П’єса «Дуже золотий ключик», яка розігрується кілька місяців поспіль, вийшла на якийсь новий рівень.
Починалася вона за класикою, а саме: посадив дід ріпку… вірніше, вистругав татко Карло — Буратіну і все начебто йшло так, як було передбачено. Буратіно дістав із черепахи Тортили золотий ключик і татко Карло вже почав прикидати, як він торгуватиме куртками та театрами, але не склалося. Буратіно оголосив татка Карло — Карабасом Контрабасом і сам посадив уже не ріпку, а татка.
Як водиться, татко спочатку поставився до цього з гумором, мовляв росте хлопець, матеріє і навіть у комору зайшов з усмішкою на вусах. Тим більше, що за своїми звичками та манерою спілкуватися, він себе вважав татком усіх тат або як кажуть у середовищі специфічної інтелігенції: capo di tutti capi (начальник усіх начальників), але так можна почуватися кілька днів чи тижнів, але не місяців. Адже знаючі люди чітко знають, що «крита» чи в’язниця, куди гірша, ніж табір, а все йде до того, що слідство тупцюватиметься на місці довго і нудно, продовжуючи термін тримання під вартою ще й ще на два місяці.
Воно звісно, всім зрозуміло, що сидіти у спецхаті, практично не стикаючись з рештою населення в’язниці, начебто й не так небезпечно, але з іншого – походи до «слідчого» для допитів чи спілкування з адвокатами все одно занурюють у місцеве середовище, а тим більше – поїздки до суду, коли хочеш чи не хочеш, а доводиться поштовхатися «на боксах» у маленькій камері, без вікон і з купою різних арештантів – то ще задоволення. І справа тут не в тому, що довкола «злі зеки», а що приходить розуміння, що відстань між тими, у кого може виявитися заточка – сантиметри.
Більше того, за цей час він уже розуміє, що на тюрмі не все, хоч багато, можна вирішити за гроші. Наприклад, той самий власник заточки міг програтися в карти і за ним висить борг, який він повинен відпрацювати так, як йому буде сказано. І ось цьому арештантові – взагалі начхати, скільки там у тебе бабла на волі і що тебе показували по телевізору. Тим більше, що такому діячеві вже глибоко начхати, що на його загривку повисне ще один труп, головне – списати з себе борг, що висить у в’язниці, на таборі і навіть на волі.
Плюс до того, татко Карло поступово усвідомив, що його відв’язна манера вербального спілкування тут, у в’язниці – найповніша катастрофа. Чим так борзо говорити, як він звик, простіше зашити рот нитками і повністю мовчати. Адже на волі така манера виникає виключно від безкарності та розуміння того, що особиста охорона вирішить будь-які інциденти, а гроші – будь-які неприємності. Тут же охорона – хазяйська і, як було сказано вище, гроші вирішують аж ніяк не все.
Можна не сумніватися в тому, що Карло вже став мегаспонсором усієї конкретної братви, на СІЗО і більше того, йому вже зрозуміло, що приблизно на нього чекає, якщо раптом відмовиться від спонсорування. Так що хоч він і сидить в особливих умовах, а не в тих, що випадають звичайним арештантам, ще велике питання, як йому там сидиться і судячи з усього, чим далі, тим більше – не дуже.
Принаймні його адвокати вже стали бити «на сльозу» і розповідати про те, наскільки Карло хворий і що все життя він економив на лікарях, щоб оплачувати послуги барбершопа.
І ось зараз у нього трапилося те, що і з героями роману «Троє в човні, не рахуючи собаки», коли на початку повісті, вони гортали медичну енциклопедію і виявили у себе симптоми всіх хвороб. Правда в тій старій книжці не було симптомів ВІЛ, а Карлові адвокати вже говорять про те, що і це у їхнього підзахисного є, а тому йому треба змінити запобіжний захід. Тут виникає питання про те, що раніше про ВІЛ у Карли не було чути і тому виникає підозра про те, що якимось чином він набув цієї хвороби вже в СІЗО.
Ну що ж, якщо все це не спрацює, то в запасі є ще клітчата ковдра і головне — можна спробувати косити під дурня і поїхати на психолого-психіатричну експертизу в спецвідділення Павлівки.
Якщо там його визнають «з привітом», то суд змушений буде його випустити на волю.
А з іншого боку, екстрадицію до Штатів ніхто не скасовував і там можуть бути вже інші умови утримання із високими, чорношкірими арештантами. І вже який би компромат він не валив, все пояснять просто: та він же ідіот із довідкою. І на тому — весь його компромат на плюсах, піде в унітаз. Загалом, зайшов він з бородою, поголив її вже у в’язниці, а тепер знову почав відпускати, але все одно чує, як три рази на день по подолу грюкає баландер.
~~~
Цікаво тільки узнати одне – хто його, старого поца, з’ївшого не одного буратіну, хто ж його так грамотно розвів на отой “добровольний” заїзд до СІЗО? Це було виконано реально ідеально для ЗЕрмака і Ко.! Треба ж було приспати оту “бздідєльность” самого “папи Карло”, заставити повірити в те, що це “просто для виду – шоб спрятать від Штатів” і це ж не робилось спонтанною імпровізацією – це була гарно продумана і виконана операція якоїсь сторони, про яку ми ще не зовсім впевнені. І щось мені підказую, що оті ахметки з пінчуками від цього тільки виграють, не кажучи вже про “новиє літСа” в українському списку Форбс! Ми ж вже не здивуємось, коли побачимо, що якісь “Зінки” раптово стануть д-у-ж-е розумними і “за сущие гроши” викуплять те, що належало єБєні(або він взагалі ПОДАРУЄ!), а потім, через якийсь час, все це збереться в одних липких рученятах хоч і під різними іменами матусь, бабусь(що люблять швидкість) чи просто якихось людей, що “випадково” виявились сусідами, подругами чи одноласниками друзів ЗЕрмаків.
Так що, дійсно – буде цікаво подивитись на весь цей цирк навколо єБєні і на його наступні кроки, бо щось підказує на те, що вікно можливостей в нього стає все менше і менше і передача його “тєла” в Штати не такою вже і не бажаною для нього. Там він мав би шанс торгуватись, як Лазаренко свого часу, але залишитись живим.
Подивимось.