«Меркель блокувала постачання зброї Україні» — з таким заголовком вчора у популярному виданні Bild опублікований дуже цікавий матеріал.
Виявляється, цього року, після стягування Росією військ до українських кордонів, Україна направила заявку в агенство НАТО з підтримки і постачання NASP заявку на придбання 90 американських великокаліберних снайперських гвинтівок Barrett M82 та 20 комплексів протидії дронам EDM4S-UA з Литви. Загалом, дрібниця з огляду на потреби України для протидії потенційному вторгненню РФ.
Проте, Німеччина в лиці Меркель, яка підтягнула до цієї справи Нідерладни, щоб не опинитися наодинці, заблокувала продаж. Навіть цей. В той же час, Берлін активно працював в США для зняття та незастосування нових санкцій з антиукраїнського проекту газогону Північний Потік 2.
Тобто, яка була підтримка України з боку Німеччини в останні роки правління Меркель ми бачимо. Вона почала змінюватися ще з 2018, коли разом із французами німці просували ідею залучення Росії на свій бік у протистоянні з Китаєм. США теж розглядали таку можливість. Попри наші застереження, вони спробували — до речі, повернення РФ в ПАРЄ було частиною плану. Не вийшло. Пекін і Москва підписали енергетичний союз.
Можливо, на позицію Меркель ще вплинула і образа на висловлювання Зеленського про неї у розмові з Трампом, розшифровку якої довелося опублікувати Білому Дому після скандалу зі звинуваченням американського президента в тиску на українського. Це була дипломатична катастрофа, проте така досвідчена політикиня, як Меркель, мала би розділяти особисті почуття до ідіотських витівок Зеленського і необхідність бути чесною і послідовною до кінця відносно ставлення до агресивних дій РФ проти України.
Можна перелічувати безліч факторів, таких як синдром провини німців перед Росією за Другу Світову, якого неймовірним чином немає щодо України, де нацисти нищили мільйони або прагнення заробляти на російському газі у business as usual, але лицемірство стало візитною карткою зовнішньої політики Німеччини в останні роки правління Меркель. Я не дуже багато позитивного для України чекаю від уряду нового канцлера Шольца, хоча очільниця МЗС — чудова кандидатура з правильним і принциповим ставленням до цінностей. Не люблю цю фразу, але час покаже. А тій, чий час сплив, через ножі в спину дякувати не хочеться. Лише Auf Wiedersehen. Сподіваюсь, більше не побачимось.
Перша реакція на повідомлення Більд про те, як Меркель особисто блокувала продаж Україні зброї — лють. Наскільки ж це несправедливо й ганебно! Але якщо замислитися, все значно складніше. Меркель не просто грає всі роки роль «хорошого копа» в спілкуванні з плішивим кримінальником. Їй вдається це робити саме внаслідок демонстрації певного рівня стосунків із росфюрером — можливо, не друзів, але рівних колег. І ці стосунки (завдяки яким від ВВХ, я певен, Захід добився чимало поступок) передбачають і періодичну адвокацію інтересів Чекістану, коли таке прохання від Путіна надходить. Це рівень взаємних зобов‘язань, прийнятий у лідерів держав, навіть якщо ідеологічно вони розведені на різні полюси.
Єдине, що могло б стримати Меркель у цій ситуації, це якщо б вона по відношенню до іншої сторони мала аналогічні моральні зобов‘язання. Яскравий приклад тут — мінські угоди. Меркель змусила дві сторони підписати дуже суперечливий документ (і так зупинила військові дії), а потім почала підтримувати трактування його з української позиції — попри розлючені тиради чекістанців.
Але тоді Україну представляла людина, котру фрау канцлерін сприймала як рівного, аргументація й пасіонарність якого змушували забувати про цинізм ріелполітік, перед яким було соромно відверто адвокувати путінський шантаж і відверто ж здавати українські інтереси.
Наш нинішній президент — протилежність такого лідера. Він шут гороховий, котрого як рівного ніхто ніколи не сприйме. Україну захищають винятково з принципових позицій, але ніякого особистісного фактору в цій дипломатії немає. І це було передбачувано з першої миті, як наш мудрий нарід почав замислюватися, чи не проголосувати йому за коміка на главу держави.
П.С. Просто уявіть, що було б із країною, якби мінських угод потрібно було досягати сьогодні
Karl Volokh
P.S. ФРГ поставляла двигатели к российским БПЛА
