Інженерний підрозділ угруповання військ, який несе бойову службу на південному напрямку України, здійснює обладнання нових бойових позицій та будівництво фортифікаційних споруд.
Зокрема, з початку року, силами військових інженерів обладнані окопи й укриття для бойової техніки, створено систему траншей між бліндажами, а також продовжується будівництво вогневих споруд для посилення позицій.
Разом із тим, інженерно-саперними підрозділами зведеного загону оперативного забезпечення проводиться встановлення мінно-вибухових та не вибухових загороджень, нарощуються заходи маскування й ведуться роботи з фортифікаційного обладнання позицій.
Командування Об’єднаних сил Збройних Сил України
Загроза з Азовського моря, або Навіщо Росія перекидає десантні катери з Каспію
Тиждень тому російське Міноборони повідомило: «понад 10 десантних та артилерійських катерів і суден Каспійської флотилії (КФл) Південного військового округу (ПдВО) здійснюють міжфлотський перехід з Каспійського до Чорного моря».
«Каспійська» підмога
Зважаючи на те, що Росія значно збільшила кількість своїх військ на кордонах з Україною, а також у тимчасово окупованому Криму, це посилення «морської компоненти» має вигляд нібито цілком закономірного кроку в ланцюжку подібних «перекидань» і «нарощень» сил і засобів.
Проте саме специфіка цих дій Росії (на перший погляд не зовсім логічних) викликає певне зацікавлення: навіщо все це робити — перетягати різними річками й каналами з Каспійського моря в Чорне таку кількість військових катерів і допоміжних суден? У цьому регіоні Росія й так має численний (як для такого невеликого ареалу дій) Чорноморський флот, кількість бойових кораблів і суден забезпечення в якому нараховує понад сотню одиниць?
За кілька днів після виходу з бази Каспійської флотилії ВМФ Росії порту Махачкали п’ятнадцять бойових одиниць, серед яких три артилерійські катери, вісім десантних і судна забезпечення, здійснили перехід по Волго-Донському каналу. Сам перехід був протяжністю понад 100 кілометрів і передбачав подолання 13 шлюзів. Після цього переходу кораблі зупинились на рейді в Ростові-на-Дону, а далі продовжили рух у Чорне море.
Російські ЗМІ повідомляють, що ця корабельно-катерна група братиме участь у масштабних навчаннях Чорноморського флоту Росії, на яких «моряки-каспійці відпрацьовуватимуть оборону Криму, здійснюватимуть протидію висадці морського й повітряного десантів на узбережжя».
«Шмелі» мають досить невелику (до 1 метра) осадку, а також потужний двигун — і все це дає змогу надавати вогневу підтримку десанту на внутрішніх водоймах і топити маломірні судна противника. На озброєнні «Шмелів» є 76-мм артилерійська установка, 140-мм пускова реактивна установка й великокаліберний кулемет. Екіпаж катера — 14 осіб. Дальність плавання — 320 морських миль. Фактично такий катер — це «морська БМП для морського десанту», якщо брати аналог сухопутного озброєння.
Щодо інших катерів, які здійснили перехід з Каспію в Чорне й Азовське моря, то це десантні катери проєкту 21820 «Дюгонь» і 11770 «Серна». Це високошвидкісні десантні катери на повітряній каверні (принцип руху судна, коли під днище подається повітря й це знижує гідродинамічний супротив і осадку судна у воді).
Подібні десантні катери призначені для висадки на необладнаний берег або зняття з нього бойової гусеничної, колісної та іншої військової техніки (до 45 тонн — «Серна», до 140 тонн — «Дюгонь»). Також ці катери призначені для дій з високою швидкістю й маневреністю передових підрозділів десанту з озброєнням (рота морської піхоти). Простіше кажучи, це швидкісні броньовані «морські автобуси!», які абсолютно не придатні до оборонних дій, зате мають дуже невелику осадку й можуть перевозити на мілину десант і бронетехніку.
Про решту одиниць плавзасобів, які здійснювали перехід з Каспію, деталей немає, проте є інформація, що разом з десантними катерами до Криму «для участі в навчаннях з оборони» мають бути перекинуті й морські піхотинці, які діють саме на цих катерах — бійці 177-го полку морської піхоти Каспійської флотилії ВМФ Росії. Полк був сформований у місті Каспійську кілька років тому на базі двох окремих батальйонів морської піхоти (727-го — Астрахань і 414-го — Каспійськ), яких Росія часто залучала для «врегулювання нерозв’язаних питань» у Дагестані й загалом на північному Кавказі.
Мілкохідні катери у глибокому морі…
У бойових операціях, які мають оборонний характер, військові застосовують ті сили й засоби, які для цього більше призначені. Виходячи з цього (і воєнна наука це доводить), танкові, механізовані й мотострілецькі підрозділи значно ефективніші й сильніші в обороні, ніж штурмові й ударні (повітрянодесантні, гірсько-штурмові, морська піхота). Адже озброєння цих сил є «важчим», а загальний калібр — більшим.
На окупованому росіянами півострові Крим є достатньо військ берегової оборони, які під час захисту позицій значно ефективніше діятимуть, ніж прибулі сюди «на підсилення оборони» морпіхи з Каспію і «псковські десантники», яких кілька днів тому також перекинули в район Сімферополя. Тобто російські розповіді про навчання з оборони Криму — повна нісенітниця, яку видно навіть не військовим.
Проте якщо росіяни вирішили перекинути на цей театр воєнних дій (ТВД) ці сили й засоби, то, певне, мали для цього причини. Каспійська морська піхота й десантні катери мають особливе місце в планах російського військового командування. У складі Чорноморського флоту ВМФ Росії є власна 810-та окрема бригада морської піхоти (Севастополь) і окремий 382-й батальйон МП (входить до складу 810-ї бригади, дислокація — Темрюк), навіщо сюди перекидати ще й полк морпіхів з Каспія?
Відповідь на це запитання можна знайти, якщо ретельно переглянути плани Росії щодо створення угруповання сил для удару на Україну з південного морського напрямку. Це досить реальний сценарій вторгнення в Україну. За ним Росія може захопити початок Північно-Кримського каналу й розв’язати питання водозабезпечення Криму та ударом відкинути наше військо на правий берег Дніпра, створивши плацдарм для «пробиття сухопутного коридору» в Крим.
Тому, враховуючи місцевість і рельєф українського півдня, плани Росії тут дещо складніші, ніж удари «танкових кулаків» у «смугах прориву» на інших напрямках вторгнення. Україну тут омивають Чорне й Азовське моря і є лише вузенький Перекопський перешийок шириною 7-9 кілометрів, по якому нині проходить адміністративна межа з окупованим півостровом.
Тому з цього напрямку вторгнення на «материкову» Україну потрібно здійснювати лише з моря й з повітря, адже зрозуміло, що тоненьку смугу суші на Перекопі Україна зміцнила інженерними спорудами та пристріляла з важких калібрів, тобто танковий прорив на Херсонщину тут малоймовірний. Саме тому на території Криму для вторгнення на «материк» Москва вирішила створити угруповання, які діятимуть у повітряному й морському десантах.
Удар з Півдня
Щодо «чорноморської» бригади морської піхоти, то її основний транспорт — великі десантні кораблі (ВДК), 197-ма бригада яких дислокується в Криму. Російські морпіхи Чорноморського флоту здебільшого здійснюють десантування на ВДК проєкту 1171 «Тапір» («Саратов», «Орск» і «Ніколай Фільченков») і ВДК проєкту 775 («Цезарь Куніков», «Новочеркаськ», «Ямал» і «Азов»).
Осадка таких кораблів 3,7–4,5 метрів, тобто їм потрібно, щоб біля берега, на який здійснюватиметься десантування, була відповідна глибина. Подібні умови на цьому ТВД можна знайти лише в районі Скадовська, Лазурного й далі на захід. Наявні у складі ЧФ кілька десантних катерів проєктів «Серна» й «Акула» можуть перекидати одне з крил морського десанту через Каркінітську затоку.
Щодо дій повітряного десанту, то «псковську» дивізію варто було б «викинути» з літаків для відрізання шляхів на Херсон, Нову Каховку й Мелітополь.
А для «каспійських» катерів і морської піхоти залишається важливе завдання — висадка морського десанту й захоплення українського узбережжя Азовського моря в районі Бердянська й захоплення шляху на Маріуполь. Полку морської піхоти з мілкохідними десантними катерами під прикриттям ракетних катерів, морської авіації і плавзасобів російської прикордонної служби це цілком до снаги.
Без «каспійської складової» цей сценарій російського удару з півдня був далеко не повним, а без захоплення азовського узбережжя «прорубати» сухопутний коридор у Крим росіянам було б досить важко. Застосовувати в такій операції лише повітряний десант без прикриття з моря — доволі ризиковано, а забезпечити цю морську підтримку, коли море досить мілке — дуже складно.
Саме для створення реальної загрози Україні з Азовського моря Росії довелось перекинути річками й каналами необхідні сили з Каспійської флотилії ВМФ. Подібні дії говорять про те, що накопичення військ поблизу українських кордонів — не лише «брязкання зброєю» на певних напрямках — це дійсно ретельно вирахувані плани здійснення воєнних операцій, до яких агресор підходить з усією увагою.
