Як відомо, комуністи були атеїстами.
Принаймні, офіційно.
Вони вели сувору боротьбу з пережитками минулого, до яких зараховували дотримання релігійних обрядів.
Саме тому мене, до прикладу, батьки крадькома хрестили у сусідній Житомирській області – в Андрушівці, сподіваючись, що ніхто з вінницьких знайомих цього не побачить, і не повідомить КУДИ ТРЕБА.
Ніколи не забуду, як щороку, після Великодніх свят, завуч з позакласної роботи на порозі школи перевіряв чистоту рук школярів.
І упаси Боже, якщо у когось на долонях знаходив залишки харчової фарби, якою прикрашали великодні крашанки!
МАМА ДАРАГАЯ!
Проте, якщо в Україні, де традиційною релігією було християнство ще якось можна було пропетляти, то в республіках Середньої Азії, де пануючою релігією був іслам, все було набагато складніше.
Це вам не дитину хрестити – занурив у купіль, прочитав молитву і все.
Кінці у воду!
Процес обрізання не приховаєш.
Тут докази участі в релігійних обрядах – незаперечні.
І часто члена КПРС можна запросто було підвести під партійне стягнення, написавши на нього донос.
Чим деякі і користались.
Розповідають, як один секретар парторганізації колгоспу бавовноробів в сонячному Узбекистані, коли його викликали на засідання бюро райкому партії і звинуватили у тому, що його обрізали, замість того, щоб покаятись, несподівано сміливо заявив:
А У КОГО З ПРИСУТНІХ Х@Й ВІДПОВІДАЄ ВИМОГАМ ПАРТІЇ?
І справу довелось зам’яти.
Бо ретельна перевірка присутніх могла дати зовсім несподіваний результат.
Що не кажіть, а часи були суворі.
РЕЛІГІЯ – ОПІУМ НАРОДУ – попереджав родоначальник комунізму Карл Маркс.
І його послідовники в СРСР з усіх сил боролися з цією наркотичною залежністю трудящих мас.
Проте швидко з’ясувалося, що просто побороти релігію неможливо.
Бо маси потребують замінника.
Такого собі метадону в замісній терапії.
Але де його взяти?
І тут на допомогу послідовникам класиків марксизму прийшов…
КІНЕМАТОГРАФ!
ІЗ ВСЄХ ІСКУССТВ ДЛЯ НАС ВАЖНЄЙШИМ ЯВЛЯЄТСЯ КІНО – врешті-решт визнав кремлівський вождь світового пролетаріату Володимир Ульянов-Ленін.
І це були не просто слова.
Комуністи створили в СРСР цілу кіноіндустрію – таку собі фабрику ілюзій, яка не гірше релігії переносила людей у віртуальний казковий світ, де безтурботні люди живуть щасливим життям:
ШИРОКА СТРАНА МОЯ РОДНАЯ
МНОГО В НЄЙ ЛЄСОВ, ПОЛЄЙ І РЄК
Я ДРУГОЙ ТАКОЙ СТРАНИ НЄ ЗНАЮ
ГДЄ ТАК ВОЛЬНО ДИШІТ ЧЄЛОВЄК!
– співали з екрану усміхнені артисти – зірки радянського кінематографу Любов Орлова, Сергєй Столяров і Євгенія Мельникова у фільмі з промовистою назвою «Цирк».
І десь в далекій глибинці, в забутому селі, відірваному від цивілізації, під тріскотіння пересувної кіноустановки, люди зачаровано дивились на життя, яке їм показували на кіноекрані.
Життя, яке кардинально відрізнялося від їхнього сірого і убогого.
І люди вірили, що це щасливе життя існує не десь там – у загробному світі, як учила релігія.
А в їхній чудовій країні – у її прекрасній столиці.
Та і як тут не повірити, адже це життя вирує ось тут, прямо на кіноекрані?!
Все живе, бо все рухається.
І сидячи у залі, вони починали відчувати себе частиною цього прекрасного життя!
Так в уяві глядачів віртуальний світ кінематографу поступово перетворювався на світ реальний…
Багато води утекло з тієї пори.
На зміну примітивним пересувним кіноустановкам з їх плівками прийшли цифрові технології.
Разом із своєю пропагандистською машиною почив у бозі Радянський Союз.
Але вплив кінематографу на пострадянських людей не став меншим.
Він став ще більшим.
І коли у 1999 році в росії шукали заміну Єльцину, то при вивченні громадської думки раптом з’ясувалось, що найбільш позитивним героєм росіяни вважають…
ШТІРЛІЦА!
Тобто, абсолютно видуманого кінематографічного персонажа, який ніколи не існував у реальному житті.
Проте саме він найбільше викликав позитивні емоції у виборців, що і визначило кандидатуру наступника на посаду президента росії.
До чого це призвело – навіть не буду нагадувати.
І хоча Україна – не росія, проте вплив кінематографу на свідомість українських громадян не є меншим, ніж його вплив на наших сусідів.
Ну а як ще можна пояснити перемогу на РЕАЛЬНИХ президентських виборах в Україні ВІРТУАЛЬНОГО персонажа?
Чим віртуальний вчитель Василь Голобородько відрізняється від віртуального розвідника Штірліца?
Хоча по факту замість бідного, проте чесного вчителя Василя Голобородька, ми отримали брехливого мільйонера-клавішника Володимира Зеленського.
Так само, як і росіяни: замість патріота, розвідника-супермена Штірліца, вони отримали військового злочинця путіна.
Гірка правда полягає в тому, що своєю перемогою ці персонажі можуть сміливо завдячувати кінематографу: в першому випадку – серіалу «Слуга народу», а в другому – «Сємнадцать мгновєній вєсни».
Але нам від цього не легше.
Справді, іноді може здаватися містикою, коли події того чи іншого кінофільму раптом починаються відтворюватися в реальному житті.
Як, наприклад, події серіалу «Слуга народу».
Проте у даному випадку Андрій Богдан – колишній голова офісу президента і тепер вже колишній друг Володимира Олександровича відкрив цей секрет Полішинеля:
«Ми нє понімаєм, что Владімір Алєксандровіч нє вишєл із «Слугі народа», із фільма своєго.
ОН ДАЛЬШЄ ІГРАЄТ ЕТУ РОЛЬ».
Тому тут все більш-менш зрозуміло.
АЛЕ ЯК ПОЯСНИТИ ВІДТВОРЕННЯ В РЕАЛЬНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ ПОДІЙ АМЕРИКАНСЬКОГО ФІЛЬМУ «НЕ ДИВИСЬ ВГОРУ»?
Невже і там режисери і сценаристи мали на меті вплинути на українську політику?
Не думаю.
Проте сьогодні, коли корупція зашкалює, коли кожному, хто має хоч краплину громадянського сумління, зрозуміло, що наша країна внаслідок цього просто гине, ми знову чуємо із уст влади:
НЕ ДИВІТЬСЯ ВГОРУ!
Краще дивіться Єдиний Марафон і слухайте Михайла Подоляка.
А щоб вам було веселіше, то преЗЕдент роздасть вам по 1 тисячі гривень.
Одразу забудете і про Крупу, і про Борисова, і про Єрмака з Татаровим.
І буде вам щастя.
Про це йдеться у новому відео на моєму YouTube каналі:
Дивіться.
Думайте.
І ПІДПИСУЙТЕСЬ НА МІЙ YOUTUBE КАНАЛ!
P.S. І коли отримаєте Вовину тисячу, не забудьте сказати:
ДЯКУЮ! ДУЖЕ ДЯКУЮ!
