За даними журналістів-розслідувачів, вартість соснових колод, які використовуються для будівництва фортифікаційних споруд, з урахуванням доставки мала б складати для Миколаєва 3900 – 4400 грн за кубометр. А в кошторисах Миколаївської ОВА стоїть втричі вища ціна — 11 400 грн.
Про це йдеться в розслідуванні видання «Наші гроші».
«Держава вилучає колоди у державних лісгоспів на потреби ЗСУ. В першому кварталі цього року деревину забирали по ціні від 1 700 до 2 600 грн за кубометр із ПДВ залежно від діаметрів колод і класу якості деревини. Доставка… до Миколаєва коштує від 1 100 до 1 500 грн/куб. Ще 300 гривень коштує підвезення/завантаження. Відтак… вартість соснових колод у Миколаєві мала б скласти від 3 900 до 4 400 грн за кубометр. Але в фортифікаційних кошторисах миколаївців стоїть ціна 11 400 грн. Тобто фактично втричі дорожче від ринкових цін», — йдеться у публікації «Наших грошей».
Видання зазначає, що біржова ціна сосни, яку вільно реалізовують державні лісгоспи, на «Українській енергетичній біржі» зараз становить близько 2 400 грн за кубометр.
Також наголошується, що в ціну 11 400 грн, яка вказана в кошторисах Миколаївської ОВА, не включено вартість транспортування. Доставка по області до місця будівництва в кошторисі вказана окремо і коштує 720 грн за кубометр із ПДВ, пишуть «Наші гроші».
У порівнювати з цінами в деяких інших регіонах, у Миколаєві вартість колоди більше майже в сім (!) разів, йдеться у розслідуванні.
«Найочевидніша різниця із цінами в кошторисах Держвідновлення у Сумській області, де колоди враховані по 1 752 грн, – миколаївські колоди майже в сім разів дорожчі. Крім того, миколаївська деревина майже втричі дорожча від цін, які «Наші гроші» знаходили у системі «Прозорро». Наприклад, у квітні дві військові частини замовили колоди на сотні мільйонів гривень по 4 236 – 4 320 грн за кубометр. Ба більше, навіть у скандальних контрактах Харківської обладміністрації деревина вдвічі дешевша від миколаївського кошторису», — зазначається в публікації.
В мережі набирає силу інформаційна атака на створену в Україні ТСК стосовно питань побудови фортифікаційних споруд.
Про це повідомив військовий блогер з Мелітополя, ветеран АТО Олексій Петров.
“Атакують не напряму. Воно і зрозуміло, навіщо же так палитися. Але атакують, розуміючи що висновки роботи комісії українцям навряд чи сподобаються. І ця атака буде лише набирати силу. Я чомусь вважав, що геніальний хід під назвою “А ось при вашому Порошенко”, давно втратив актуальність. Наприклад тому, що на календарі вже майже середина 2024 року. Тобто в країні вже пʼять років як зовсім інша влада. Не тільки інший президент, а влада. Виявляється, коли треба якось прикрити власні факапи, то усі методи підходять. Бо ТСК скоро почне роботу. А там зуби дракона на узбіччі. А там бліндажі в низині з яких видні лише кущі”, – пише військовий.
“Давайте поговоримо про що заявляють, навіть палають заголовки в ЗМІ… “Єдине укріплення за часів Порошенка – стіна бур’яну”. Аби бути максимально обʼєктивним, я буду казати лише про те, що бачив на власні очі. Так ось, в 2015 році, я займав посаду тво начальника зв’язку 37 окремого мотопіхотного батальйону. Приблизно в червні того ж року, ми отримали від комбрига розпорядження, розвернути КСП батальйону на околиці селища Сартана, що під Маріуполем. Прибувши на місце, я був здивований побаченою картиною. На панівній висоті з якої було все видно, працювала цивільна техніка закопуючи в землю бетоні капсули бліндажів. І вже потім накриваючи їх декількома шарами товстих бревен та землею. Пожити в тих бліндажах не встигли. Через короткий проміжок часу прилетіла команда, виходити на ротацію”, – розповів Петров.
За його словами, вже через декілька місяців, у 2015 рокці військові повернулись в сектор “М”, але вже зайнявши позиції на північ від Маріуполя.
“І саме там були повністю готові фортифікаційні споруди. Так, це не була суцільна лінія оборони, накшталт українського “Можино”. Але опорні пункти були побудовані на панівних висотах з урахуванням особливостей місцевості. Наприклад, наявності ставків, які є рукотворною водяною перешкодою для руху техніки та живої сили. Опорні пункти, це система дуже капітальних бліндажів із мережею ходів–сполучень. Десь зліва та справа від нас, були побудовані такі ж опорники. (Коли їхали польовими дорогами, то бачили “бугри” бліндажів). Навіть жили в таких бліндажах декілька місяців. Чи було теж саме побудовано в інших секторах, не знаю. Але пізніше, військові, які були на той час в зоні АТО, казали, що точно такі ж укріплення були побудовані і на інших клаптиках зони АТО”, – пише військовий.
“Вже на початку 2016 року, я зробив фото величезних бетонних споруд, які якісно перекривали трасу Маріуполь – Донецьк. І що дивно. В полі, в бік від дороги і кудись далі до посадки, йшла гряда… так званих зубів дракону. Мешканці Маріуполя можуть розповісти, де ще стояли ці бетонні велетні. І як хтось зауважив з місцевих, за лічені тижні до початку повномасштабного вторгнення, ці “фігурки” кудись щезли. Так це чи ні, не знаю. Вже пізніше, в квітні 2017 року, наш батальйон зайняв позиції в районі… Чонгара”, – згадує військовий.
“Пʼять років інша влада. З усіма можливими і навіть, неможливими ресурсами. Окей. Давайте припустимо, що за часів Порошенко нічого не було зроблено. Геть нічого. Якось все само і за допомогою, безумовно мудрого народу. Окей. Припустимо. Ну тоді покажіть мені, які саме фортифікаційні споруди… якісні, капітальні опорні пункти, були побудовані в Україні в проміжок часу від травня 2019 року до лютого 2022 року. І де саме до речі побудовані? Щось не можу згадати. Заборону на використання аєророзвідки в зоні проведення ООС, памʼятаю. Відведення з лінії бойового зіткнення контрснайперських груп, також памʼятаю. Навіть заборону відкриття вогню у відповідь (яку одразу скасував генерал Валерій Залужний), також памʼятаю. До речі, він же і наказав повернути контр снайперські групи в ООС. А ось надпотужне велике фортифікаційне будівництво, протягом 2019, 2020 та 2021 років… ні, не памʼятаю! Суцільна стіна бурʼяну, не більше…”, – резюмує військовий.
