Кажучи мовою алегорій, Україна зараз нагадує підлітка.
Підлітка, який достатньо змужнів для того, щоб мати власну гідність і давати піздюлєй будь-якому агресору, який посягнув на його гідність, майно, життя.
Водночас, підлітка, який не позбавився ще цього інфантильного стану, коли хочеться щоб хтось вирішив проблеми за нього, щоб тато захистив, щоб мама приголубила. При тому не можна сказати, що в цього підлітка були хороші батьки, але може такий запит як раз є наслідком відсутності хороших батьків.
Власне, все що демонструє українське суспільство впродовж цих 2 місяців — це неймовірний запит на «захисника»:
— «закрийте нам небо!» — Як? Хто? На якій підставі? Хтось має перед нами зобов’язання це робити?
— «дайте нам гарантії безпеки!» — Як? Хто? Які гарантії? Який сенс комусь гарантувати нам безпеку в односторонньому порядку? І як ці «гарантії» будуть працювати коли в тій чи іншій країні зміниться влада? Наприклад, гарантії давав Макрон, а до влади прийшла Ле Пен?
Неймовірний запит на пошук «захисників» і всередині суспільства. Причому авторитетним захисником може стати будь-яка зашкварена zалупа, яка розказує байки типу «pyні пздо», «157-ма чорнобаївка» чи навіть старий кагебешник з країни-агресора з позитивними для нас «новинами з самого кремля».
Не кажучи вже про політичних діячів, які знаходили мільярди на безцільне інформування суспільства про своє місце проживання чи про те які вони найбандерішівші бандерівці, а тепер збирають якісь копійки (у порівнянні з розмахами своїх політичних кампаній) в людей, які втратили доходи та житло. При цьому умудряючись паралельно хвалити Володимира Олександровича і весь склад РНБО. Тоді нафіг ви гроші в людей, які втратили роботу, збираєте, якщо Володимир Олександрович всім усіх забезпечив і належним чином підготувався до війни?
Україна, українське суспільство, як той підліток, не бажає усвідомити, що за їхнє власне егоїстичне бажанням заховатись під спідницями таких «героїв», «захисників», «позитивних новинарів», новини яких не мають нічого спільного з реальністю, хтось інший заплатив життями, повіривши в цей зомбімарафонський позитив і не покинувши окуповану територію вчасно.
Нема нічого дивного що в цих умовах головним «захисником» став наш Володєнька. Ну.. бо не втік. І це єдиний аргумент до якого все зводиться.
Ну бо він очолив. Правда, що очолив так і не зрозуміло. Боярє кажуть, що військові накази він всі віддає особисто, але не можуть пояснити відсутність таких по шляхах з Криму і Маріуполю.
А найстрашніше що Володєнька не змінився. І я навіть не про оточення його, я про його спосіб мислення в якому досі існують «хороші росіяни», наслідком чого є те, що цим «хорошим росіянам» в «позитивних інтерв’ю» першим озвучують речі, які не погодили з суспільством і які суспільство не сприймає. Наслідком чого є те, що цими хорошими росіянами в рамках зомбомарафону продовжують отруювати суспільство. Для чого? Щоб що? Вам експертів не вистачає?
Найстрашніше, що Володєнька в своєму рівні розвитку є нижче суспільства, яке є інфантильним підлітком. Бо суспільство не вірить ні в хороших росіян, ні в можливість «зупинити війну». Та й всі оті інфантильні казки про «закрити небо» і «гарантії безпеки» це плід його особистих нездійсненних фантазій.
Найстрашніше що Володєнька і перемога України — це непоєднувані речі. І це не про політику. Це про те, що людина не говорить слово «перемога» і продовжує жити в манямірку «мир з Росією» і навіть підступна війна нічого не змінила в його баченні.
Не може перемогти той, хто живе ілюзією миру замість прагнення перемогти.
І це важливо, це критично важливо прагнути перемогти і перемогти. Бо будь-які спроби пошуку людяності і «миру» з худобою приведуть до того, що відпустивши зранену худобу, вона обов’язково повернеться з битою і з п’яним сусідом. Тому це саме той випадок коли відпускати не можна.
Коли ти приречений перемогти.
Коли Україна приречена перемогти. І ніяк інакше. Сама. З допомогою друзів які загоюють рани і дають зброю. Але нема в нас іншого шляху. Ми не повинні відпустити ворога, дати йому будь-який, навіть найменший шанс.
Кажуть, що Великдень — це народження нового, перемога над злом. Я б хотів, щоб у цього «підлітка» наступило приховання, щоб він зміг переоцінити себе, зміг усвідомити, що справжній герой це Він, Україна, українець. Який приречений щоб перемогти в цій війні.
Mason Lemberg
Здається, Володимир Зеленський поступово сповнюється ненависті до путіна, якщо судити зі все більш однозначної риторики в бік московських нацистів.
Таке позбавлення від ілюзій хоча і запізне, але вкрай важливе для людини на посаді президента України, усвідомлення з ким саме ми маємо справу є необхідною складовою консолідації суспільства та ефективної битви за державу, а в нашому випадку взагалі за існування як нації.
Це вже дало свої результати — міжнародна підтримка і повага України в світі тим більше посилюється, чим менше вона борсається в малоросійській «какой разніце» та домовленостях «посєрєдінє», а всередині країни як ніколи майже всі нарешті згуртувались проти спільного страшного ворога.
Особливо після надуспішних кадрових змін, таких як наприклад призначення Головнокомандувачем ЗСУ генерала Залужного замість символа капітулянства Хомчака з його «нє туда полєзлі».
……………..
Залишилось тільки не зійти з цього шляху, як це традиційно прийнято в українській політиці.
Тоді сам Зеленський хоча втратить багато «друзів» серед акціонерів влади та «слуґ»-пристосуванців , зато може отримати набагато більше — повагу всієї нації, а головне нову країну, в якій політику не треба буде грати ніякі ролі, а просто бути самим собою, українцем.
Переможемо.
Готують нового Путіна на наші голови?
До нього було-б набагато більше поваги, якщоб він хоч раз визнав, що впродовж 3 років ніс повну популістичну херню про очі Путіна, «треба просто перестати стріляти», зустрітись посередині, «війна триває, тому що вигідна Порошенку», «головне припинити війну в своїй голові», ”ми б вмерли, але Крим не віддали» і таке інше.
.
Україна переможе:
А коли вже наш лідер помиратиме за Херсон, Маріуполь, Мелітополь та Волноваху?
.
Йозеф Кнехт:
І ще довіра до єдиного інформаційного марафону на рівні 5% в країні яка воює це жах. Це основний канал інформації для багатьох українців, але вони йому не вірять. Потрібно негайно щось змінювати, там де є вакуум довіри з’являються нові джерела інформації, які не завжди українські!
.
krtmn79:
Почесывая чувство собственной значимости, зеленский раскрыл журналистам секретную информацию о визите американских топ-чиновников в Украину.
Пиариться, врать, монополизировать СМИ, хамить Западу, разглашать секретную инфу — на часi. А критиковать за это — не на часi. Как говорится, не перепутайте.
Стоит написать что-то критическое про зеленского, как с визгами набегают десятки свежесозданных акков с 0 читателей. Не жалеет власть денег из бюджета и западной помощи на подоляковских ботов.
