Не знаю, за що карали комбата

Ще рік активної кампанії орки витримають спокійно. А потім, якщо ЗСУ їх не розгромлять, ще можуть бути роки позиційної війни. Аж доки остаточно не зламається одне із суспільств.

І зараз завдання орків виснажити наш потенціал. От як Ф’юрі у бою з Усиком буде в’язати, клінчувати і давити 130-кілограмовою тушею, так орки теж. Вони в ці ментальні ігри теж грають.

І повістки від воєнкоматів Воронезької, Пензенської, Ліпецької і ще 40 областей для ваньок як раз і покликані м’ясними хвилями виснажити позбавити нас нашого настрОю на перемогу.

400 тисяч, які вони зараз набирають, при нинішніх темпах приблизно 9000 жмурів і 30 000-40 000 поранених на міс це — 200-300 тис за 6 місяців. Мобізяни призвані у вересні 2022 року вже закінчуються. Третій склад, який орки почали набирати, при таких темпах закінчиться не раніше кінця осені 2023.

А план російських генералів на весняну кампанію очевидний:

— виснажити наш контрнаступ,

— розгромити ударний кулак ЗСУ озброєний західною технікою,

— по можливості прорвати наш фронт і перейти в наступ.

«Курська дуга — 1943».

І для цього вони зараз акумулюють ресурси.

Всі ті історії про снарядний голод, про який базікають вони, а на єдиному підхопили, це правда лише частково. Насправді, Герасімов просто знизив ліміти і притримує снаряди на весну. Як і професійну піхоту до речі, поки сточує зараз в основному зеків пригожина і самого пригожина.

Але і в ЗСУ є проблеми.

Балаклея, Ізюм і Херсон цю історію зараз треба викинути із голови повністю.

Зараз перед нашими ЗСУ стоїть завдання зовсім іншого порядку — проривати добре підготовлену оборону ворога і прориватися на оперативний простір за численної переваги його авіації. Робити це проти ворога, який нас чекає і готується поставити нам пастку.

А досвід Херсону показав, що під Давидовим бродом ЗСУ вдалося прорвати оборону ворога, а от вирватися на оперативний простір — ні. І кожен наступний прорив ворог купірував авіацією і введенням резервів. А без прориву на оперативний простір це не те.

Буданов під час Херсонської операції був введений орками в оману, коли він не побачив їхньої підготовки до відступу і за тиждень до їх втечі «давав прогноз», що вони готуються гризти землю в обороні. Тобто росіяни досі мають можливості стратегічно вводити нас в оману. ГУР не має розвідувальних джерел в російському генштабі і кремлі. А ті, про наявність яких Буданов постійно базікає, годують його лайном.

Всі наші вдалі атаки по об’єктах в тилу ворога (кримському мосту, по ЧФ РФ морськими дронами в бухті Севастополя, по стратегічній авіації в Енгельсі, удари БПЛА по інфраструктурним об’єктам), що нам так підняло дух, це все показало, що ми навчилися наносити точні удари по ворогу, які є дуже болючими для нього і мають великий іміджевий ефект. Але не треба, щоб це зіграло з нами злий жарт: це рейдові дії. А спроможності планувати і проводити операції стратегічного рівня з повної руйнації структури ворога — ми ще не досягли. Таких операцій ми ще не проводили. І операція під Балаклею це більше відволікаючий удар з несподіваними наслідками.

Зараз перед нами стоїть саме стратегічна наступальна операція.

Ось про це і намагався сказати комбат, за що його турнули.

І така реакція показує, що в нас є системні проблеми з оцінками своїх спроможностей і реакцією на застереження проти таких неправильних оцінок.

Херсон також показав наявність проблеми в нашому плануванні. Тоді були проведені штабні ігри наших генералів з американцями в Вісбадені і комп’ютерне моделювання американців показало, що запропоноване нашим командуванням рішення по наступу на Півдні не приведе до успіху. З урахуванням чисельності українських військ і запасів боєприпасів, які мали на той момент ЗСУ, Україна ризикувала виснажити свою бойову міць, перш ніж досягне цілей наступу. Щось схоже ми в результаті і побачили.

Тоді генерали трохи переграли схему і в результаті ми зуміли отримати успіх. Але він був частковий порівняно з початковим планом звільнити весь Південь.

Переможцям ми видали овації і всі про проблеми з плануванням забули. Але краще забути овації, а пам’ятати про свої слабкі місця.

Зеленський влітку 2022 року правильно зробив, що навіть в тих умовах виснаження ЗСУ весняною і літньою кампанією поставив нашим генералам завдання спланувати і досягти якоїсь зримої перемоги на фронті. Як медійник він розумів, що така перемога над армією РФ, навіть у частковому вигляді, дозволить продемонструвати Заходу, що в нас можна вірити і вкладатися.

А зараз в Зеленського наявні всі ознаки знесеної башні з цими розповідями про «я деокупував Київ» і затиканням ротів офіцерам з генералами.

І якщо зараз Зеленський буде тиснути на військових і гнати вперьод-вперьод, а хтось із генералів візьме під козирьок, то тепер вже ми можемо потрапити в пастку росіян.

Я це все кажу не для того, щоб понити, а щоб ми не повторили помилку Сталіна 1942 року. Тоді після першої перемоги під Москвою в 1941 Сталіну зірвало башню і він почав гнати армію у контрнаступ по всім фронтам. В результаті обвал фронту під Харковом і прорив німців до Сталінграду.

А зараз в нас сприйняття ніби наш контрнаступ це вже мало не аксіома, що він буде успішний.

Та ні. Не аксіома. Там по 100 тисяч декілька угрупувань проти нас.

Навіть просте виснаження нашого контрнаступу на скромних досягненнях може мати стратегічні наслідки. Це може додати ворогу волю продовжувати боротьбу, зате підірвати мотивацію Заходу в подальшому постачанні нам озброєнь.

Нам не треба втратити свій шанс, втратити час, чи тим більше втягнутися в позиційну війну, щоб Путін у Москві зберігся і ми будемо чекати доки в США переможе який-небудь Трамп.

Ризики високі. Нам точно не треба шапкозакидацтва і замітання застережень під килим.

Ми маємо не дати оркам здійснити їхній план «Курська дуга — 1943», зате здійснити наш план.

Добре, що зараз наші генерали на базі США у Вісбадені знову проводять воєнні ігри з американцями. Це вселяє надію.

Як би не хотілося увірувати у власну крутість і вирішувати все без оглядки на їхні поради, вони можуть компетентно підказати, не видаючи бажане за дійсне. Ми не маємо забувати, що завдяки їм нам вдалося уникнути помилки минулого року.

Я ще в 2021 році казав і вірив, ще до перемог на Київщині, на Півдні і Сході, що ЗСУ обов’язково розгромлять орків, а рашка повторить долю СССР після Афганістану. Так і зараз вірю, що ми побачимо путіна з лопатою в задниці.

Але ми не маємо заколихувати себе розповідями про 2-3 тижні.

Без звільнення Крима путіна на лопату кореші саджати не будуть.

А до Кримської кампанії ще треба дожити.

І при цьому Кримська кампанія всю історію воєн за Крим це сама по собі не одна кампанія, а мінімум три: 1) по прориву Перешийку, 2) по захопленню власне основної території Криму (яка взагалі-то за розмірами, як все звільнене нами за осінь-2022, де є гори, де є Дідостополь, і ще третя міні-кампанія по взяттю Керченського півострова, а це 100 км коридору, де немає поля для маневру, а в умовах ще й не перерізаного постачання по кримському мосту, може перетворитися ще в ту кашу.

А маючи ще й декількасоттисячне угрупування на лівому фланзі в Донецькій, Луганській і Білгородській обл і лінії постачання зруйновані в районі Херсона, ще питання чи піде наше командування на цю кампанію в цьому році взагалі.

Так що всі ці розповіді про «до літа», «до кінця літа», «до кінця року» викиньте зі своєї голови.

Ми маємо вірити в перемогу.

Але ми маємо знати, що вона буде важка, і наближати її хто як може.

І так, нам треба і далі про свої втрати не звеніти. Бо це основа будь-якого протистояння. Ворогу не показують, що тобі боляче. Ворогу тиснуть пальцем на його рани.

Вперше в історії диктатор рівня Путіна отримав пєчать на лобі педодиктатора в розшуку. Хто б рік тому міг в це повірити. Але ніякі закони ніколи не працюють без жорсткої озброєної сили, яка може привести їх у дію. І ця жорстка сила зараз це Микола і Василь в окопах Бахмута, під Вугледаром і на Півночі. Педодиктатор і його педовоінство з педонародом викрадають наших дітей, як якісь дикуни з 16 століття. Яке переіменування рашки у «московію»? Треба щоб «росією» чи «московією» називати стало нічого.