США та Росія обговорюють спільні проєкти у сфері дата-центрів, зокрема з використанням потужностей російських атомних електростанцій. Спецпредставник російського керівництва Кирило Дмитрієв також анонсував нові ініціативи між країнами та заявив, що Вашингтон шукає варіанти скасування санкцій проти Москви.
Про це повідомляють російські ЗМІ.
За словами Дмитрієва, Росія та США обговорюють можливість реалізації спільних проєктів у сфері дата-центрів. Зокрема, йдеться про використання потужностей російських атомних електростанцій.
Він також анонсував появу найближчим часом кількох важливих ініціатив між країнами, не уточнивши їхнього змісту.
Крім того, Дмитрієв заявив, що США шукають способи скасування санкцій проти Росії.
“По-перше, американці все більше і більше розуміють, що санкції шкодять саме США. По-друге, вони самі загнали себе в ситуацію, що вони намагаються знайти варіанти, як їх знімати”, — сказав Дмитрієв.
prm.ua
===
Нафіга козі баян або пряма участь Трампа у війні проти України на боці РФ…Андрій Рева: — І ніхто ж не поставив питання: скажіть, а нафіга козі баян? Інакше кажучи, у США є профіцит дизельного пального, тобто, вони повністю ним забезпечені попри всі війни і всі проблеми. Вони щомісяця вивозять шість мільйонів тонн солярки. Якби її не вистачало, то вони б її не вивозили, але ж вивозять! Скажіть, будь ласка, на біса їм 300 тисяч тонн солярки з росії, де вона в дефіциті й де її вивезення наразі заборонено? В чому фішка?
Дмитро Чекалкин: — Більше того, достатньо було б збільшити всього лише на 4% постачання нафти з Канади, канадійці готові були це зробити й заробити на цьому. Нафіга ганяти танкери через один чи два океани? Перегнати один танкер коштує 80 мільйонів — навіщо сплачувати такі гроші за транспортування нафти танкерами, якщо можна з Канади отримати?
Андрій Рева: — ОК, у канадців не взяли, беруть в росіян. Як це впливає на ситуацію з цінами у США? Якщо США споживають 550 тисяч тонн на день, а росія їм у жовтні прижене танкери на 300 тисяч — це менше, ніж денне споживання. Як це рятує американського фермера? Поясніть. І коли ми складаємо оці всі пазли, що альтернатива була, що немає дефіциту, що взагалі-то в росії нема палива, але вона сюди прижене, то ми починаємо розуміти. Останній штрих: імпорт нафтопродуктів з росії заборонений американським законодавством. Тобто, виходить, що річ не в дизелі, що дизель є прикриттям чогось більшого. Чого саме більшого? Давайте думати.
Якби в Зеленського були аналітики, вони б самі подумали: а нафіга ж козі баян?? І тут ми приходимо до дуже важливої речі.
Позиція перша.
Ми дивимося на бюджет російської федерації. На наступний рік путін наполовину збільшує військові витрати — до 155 млрд. доларів. Це 35% всього бюджету рф. Такі колосальні витрати навіть Совєтський Союз не завжди міг собі дозволити. Отже, путін рекордно збільшує військовий бюджет — значить, він збирається наступного року воювати й посилювати воєнний тиск на Україну.
Позиція номер два.
Він відмовився від масової мобілізації. Всі казали, що після виборів у росії почнеться мобілізація. Він від цієї ідеї відмовився з огляду на результати виборів. Коли партію «Яблоко» довелося зняти тільки за те, що вона оприлюднила замір — яка там була суспільна підтримка, путін зрозумів, що масштабної мобілізації робити не можна. І що вони зробили? Вони припинили м’ясні штурми, припинили лізти, як ведмідь на рожон, як то кажуть, і десь до весни, судячи з усього, накопичуватимуть оцих дурних добровольців, хто там ще записується, щоб мати на весну 27-го року людські ресурси для проведення генерального наступу. Тобто, з одного боку, треба накопичувати фінансовий ресурс, а з іншого боку — людський ресурс.
Але тут виникає проблема. Так, ми написали 150 мільярдів доларів, а де їх взяти? Індуси й китайці платять рупіями і юанями. Доларами вони платити не можуть, тому що на них накладено санкції, й жоден індійський чи китайський банк транзакцій у доларах проводити не буде.
І отут ключове питання. Річ не в тім, скільки ви постачили дизелю до США. Річ у тім, що США тепер повинні заплатити росії за постачений дизель, а отже, вони повинні перерахувати ці кошти в якийсь російський банк. Тобто, з цього банку треба зняти американські санкції — йому треба дозволити транзакції в доларах.
Щойно з цього банку знімаються санкції, росія виставляє вимогу тій же Індії: будь ласка, платіть нам за нафту доларами. І індійська сторона змушена буде платити доларами через російський банк, який вже не під санкціями, це вже буде абсолютно законна справа.
Позиція наступна.
Хто контролюватиме, скільки реально продасть росія дизелю? Ніхто. Вона продаватиме в Індію й отримуватиме ці гроші. Ось таким чином Трамп зупиняє практично всі санкції проти рф на 6 місяців і дає путінові можливість до квітня накопичити доларовий ресурс — із тим, щоб з весни, накопичивши ресурс людський та матеріальний, він спробував військовим шляхом «вирішити проблему України». Паралельно, що дуже важливо, він очікує на перемогу Марін Ле Пен у Франції і на припинення французької військової допомоги Україні. Й вони тиснуть на військово-політичне керівництво, що він не леґітимний і українцям давно пора змінити владу. Ось такий комплексний підхід. Плюс путін усю зиму буде бити по нашій енергетиці.
І що Трамп робить? Оці ж гроші росія ще має заробити, а що вона зможе експортувати, якщо горять нафтопереробні заводи? І Трамп тисне на Україну, мовляв, якщо ви не припините удари по НПЗ, то не бачити вам щастя. Тобто це пряма участь Трампа у війні проти України на боці рф.
І останнє питання, яке чомусь залишилося поза увагою: чому саме зараз усе це виникло? А дуже просто: Трамп не виконав зобов’язань перед путіним щодо здачі України. Він фізично не міг цього зробити, й путін розуміє, що після 3 листопада Трамп зможе ще менше. І тому він сьогодні тисне на Трампа — з поганої вівці хоч шерсті шматок: зніми санкції й натисни на Україну, щоб вона не била по нафтопереробці. Цим ти нам можеш допомогти, а в 27-му році я спробую завдати вирішального удару.
От і все, оце й уся логіка, вся схема. Якщо в когось були ілюзії, що Трамп і не за тих, і не за тих, — ні. Всі півтора року не Трамп тиснув на путіна — путін тиснув на Трампа, вимагаючи виконання домовленостей, які в нього були з Трампом напередодні виборів. Пам’ятаєте, що Лавров казав в останні декілька місяців? Дух Анкоріджа, дух Анкоріджа, це не по-пацанськи чогось там не виконувати. Й вони його дотисли! І тепер Трамп кричить, що Україна винна у зростанні цін на дизель у США, які самі є його експортером!
Але Трамп, навіть знаючи, що він працює проти США, працює проти громадської думки, працює навіть проти інтересів Республіканської партії, все одно на це пішов. Чому? Бо він залежний від Путіна. Він не є аґентом Красновим, не є шпигуном російським, ні. Там схема зовсім інша. Але він показав, наскільки він залежний від путіна, від росії і від тієї допомоги, яку він отримав від росіян. Пам’ятаєте ту радість, яка була в Кремлі було після перемоги Трампа в листопаді 2016-го? «Наш Трампушка пабєділ!»
Дмитро Чекалкин: — Симонян їхала по вулиці Твєрской з американським прапором, а Жиріновський відкорковував шампанське у прямому етері!
Андрій Рева: — І з чого Трамп почав? «Треба Росію повернути у G8. Я не буду захищати тих країн, які витрачають менше 2% свого ВВП на оборону», й так далі. Я так розумію, що всі ці його ідеї — це були домовленості, які він мав з російським керівництвом. Але реалізувати їх йому не дала глибинна американська держава. Рекса Тіллерсона вже, напевно, всі забули — це був потужний нафтовий магнат, він став державним секретарем США. І коли він почув Трампа, він почав просто посилати його матом за курсом російського військового корабля. В результаті він пішов у відставку, й на посаду державного секретаря прийшов Майкл Помпео. Він весь час посміхався, але блокував усі ініціативи Трампа, що мали на меті підрив евроатлантичної солідарности. Разом із Майклом Помпео Трампа стримував Джеймс Меттіс, генерал корпусу морської піхоти на прізвисько «Скажений пес», міністр оборони. Коли Трамп програв вибори у 2020 році, то підписати документи про результати виборів повинен віце-президент Майкл Пенс. Трамп дав йому команду цього не робити, але Пенс підписав, тому що служать вони не Трампові, а американській державі. І Трамп був настільки наляканий тим, що йому доведеться відповідати перед [нерозбірливо], що він був ладен навіть державний переворот учинити. Пам’ятаєте захоплення Капітолію 6 січня 2021 року? Він був настільки наляканий, що це був капець.
Але, судячи з усього, йому вирішили дати другий шанс, і домовленості на другий термін, напевно, були більш чіткими. А враховуючи, що в той час вже йшла російсько-українська війна, то одним із чільних моментів, які цікавили росіян, була Україна.
Трамп не просто так кричав, що він цю війну закінчить за 24 години. Його ж усі питали, як він це зробить. «Одним телефонним дзвінком», казав він, тобто він вважав, що він зателефонує Україні, скаже, щоб вона негайно здавалася, і всі здадуться, й він виконає всі побажання путіна.
Я більше скажу, я про це казав і ще раз повторюю: подивіться, будь ласка, інтерв’ю Патрушева, яке він дав 11 листопада 2024 року, через п’ять днів після перемоги Трампа на виборах: «Ну, что, он побєділ, опіраясь на опрєдєльонниє політічєскіє сіли, пєрєд которимі у нєґо єсть опрєдєльонниє обязатєльства. Он должен іх виполнять, чьорт возьмі!» Журналістка питає, що буде, якщо він їх не буде виконувати. «Ну, чєтирє ж прєзідєнта погіблі, а сколько ранєно било, поетому надо будєт єму позаботіться о лічной бєзопасності!» Розумієте?
Ihor Levytskyy
