Російський опозиціонер, екс-депутат Державної думи РФ Костянтин Боровий спішно покинув Росію. Із 2014 року за політиком безперервно велося стеження, проте останнім часом воно посилилося, і він зрозумів, що його життю загрожує небезпека. В інтерв’ю «Апострофу» КОСТЯНТИН БОРОВИЙ розповів, як попросив політичного притулку в США і чим збирається зайнятися надалі.
— Скажіть прямо — вас хотіли вбити?
— Хотіли.
— Як ви зрозуміли, що на вас збираються вчинити замах?
— Стеження і незвичайна активність навколо була. І мені повідомили, що можливий замах — у мене залишилися старі зв’язки. Сказали, що треба їхати. Схожа ситуація була в 2014 році — стеження, активність, красиві дівчата. Мені фахівці тоді сказали негайно забиратися подалі і надовго. І я поїхав у грудні 2014-го, а в квітні 2015-го вбили Бориса Нємцова.
— Цього разу теж були гарні дівчата?
— Усе було. І авантюристи, і красиві дівчата. Були пропозиції взяти великі гроші, почати спільний проект, різного роду бізнес. Головне — пропонували зустрічатися і вести переговори з людьми, я б так сказав, випадковими. Ясно, що вони цікавляться не бізнесом, а контактами. Цікавляться мною.
— Прямі погрози були?
— Це відбувається постійно. У всіх соціальних мережах, листи приходять. Загрози — це звичайна практика. Їх приходить по кілька на день. Це настільки банально, що я на це не реагую.
— А спроби нападу були?
— Ні. Були якісь випадки на вулиці, що не становили загрози. Але мене найбільше хвилювала активність, пов’язана зі стеженням. Це дуже неприємно, коли тебе чекають біля входу в будинок або біля місця, де ти зустрічаєшся з людьми, і супроводжують, «ведуть».
— Як ви визначаєте, що це стеження?
— Досвід, набутий за той час, що я займаюся бізнесом, політикою — з 1989 року. Біржа, яку я створив, виникла в умовах, коли всі її справи — спекуляція, цінова конкуренція — були статтями Кримінального кодексу. Інтерес МВС і КДБ був великий. На мене було 5 замахів, пов’язаних з економічною та політичною діяльністю.
Відтоді, як я став публічною фігурою, стеження було майже постійне. Їм дуже важливо було знати, що відбувається, які контакти, що планується. Вводили всяких людей в оточення до мене.
— Чому виникло таке загострення зараз?
— Влада злякалася політичної активності громадян і зрозуміла, що їй потрібно робити якісь зусилля для того, щоб збити протестну активність.
— Як давно ви переїхали?
— Три тижні тому.
— Де влаштувалися, знайшли місце, де будете жити?
— Так. У Лос-Анджелесі, у знайомих.
— Чи плануєте залишитися там?
— Звичайно. Я подав прохання на політичний притулок.
— Чим плануєте займатися в США?
— Планую продовжити політичну діяльність. Але тут є кілька пропозицій по бізнесу. У Росії спецслужби активно перекривали мені можливості. Проекти, які я починав, досить швидко закінчувалися, тому що створювалися небезпечні умови для компаній, для мене. В Америці мені вже надійшли пропозиції щодо фондового ринку, щодо медіа. Є ідея зробити глобальну російську радіостанцію — для США і Канади, дуже багато російськомовної аудиторії в Німеччині, Ізраїлі. В Америці такі вже існують, але вони локальні.
Костянтин Боровий: «У Росії спецслужби активно перекривали мені можливості»— Чи не боїтеся, що з вами колись вчинять так само, як з Сергієм Скрипалем (колишній співробітник російської розвідки і подвійний агент, який працював на Британію. У березні 2018 року Скрипаля та його дочку отруїли нервово-паралітичною речовиною «Новачок» в англійському місті Солсбері)? Володимир Путін говорив, що, мовляв, зрадників треба карати.
— Ні. Вони розправляються зі своїми, так би мовити, колишніми союзниками зі спецслужб. Скрипалі — це спроба погрозами зупинити розвал розвідувальних мереж. Кількість російських розвідників, які втекли, почала перевершувати всі норми. Але я ж не з їхньої сфери. Як мені здається, Путін знає тих, хто був союзником і зрадив його.
Коли російська демократична громадськість говорила, що треба підтримати Путіна в 1999 році, ми з Валерією Іллівною Новодворської зайняли дуже чітку позицію — «чекіст» не повинен бути президентом Росії. Тобто я для Путіна — класичний ворог. Але вбивати таких теж можна, як Борю Нємцова. Моє вбивство можуть використовувати, щоб налякати суспільство, громадських активістів. Щоб продемонструвати, що влада здатна на такі дії. Тому що вбивство Олени Григор’євої в Петербурзі (активістка, яка виступала, зокрема, і проти окупації Криму. Була вбита в ніч на 21 липня) — це теж демонстрація сили.
— Ви повернетеся в Росію, коли зміниться режим?
— Звичайно. Я там народився, це моя країна. Я поїхав не тому, що мені більше подобаються Сполучені Штати, а тому що відчував загрозу життю. А дарувати їм можливість мого вбивства я не хочу. Коли це все закінчиться, можна буде продовжувати економічну, політичну діяльність. Якщо я доживу.
— Чим би ви тоді займалися?
— Це залежатиме від нової влади. Буде така ж ситуація, як зараз в Україні із Зеленським: коли на зміну старій владі, старій номенклатурі, корумпованим чиновникам будуть приходити нові люди. Якщо мені знайдеться місце — буде добре, ні — теж добре.
— Ваша сім’я з вами?
— Поки ні. Я їхав у Сполучені Штати протягом декількох днів. У мене з собою було 80 доларів. Я накивав п’ятами. Мені тоді повідомили, що замах може статися в будь-який момент.
— Чи боїтеся за рідних?
— Ні. Вони не цікаві цій владі. КДБ займався помстою. А ці хлопці (нинішня російська влада і спецслужби) — циніки в такій мірі, що мізинцем не поворухнуть, якщо це не принесе конкретного прибутку, вигоди. Вони емоційними проблемами не переймаються — помстою, шантажем. Не вдалося вбити — дідько з ним. Зараз подумають і вб’ють когось іншого. У списку — максимум десять кандидатів.
— Назвіть хоча б кілька.
— Я думаю, що зараз цікаві Геннадій і Дмитро Гудкови та всі незалежні кандидати в Мосміськдуму, у кого проводилися обшуки (24 липня спецслужби РФ проводили у незалежних кандидатів обшуки, деяких затримали). Володя Рижков (співголова Республіканської партії Росії (ПАРНАС). Активний учасник антипутінських мітингів 2011-2012 років). Певний інтерес становить Михайло Касьянов (глава політичної партії ПАРНАС), Володимир Мілов (соратник Олексія Навального, що займається питаннями корупції, засновник проекту «Де гроші?»). Дуже багато журналістів, наприклад, Роман Доброхотов (головний редактор інтернет-видання The Insider, який брав участь в розкритті осіб отруйників Сергія Скрипаля).
Не так вже й багато тих, хто цікавий в ролі «сакральної жертви». Найяскравіший, напевно, — Боровий, просто за фактом популярності. Називають і Ксенію Собчак, і Євгенію Альбац (російський політичний журналіст, політолог), але вони співпрацюють з владою. Діячі культури можуть становити інтерес — Діма Биков (російський письменник і журналіст) або публіцист Станіслав Бєлковський.
— Для Олексія Навального є небезпека, адже його посадили на 30 діб перед початком обшуків в опозиціонерів?
— Ні. Навальний — це їхня креатура. Це абсолютно керована людина. Вони імітують його діяльність, як свого часу імітували, що він «лідер опозиції», коли його ніхто не визнавав, не знав навіть.
— А Олександр Невзоров, який досить іронічно критикує владу в своїй передачі «Невзоровські середи»?
— Він співпрацює з владою, шукає контакти. Реалізує не опозиційну, а літературно-мистецьку діяльність на тлі політичних подій.
— Адвокат українських полонених моряків Микола Полозов сказав мені, що обшуки у Гудкова та інших — це показник того, що влада чомусь всіма силами тягне людей на мітинги. Для чого це робиться?
— Якщо це будуть мітинги 300-тисячні, то влада їх боїться. Невеликі мітинги з розбірками з козаками, де можна молодь «пов’язати», використовують як інструмент шантажу. Їх влада вітає, у деякому сенсі — провокує. Тож недивно, що Едуард Лимонов, Навальний провокують такі масові заходи. Це не реальний протест, а виховний процес.
