За тиждень на фронті відбулась рекордна у цій війні кількість боєзіткнень – 1 500. Тенденція наростання штурмів розпочалась ще наприкінці квітня і ймовірно буде довготривалою, поки росіяни не виснажаться, або не досягнуть спланованих результатів. Як і раніше ключовими для них були Покровський, Лиманський і Курсько-Сумський напрямки, а також несподівано зросла кількість боїв на півдні Новопавлівського фронту
Наступ в обхід Новопавлівського фронту
Вже кілька тижнів поспіль на півдні екскурахівського, а тепер Новопавлівського фронту росіяни попри велику кількість атак, не можуть досягнути бажаних цілей. Їхнє просування фактично зупинилося як в атаках на Бурлацьке, так і на Комар через Дніпроенергію. Вони так і не змогли повністю зайняти Андріївку чи Костянтинопіль. З Розливу окупанти намагаються поширювати свої метастазні атаки до околиць Багатиря, але закріпитися вони тут не можуть – їхніх «крилатих» мотодрагунів тотально знищують. Відтак ворог намагаючись знайти нові слабкі місця, сконцентрував переважаючі сили і вдарив в обід звичним напрямкам атак. Їхньою ціллю став Новопіль – останнє село, яке ще залишилось під контролем ЗСУ після контрнаступу в 2023 році. Путіністам вдалося із півдня пробитися на глибину у 2,5 км, перетнувши 2 ряди лісосмуг. Одночасно вони просунулися зі сходу на 1 км по дорозі від Новосілки до Новополя. Втім після стрімкого прориву наразі їхній наступ захлинувся.
Карта бойових дій за 3-10 травня, Фото: Еспресо
На півночі Новопавлівського фронту, зс РФ продовжили провалювати завдання вийти на адмінкордон Донеччини і Дніпровщини до 9 травня. Вони зупинились на відстані у 2,6 км., а до Новопавлівки яка може бути хоч якоюсь реально притомною ціллю для такого самовідданого руху на захід – ще 8 км. Тепер генштабу росіян спустять новий термін під, якусь іншу дату.
Зустрічні штурми на Покровському фронті
За тиждень тут окупанти дещо розширили зону контролю навколо Успенівки, де їм врешті вдалося закріпитися. Окрім того, вони провели контрнаступ і відбили центральну частину селища Шевченко. Натомість на сусідній ділянці фронту Сили оборони контратакували та знову зайняли Лисівку.
Карта бойових дій за 3-10 травня, Фото: Еспресо
Попри найбільшу концентрацію бої на Покровському напрямку, а це третина усіх боїв на фронті, ЗСУ вдалося стабілізувати тут фронт, а росіяни не мають достатньо сил, щоб атакувати Покровськ. Їхні штурми звелися до досягнення певних тактичних та підготовчих цілей. Разом з тим, розуміючи це, ворог намагається реалізувати прорив на іншій ділянці фронту – по трасі між Покровськом і Костянтинівкою. Реалізація задуманого дозволить окупантам не лише розпочати наступ на Костянтинівку, але почати обхід Покровська із північного сходу.
Криза на Костянтинівському фронті
Саме тут останнім часом склалася найбільш динамічна та загрозлива ситуація, адже ворог сконцентрував ресурси двох загальновійськових армій та значно переважає нас у кількості. Адже росіянина завершальному етапі витіснення Сил оборони із Торецька і Часового Яру та готуються наступ на Костянтинівку зі сходу та півдня. Цього тижня вони не мали на цьому фланзі значних просувань, окрім заходу в Леонідівку після 1,5 км прориву на околицях Торецька, а також просуванні по сірій зоні вздовж траси Донецьк — Костянтинівка в бік наших позицій у Романівці.
Карта бойових дій за 3-10 травня, Фото: Еспресо
Однак на правому фланзі ворог мав серйозні прориви нашої оборони. Він зумів у кількох місцях перерізати трасу Покровськ – Костянтинівка. Зокрема, після відходу ЗСУ до Нової Полтавки і Малинівки, путіністи продовжили просування на північ та окупували Новооленівку і вийшли за її межі, продовживши рух далі на Костянтинівку. Також вони зайшли в Олександропіль, повернувши вектор наступу на схід. Західніше ворог вже розпочав штурм Нової Полтавки та розширює зону своєї присутності на трасі.
З початку травня окупанти здійснили прорив на 7 км на північ, а також на стільки ж км зуміли розширити зону свого контролю. Росіяни наразі не збираються зупинятися та хочуть максимально глибоко вклинитися у наш тил. Натомість в ЗСУ наразі немає тут достатньо ресурсів, щоб стабілізувати фронт. Ймовірно, вже незабаром ми будемо говорити про бої в околицях Костянтинівки. Але ця ділянка фронту наразі є єдиною, де відбуваються швидкі зміни.
Карта бойових дій за 3-10 травня, Фото: Еспресо
Повзучий наступ на Сіверськ
Сіверська «фортеця» ще ніколи не була окупована росіянами, хоча з початку війни була для них пріоритетною ціллю, адже прикривала прямий вихід до Слов’янська. Під час контрнаступу у 2022 році, нам вдалося відбити височини в Білогорівці і з того часу Сили оборони їх успішно утримували. Однак поступово, метр за метром ворог відкушував у нас оборонні пункти. Днями довелося констатувати, що Білогорівка вже вдруге у цій війні знову опинилася під окупацією, а росіяни зайняли тут більшість панівних висот й почали розвивати наступ на сусідню Григорівку. Це також може негативно вплинути на утримання наших позицій в «лісі чудес» що на північ за Сіверським Донцем і які є загрозливим плацдармом, що дозволяє думати про наш наступ на Кремінну. Хоча просування в росіян наразі тільки зі сходу, але вони концентрують нові ресурси, щоб почати наступ на Сіверськ ще й з півдня.
Карта бойових дій за 3-10 травня, Фото: Еспресо
Лиманський фронт стабілізувався
Вже кілька тижнів окупанти б’ються чолом й не можуть захопити маленьке село Нове, яке, втім є доволі стратегічним через своє розташування на височині. Поки росіяни не захоплять Нове й сусіднє Липове, вони не можуть продовжити наступ на Лиман, а відтак нараз тут фронт завмер. Очевидно, що в такому разі зс РФ намагаються обійти з флангів. За тиждень вони зуміли зайняти 5 км у сірій зоні на південь від Нового, а також пробились на 1,5 на північ від Катеринівки до Новомихайлівки, за яку наразі точаться бої. Складається враження, що путіністи дещо змінили акценти й відклали наступ на Лиман, зосередившись на просуванні на північ до Борової, навколо якої вже майже пів року фронт залишається непорушним.
Карта бойових дій за 3-10 травня, Фото: Еспресо
Північ Харківщини готується до атак
Хоча про бої в районі Вовчанська ми пишемо мало, оскільки тут фактично немає жодних територіальних змін, однак це не означає, що росіяни перестали вважати його пріоритетним для себе. Бої тут ведуться доволі запеклі, в наші воїни тижнями не можуть відійти з позицій на відпочинок. Днями Силам оборони вдалося зайняти доволі великий масив лісу на північ від Липців, посунувши фронт на 2,5 км на північ в напрямку кордону. Цей тактичний успіх є доволі важливим перед настанням «зеленки» – ліс стане для нас надійним прикриттям.
Тим часом рашисти готують наступати в обхід Вовчанська зі сходу, атакуючи у напрямку на Вовчанські хутори, але ЗСУ наразі тримають ситуацію під контролем.
Карта бойових дій за 3-10 травня, Фото: Еспресо
Новий наступ на Курщині
ЗСУ вже повністю вийшли із Білгородщини, а за останні два села на Суджанському фронті все ще тривають бої. Росіяни намагаються розширювати сіру буферну зону на півночі Сумщини, але за тиждень тут не відбулось жодних територіальних змін.
Натомість ЗСУ, вивільнивши частину військ та розуміючи необхідність створення нових загроз на Курщині розпочали локальний наступ на прикордонне Тіткіно. Ще з тогорічного наступу правобережжя Сейму неподалік від Тіткіно залишилося під нашим контролем, а отже прикордонний загін росіян вже й так перебував у напівоточенні. Перед атакою наші ракети знищили командний пункт підрозділу дронів.
Карта бойових дій за 3-10 травня, Фото: Еспресо
Потім ЗСУ спробували напасти на ворожий укріпрайон з кількох сторін – на пряму по дорозі через кордон, а також в обхід із лівого флангу. В самому селі нашим десантникам вдалося просунутися у напрямку залізничного вокзалу, але без тривалого закріплення. Хоча західна частина села все ж опинилася під контролем ЗСУ. Обхідний маневр виявився не менш успішним. Однак і тут бої все ще тривають тож про кінець операції говорити ще рано.
espreso.tv
