Щодо ракетних атак.
Є кілька причин того що почалося знову. По-перше, це банальна злість від того що не вдалося «Кінжалами» знищити «Patriot», натомість всьому світові показали, що хвалений «Кінжал» збивається ППО НАТО. Навіть не найбільш сучасними зразками.
Не відкидайте емоції, коли аналізуєте русскіх. Логікою вони живуть час від часу, а емоціями скривдженого дворового сявки — завжди.Все просто.
Друга причина — вони наїли жирка. склепали нові ракети. Російський ВПК не здатний закидувати нас ракетами перманентно, але періодами — цілком здатний. Виробили ракети — стрельнули. Що з цим робити? Тілбки одне, стріляти у відповідь. У зв’язку з цим у мене питання — ми виробництво «Рейсів» і «Стрижів» перероблених під крилаті ракети вже налагодили? А «Нептунів»? Чи ми чекаємо поки нам дасть зброю НАТО, аби оголосити великою перемогою банальне «ми виклянчили»?
У всі часи війна була для країни шансом на технологічний прорив коштом держави — техніки потрібно багато і на завтра. Зелена влада тут унікальна, нашим коштом вона дарує шанс на технологічний прорив іноземному виробникові. Свого виробника (Богдан, Кузня на Рибальському) зелені нищать без всякого ворога.
Нарешті, третя причина. Як запобігти масованим рекетним обстрілам об’єктів у тилу? Відповідь — почати масштабний наступ. Аби зразу змінити в противника пріоритети. Дуже схоже на те, що саме цього добивається Москва. Нас провокують.
Аби ми почали наступ коли ми не готові остаточно. Не там де нам зручно. Аби ми зазнали втрат, захлинулися і не виконали потрібних задач.
Так от фіг їм. Не поведемося. В обороні стоятимемо стільки — скільки треба. Ми дуже гарно знаємо, що воюємо з вкрай небезпечним противником, головний стратегічний прийом якого — давити масою. Маси потрібної аби нас роздавити вони вже не мають. Тільки злять.
