевнені, що у них все «дєло в шляпє». Тому олігархи легко змінюючи політичні капелюхи, продовжують обкрадати кожного з нас.
Перегляд останніх новин викликає відчуття, що і поверх всього світу начепили капелюха. Нещодавно у Financial Times відомий аналітик Лілія Шевцова написала, що Путін не може припинити війну, не втративши владу. Поки що він укладає угоди та носить капелюх миротворця, але він неодмінно повернеться до своєї обложеної фортеці. І ось тоді нам доведеться знову окропити кров’ю наше «Дерево незалежності», але президенту у «капелюху» так зручно говорити, що головне перестати стріляти та відвести війська.
Зараз багато висловлено обурень блюзнірською ідеєю почепити ковпак на новорічну ялинку. У багатьох відчуття, що Різдвяна зоря накрилася «капелюхом». То ж хочеться спитати, а де ви були, коли у День незалежності на Прапор країни поставили стільці і трибуну та вчинили шабаш? На прапор, за який віддали життя тисячі українців. Начепили капелюха і сказали щось про креативний підхід? Де ви були, коли під капелюхами політичних партій на різні гілки влади повилазили старі та нові пройдисвіти?
Тому владі так легко натягувати великий капелюх на нас всіх. Тому ковпак блазня став символом країни, де найкращі гинуть за спокійне життя сотень тисяч «капелюшників». Тому якщо хочемо змін, то почнімо зі себе: визнаймо та діймо, воюймо та не здаваймося. То коли ж почнемо Революцію капелюхів?
Святкові дні минуть і неподобство на Софійській площі, що оплачене з наших кишень, приберуть. Та ніхто не зробить за нас важкої, але необхідної роботи. Можливо нам не вистачає сортувального капелюха Джоан Роулінг? Та не для того, щоб відправити нас у «Гриффіндор» чи «Слизерін», а щоб врешті-решт навчитися бачити за словами політиків їх суть і нести відповідальність за свій вибір.
То коли йдемо «скидати» Капелюха?
Картина: Абаїмов Володимир «Ковпак, що йде за своєю тінню»
P.S.
У ХХІ столітті Україна нарешті, здавалося б, лишила у минулому антирелігійні, безбожницькі ідеології комунізму, «світлого майбутнього», повернула святкування Різдва Христового, шанування святого Миколая замість вигаданого Діда Мороза…
Однак прикро спостерігати, як минуле знову намагається подолати вічне. Історичне осердя Києва вже переживало перед святою Софією і антирелігійні карнавали, і «святкування Червоної Пасхи», й інші прояви «свободи від Бога і віри». Але щонайменше здивування викликає те, чому сьогодні, у незалежній демократичній країні, всупереч традиційному розумінню, очікуванням, змістовному наповненню різдвяних свят, без обговорення з громадськістю та релігійною спільнотою визначається дивна концепція вигляду головної ялинки країни, яка витісняє християнську символіку і замінює її на «казково-абстрактну».
Ми не можемо не звернути на це увагу. Різдвяну зірку традиційно встановлювали на верхівках ялинок як символ Христа, Який народжується, приходить у цей світ. Адже саме Різдвяна зірка осяювала темне небо і сповіщала про народження Сина Божого. А який сенс Різдва має втілювати цьогорічний головний новорічний та різдвяний атрибут країни з капелюхом на верхівці?
Нині триває Різдвяний піст – час осмислення, духовного зростання, оновлення. До величного свята Різдва Христового ще є час, тож ми віримо і сподіваємося, що міська влада перегляне концепцію різдвяного прикрашання головного атрибуту новорічно-різдвяних свят, враховуючи його місце розташування і особливе значення Святої Софії Київської для всіх українців. Різдво Христове, на відміну від казок і їхніх вигаданих персонажів – справжнє. А справжнє завжди перемагає. Слава Ісусу Христу!
ЗЕльоная красавіца, 