Чорноморський Флот Росії втрачає вплив у сучасній розстановці сил у Чорноморському басейні швидше, ніж встигає оновлюватися
Із часу анексії Криму й на тлі збройної агресії Росії Чорне море вже не видається таким гостинним.
Провокації з боку підрозділів ЧФ РФ (обстріл водолазного судна «Почаїв» і літака морської авіаційної бригади ВМС ЗС України) знаходять своє віддзеркалення в зовнішній політиці й інших країн Чорноморського регіону, які змушені ділити море з, м’яко кажучи, непередбачуваним сусідом.
Тому логічними видаються заклики представників влади Румунії до керівництва НАТО щодо більш активної присутності сил Альянсу в Чорному морі. То який вигляд має військовий баланс у регіоні в той час, поки дискусія про перспективи створення спільного флоту НАТО в Чорному морі ще триває?
Румунія дуже залежить від своїх союзників по НАТО, і в разі морського конфлікту їхні Військово-морські сили не видаються потужними порівняно з іншими державами регіону, зокрема Росією й Туреччиною.
Як зазначають експерти, з погляду загальних можливостей, румунський флот відстає від турецького й російського та перебуває на одному рівні з болгарськими ВМС. Утім Румунія значно випереджає Україну та Грузію, хоча переважну більшість нинішніх кораблів Румунії було побудовано в 1970-ті й 1980-ті роки. Із часом їхній ресурс вичерпується, так само як і військово-повітряний. Водночас Росія має найбільші типи кораблів у Чорному морі.
До анексії Криму російську присутність гальмувала двостороння угода, що не давало змоги Кремлю оновлювати свій корабельний склад, і лише тепер ЧФ РФ здійснює часткову модернізацію та оновлення. НАТО спирається на турецький флот, який є військово-морською силою, що домінує в Чорному морі. І хоча чимало кораблів ВМС Туреччини зосереджено на Середземноморському напрямку, вони можуть дуже швидко передислокуватися в потрібний район.
Турки також мають потужний підводний флот, а це більше як десять субмарин у справному стані, які постійно перебувають в експлуатації. Для порівняння: росіяни з 2014 року значно посилили підводну складову флоту, наразі вони мають сім підводних човнів у Чорному морі. Шість із них вони отримали за останні два роки (дизельні підводні човни проекту 06363 «Варшав’янка»).
Також турецькі ВМС переважають за кількістю надводних кораблів: 16 фрегатів і корветів, більшість з яких має сучасне високотехнологічне озброєння. А в росіян більше 10 суден класу корвет чи більшого розміру. Своїм головним козирем на Чорному морі Росія вважає крейсер «Москва». Звісно, він є найбільшим кораблем на Чорному морі, однак це старе судно, яке спустили на воду 1979 року.
Слід зауважити, що Росія має велику перевагу в повітряному компоненті та берегових ракетних системах, адже після анексії Криму вона не мала жодних обмежень щодо постачання озброєння на півострів, тому Крим зразка 2017 року — це велика військова база. Однак у НАТО розуміють загрози від такої присутності на півострові. І тут вирішальним фактором є США. Так, їхню присутність у Чорному морі обмежує Конвенція Монтре, проте їм вона й непотрібна, адже реальна сила військового реагування США на випадок непередбачених обставин у Чорному морі перебуватиме в їхній військово-повітряній компоненті. Військова авіація може працювати як із численних європейських аеродромів у районах досяжності Чорного моря, так і з палуб авіаносців.
Таким чином, реальною силою, яку можна протиставити Чорноморському флотові, є ВМС Туреччини. У бойовому складі ВМС Туреччини є понад 85 бойових кораблів (серед них 14 підводних човнів, 16 фрегатів КРЗ, 8 корветів, 19 мінно-тральних і 29 десантних кораблів), понад 60 бойових катерів, близько 110 допоміжних суден, 6 літаків базової патрульної авіації (БПА) і 21 вертоліт. Ядром корабельного складу турецького флоту переважно є кораблі іноземних проектів.
Підводні човни представлено проектом «209» кількох модифікацій німецької розробки. Американські фрегати типів «Нокс» та «О. X. Перрі» передано Туреччині за програмою надання військової допомоги.
Оперативне стратегічне формування Чорноморського флоту Росії на початок 2017 року, за даними з відкритих джерел, має 7 підводних човнів і 45 надводних кораблів (ракетний крейсер, великий протичовновий корабель, 5 сторожових кораблів, 6 малих протичовнових кораблів, 4 малих ракетних кораблі, 5 ракетних катерів, 7 морських тральників, 2 базові тральники, 2 рейдові тральники, 7 великих десантних кораблів, 5 десантних катерів). Але від 20 до 50 відсотків від загальної кількості кораблів потребують ремонту.
P.S.
Голова Інституту стратегічних досліджень та прогнозів трансатлантичних процесів Олександр Захарія:
«Насамперед будівництво кораблів та іншої військової техніки в Росії опирається здебільшого на імпорт. Імпортозаміщення в її промисловості, зокрема у виробництві військової техніки, залишається дуже великим. Власного високотехнологічного виробництва у країні вкрай мало. Звичайно, є окремі зразки, але на загальну картину системного формування міцності сучасних ВМС вони не впливають. Також існує програма переозброєння ЧФ РФ, але наскільки вона буде успішною у довгостроковій перспективі?
Економіка Росії знаходиться не у найкращому стані, радше у кризі, яка спостерігається в усіх сферах діяльності. Тому виникає відчуття, що російський військово-промисловий комплекс у багатьох випадках блефує. Ми всі бачили, коли на демонстраціях та військових парадах нова техніка виходить з ладу, коли у Севастополі ракетний запуск перетворився на посміховисько, як, власне, й історія з авіаносцем «Адмирал Кузнецов».
Отже, амбіції Кремля на Чорному морі ґрунтуються більше на пропаганді й намаганні видати бажане за наявне, аніж на технічній перевазі свого корабельного складу».
Північний регіональний медіа-центр Міністерства оборони України
