Ми відступаємо… Аби задурити нам голови цей процес названо привабливо-нейтрально «розведення сил».
Сказано сотні слів і написано тисячі текстів про те, що це ніяка не зрада і взагалі це так правильно. Але те що виглядає як відступ і смердить як відступ – безперечно відступ.
Ми відступаємо… Відступаємо не тому, що програли бойовище. Таке трапляється, зрештою – навіть генерали Бонапарта, бувало, хибили. Ми відступаємо не тому, що зазнали важких втрат. Не тому, що мусимо з під удару відвести свої сили, аби зберегти. Ми відступаємо тому, що президент обраний 73%-ми, які «втомилися від війни» вирішили домовитися з агресором.
Ми відступаємо… Лише вчора штаб ООС повідомили про обстріли в районі розведення. Сьогодні повідомили, що штаб помилився. Я вірю вчорашньому штабу, а не сьогоднішньому. Чому? Бо правильно сказав волонтер Рома Доник, аби штаб ООС назвав злочинцями добровольців – треба аби зверху надавили аж дуже сильно. З добровольцями на фронті не сваряться – бо часто доводиться в них допомоги просити. Як доброволець – підтверджую. Відтак очевидно – на штаб ООС надавили так, що штаб «помилився». Тобто – наступне розведення станеться прямо під вогнем… Президенту ж треба з Путіним зустрітися?
Ми відступаємо… І від того стає справді моторошно. Предки були не дурні, вони воювали стільки, скільки нам і не снилося. Якщо предки сказали «хто обирає мир ціною приниження – отримує приниження, а не мир», значить предки щось знали. Значить – так воно і буде. І від того кортить на місяць вити. Від безсилля.
Ми відступаємо… 73% вже ревуть «а Порошенко теж сили розводив!» Ну так, розводив. І ми пам’ятаємо чим це завершилося. Якщо я пішов на мінне поле і підірвався, це не значить що не треба ходити на мінне поле – це значить, що треба іти, підриватися і казати: «А Діма теж ходив!» Правильно я зрозумів логіку 73%-в?
Ми відступаємо… На душі неймовірно гидотно. Ніби виваляли в лайні і наплювали в душу. Уява малює як регочуть зараз ватники: «Що хахли, Великій Росії опиратися надумали? Казали ми вам – вас продадуть ваші ж керівники! Не ці – так наступні!» Вже чую за спиною, як глузують істоти які протягом 5 років на армію волонтерам 5 копійок не дали і не з’явилися за жодною повісткою: «Оно герой іде! Переможець! От дурачок!..» І хіба вони не праві? Хтось п’ять років ледве зводив кінці з кінцями, а зараз потерпає від «фіналу епохи бідності». А хтось 5 років набивав комору та складав копійки на хату під Бучею. Хто правий виявився?
Ми відступаємо… І знаєте, чомусь нема бажання бігти, виїжджати, або вдаватися до всього того про що говорила дівчина-нардеп, від якої монобільшість сьогодні захищала президента, що закликав не боятися дівчат. Знаєте чому? Бо я точно знаю. Ми відступаємо – але ми підемо в наступ. Плювок в душу тим і корисний, що він примушує протверезіти і самому собі відповісти на питання: «Що робити?!» В моєму випадку – писати. Книжки. Романи. Повісті. Аби на них виросло нове покоління українців. Тих, що підуть за перемогами. Тих що «не втомилися від війни». Звісно я не підніму цю задачу сам. Але кілька капель до потоку який промиє ці камені – я докину. Це – немало. Кожен по краплі кине – буде потік, що розмиє будь-які перепони. Як завжди в історії України.
Все це буде. Обов’язково. В майбутньому.
А поки що – ми відступаємо.
Все понимают что сейчас наша Армия находится в позиции заложников? Они НЕ могут не выполнить приказ переданный по вертикали. Они НЕ могут не отступать когда идёт приказ от верховного главнокомандующего, и это ребятки полный звиздец.
Всё что я сейчас наблюдаю это то, что шмаркля очень спешит. Он ездил на почти 2 дня в золотое для того что бы снять кино о том, что якобы местные жители хотят развод войск. Кино показали за день до фактического разведения, для того что бы хоть попытаться объяснить сдачу наших территорий сепарам. То есть шмаркля абсолютно точно знал когда будет разведение. Не смотря на обстрелы, которые не прекращались на этом участке. То есть это всё было сделано осознанно, и в рамках какого то совершенно определенного плана.
И ему реально похер на обстрелы и на сдачу территорий, у него явно есть план, и там явно прописаны сроки.
А то что он в открытую врет — это всего лишь подтверждает что сроки в плане ставил явно не он. А кто же тогда? Ответ по-моему очень очевидный.
И в этом виноваты зебилы, каждый поименно, кто поставил галочку напротив телевизора. Надеюсь им всё нравится.
Ви вірите, що росіяни могли не знати про початок сьогодні «розведення сил» (насправді, відведення української армії) в Золотому? Питання риторичне. Тому, напрошується питання: а для чого ж вони учора обстріляли там наші позиції, адже це порушує умову «семи днів тиші»?
Все дуже просто. Вони привчають Верховного дезертира (і все суспільство), що ми виконуватимемо все, на що вони дали згоду, а вони — лише те, що схочуть. А за те, щоб виконати решту, будуть вимагати нових поступок.
І тому, коли вони скажуть нам прийняти до складу України свіжообрані структури ЛДНР із їх московським підпорядкуванням і надати їм особливого (федеративного) статусу, Зеленський погодиться — бо він уже заручник своїх обіцянок і поступок. А якщо ми з вами цього не приймемо, то почнеться війна «законної влади» з «націоналістами і ультраправими». І Путін їй всебічно посприяє.
Ось така у нас недалека перспектива
