Уже цілий тиждень Росія веде повномасштабну війну в Україні, вторгнувшись до нас по всій протяжності держкордону та погрожуючи нападом з боку Білорусі, але поки що ворогові не вдалося досягти навіть тактичних успіхів.
Поточна ситуація
Наразі у Генштабі говорять про загибель близько 9 тисяч російських військових, які продовжують спроби наступу на різних напрямках. Водночас ЗСУ закріпилися в Макарові Київської області, на північному напрямку атаки ворога, і перейшли у контрнаступ, звільнивши важливий район місцевості.
Незважаючи на жахливі обстріли Харкова та спроби блокувати місто зі сходу та півдня, місто тримається, російські війська зазнали катастрофічних втрат, а наступ сповільнився.
Ядерні об’єкти, серед яких Запорізька та Південноукраїнська АЕС, перебувають у безпеці: мешканці Енергодару буквально вручну зупинили загарбників, які хотіли «зробити селфі на тлі АЕС для керівництва». Загалом, Запорізький напрямок контролюється нашими військами.
Великими зусиллями тримається і Маріуполь. Миколаїв повністю знищив повітряний десант, російські колони хаотично переміщуються територією області та успішно знищуються військовими та місцевими жителями. Продовжуються авіаудари та ракетні атаки Києва, Харкова та Житомира, але паніки агресору викликати не вдалося.
Причини бліцкригу, що провалився
Загалом армія хворого російського фюрера не досягла жодного значного успіху в Україні. За словами військового експерта Костянтина Машовця, провалу бліцкригу сприяла недооцінка росіянами супротивника, себто нас.
«Операція почалася з розрахунком на швидке досягнення певних результатів, насамперед першими ж ударами росіяни сподівалися знизити боєздатність збройних сил України на кілька порядків. Цього їм зробити не вдалося. Але цей фактор чомусь не врахували, і наступ продовжився за старим планом», — каже експерт.
На думку Машовця, один із найбільших провалів ЗС Росії – у тому, що вони не змогли перешкодити проведенню мобілізаційних заходів в Україні, у тому числі формуванню тероборони. Зважаючи на все, РФ переходитиме до наступного етапу затяжної війни, і це вигідніша ситуація для України, ніж для Росії, адже у нас є союзники, на відміну від Москви, чиї резерви тануть на очах.
За словами військового експерта Ігоря Козія, той факт, що Україна стала отримувати зброю від Заходу і збільшувати обороноздатність змусив Путіна прискоритися з нападом. Через це у агресора проблеми із логістичною підтримкою, ресурсним забезпеченням, людським забезпеченням. Тобто в Росії не змогли придумати нічого розумнішого, ніж оголосити чергові військові збори, і люди прямо з них пішли на війну.
«Провал бліцкригу — це прорахунок і прорахунок насамперед генерал-полковника Сергія Рудського, начальника головного оперативного управління Генштабу ЗС РФ. Однозначно це прорахунок і всього Генштабу: вони не готувалися до затяжних боїв. Крім того, росіяни не були готові до того, що наші пілоти здатні активно і злагоджено діяти, наші системи ППО не будуть знищені і продовжуватимуть захищати від крилатих ракет, тих самих «Калібрів», — каже Козій.
На нинішньому етапі тактика ворога у вигляді просування груп у маршових колонах виявилася вкрай невдалою. Вони просуваються, але не закріплюють за собою та не контролюють територію. Але навіть якщо вони перейдуть до протилежного способу дій, почнуть просуватися і закріплюватися в кожному селі, залишати людей у гарнізонах — це також призведе до поразки.
Ігор Козій зазначає, що тактика ЗСУ влаштовувати бої у місцевості, де противник був змушений рухатися у колонах, виявилася виграшною. Байрактари допомогли з точки зору знищення логістики: пального в ешелонах, колон танків та БМП.
Невтішні перспективи для російського вермахту
По суті, зараз командування ЗС РФ перебуває у патової ситуації або в так званому цугцвангу — кожен наступний крок веде їх до погіршення свого становища. Тут уже не важливо, що вони зроблять, намагатимуться закріпитися на досягнутих рубежах чи продовжать марні маневри, цілі операції зірвані і мета війни не буде досягнута. І це ще до розгортання Україною асиметричних дій щодо ворога. Мова про партизанський рух, проведення спеціальних операцій на окупованій території тощо.
«Поки що українці самі відбирають техніку, палять заправники, але військово-політичне керівництво вже закликало українців до партизанської війни будь-якими способами. Уявіть, як у цьому відношенні відчує себе агресор, їм місця не буде. По суті, найкращим для них буде режим перемир’я або припинення вогню, щоб перегрупуватися і поповнити запаси. Тридцять років державу розтягували, роз’єднували, корумпували, а зараз вона об’єдналася. Зі схожих моментів я б згадав хіба що дії навколо острова Тузла та знешкодження «президента» Мєшкова в Криму», — вважає Козій.
Ефективною стала і відсіч десатно-штурмовим військам противника. Це дуже важливий момент, він став можливим завдяки ЗСУ та теробороні, яка відіграла велику роль. Навіть своєю появою вона змусила деякі диверсійно-розвідувальні групи розбігатися. Російські десантники працюють за принципом «сів в оточенні і починаєш чекати на підхід основних сил». Але ППО збило основні сили, територіальна оборона організувала це оточення, а вже артилерія завершила справу.
Загалом, високий бойовий дух — один із найважливіших компонентів успіху ЗСУ, поряд з технікою та озброєнням, навчанням, умінням штабів, з’єднань та частин діяти спільно. Саме моральний компонент дозволив підтягти інші два компоненти. Це успіх усього українського народу, завдяки якому твориться обороноздатність держави.
За оцінкою Ігоря Козія, окупант уже ввів у бій 80% резервів, близько 120 тис. особового складу, що стояли на кордоні України. В результаті, за словами радника голови ОП Олексія Арестовича, 2 мотострілецька та 4 танкова дивізія 1-ї танкової армії розбиті. Поки точно не відомо, чи в боях задіяна 2-а загальновійськова армія. Водночас, якщо у війну кидають уже морпіхів із Північного флоту, СОБР, ОМОН та кадировців, і навіть сили зі Східного армійського округу – питання вже не у 150 тисячах, які стояли у нас на кордоні. Розвідувальна спільнота Заходу активно ділиться з Україною інформацією, і Генштаб, ймовірно, в курсі можливих варіантів використання противником резервів.
Не маючи змоги зламати опір української армії, Кремль приступив до війни з мирним населенням України, обстрілюючи житлові будинки. Як заявив британський міністр юстиції Домінік Рааб, російським генералам і офіцерам, що віддають подібні злочинні накази, загрожує трибунал у Гаазі.
Поступово ситуація виходить із-під контролю Кремля. На 4 березня планується засідання обох палат російського парламенту з метою запровадження воєнного стану у Росії. Проте для цього необхідно, щоб Україна напала на Росію. Саме тому росіяни можуть готувати чергову провокацію на кордоні з Україною. За даними СБУ, у російському селі Попівка, неподалік кордонів з Україною, росіяни готують обстріл власної території за допомогою установок «Град».
Можлива мобілізація в Росії може забезпечити агресору приплив особового складу, але в технічному вимірі це означає, що людей треба буде масово взути, одягнути та озброїти. Зараз перший ешелон, який проводив операцію, вторгнувшись в Україну на боєздатній техніці та озброєнні, зазнає найважчих втрат, і врешті-решт буде перемолотий. Навіть якщо Україна втратить якісь території, то ми за допомогою союзників та партнерів зможемо ці втрати перекрити. Росія ж навряд чи здатна вкинути в кампанію щось, крім «м’яса», масштаби втрат якого все ж таки дадуть росіянам зрозуміти, що лізти в дружню колись державу не варто.
