Мосєйчук це тупо — зло.
Це Порошенко був винний і в борщовому наборі, і в кунгах.
А улюблений Зе за Остащенко, яка своєю байдужістю вбила купу військових, і яку звільняє Президент, за неї вибачатися не має. Тут гебельс в юбці рве рубаху, кидається, перебиває, не дає договорити думку і бреше, що винна безлика «система».
Вважаю, ми давно вже виростили свою скабєєву. Це зло. І це зло нагороджене орденом княгині Ольги, бо свідомо, наполегливо, професійно робить чорне — білим. Занурює наше суспільство в оруелівське «1984».
Навесні 2022 ми з Andriy Sogorin сподівались, що вдасться утримати оборону по Дніпру та бажали один одному вижити, і приблизно так само мислили всі мобілізовані з ОР-1, попри красиві казки про «2-3 нєдєлі» та «закончім до конца года, рєзєрви не треба».
Тому ситуацію на фронті станом на тепер сприймати як «невдачу» або навіть «поразку» означає не усвідомлювати об’єктивний стан речей та знецінювати досягненння — бо ми зберегли державу, кардинально підвищили боєздатність ЗСУ та нанесли таких втрат ворогу, яких він точно не очікував.
А що не вдалось прибити Тризуб на кремлі або хоча б вийти на кордони 1991 року — то не військова проблема, а завищені очікування та обіцянки імені «єдиного марафона», прогнози «експертів» типу колективного Арєстовіча та істерики Безуглої з пошуку винних в їхньому ж»проєбалі».
Україна вистояла від удару, який рф планувала як смертельний, тепер маємо вистояти у війні на виснаження — нас все ще мільйони, спротив має бути тотальним, тоді ми непереможні.
…….
Тому 2024 має стати роком довгоочікуваного дорослішання українського суспільства, чого всім щиро бажаємо.