Заступник голови ГУР МО України Вадим Скибицький для The Economist про поточну ситуацію.
По порядку, як це було в інтерв’ю, без вирваних із контексту заголовків про наступ на Харків та Суми. Але й радіти теж особливо нема чому. Як є.
▪️Для України зараз найважча ситуація за весь час війни. І вона буде ще важчою.
▪️Перший етап російського плану – повністю захопити Донецьку та Луганську області, цей пункт залишається незмінним із перших днів війни.
▪️Швидкість та успішність російського просування визначить, де буде їхній наступний удар. Росія знала, що квітень і травень буде важким часом для України.
▪️Втрата Часового Яру – справа часу. Не сьогодні та не завтра, звичайно. Але все залежить від українських резервів та постачань. Часовий Яр — ключ до просування Росії до великих міст в Донецькій області.
▪️Поки що Україна далека від стабілізації ситуації в Очеретиному.
▪️Російська армія більше не самовдоволена організація, якою вона була в 2022 році. Нині вона діє як єдиний орган із чітким планом під єдиним командуванням.
▪️Якщо ширше дивитися, то Росія готується до наступу в районі Харківської та Сумської областей. Час цього наступу залежить від міцності української оборони на Донеччині.
▪️Головний російський удар припаде на кінець травня-початок червня.
▪️Загалом до наземної операції в Україні у ЗС РФ залучено 514 тисяч осіб особового складу на сьогодні.
▪️Північне угруповання, яке розташоване вздовж кордону з Харківською областю, налічує 35 тисяч осіб. Її планують розширити до 50-70 тисяч жителів. Плюс, у центральній Росії йде накопичення «дивізіону резервістів», він налічуватиме 15-20 тисяч чоловік і його теж можуть кинути у бій.
▪️Цього мало, щоб узяти велике місто. Але достатньо менш масштабних завдань. Наприклад, швидка операція із заходу та виходу.
▪️Але завдання взяття Харкова чи навіть Сум — зовсім іншого порядку. Росіяни це знають. Але у будь-якому разі попереду у Харкова важкі дні.
▪️Росія веде кампанію з дестабілізації України за трьома напрямками:
1) Військове. Навіть з урахуванням виділеної Конгресом США допомоги Україна навряд чи зможе досягти паритету з Росією щодо артилерійських боєприпасів. Також не факт, що Україна матиме кошти для ефективної боротьби з КАБами.
2) Дезінформаційна кампанія щодо підриву легітимності Зеленського у зв’язку із закінченням його терміну. І хоча Конституція України ясно дає зрозуміти, що військовий стан продовжує повноваження Зеленського, цей пункт все одно максимально розганятиме.
3) Ізоляція України на міжнародній арені.
▪️Ситуація з мобілізацією трохи покращала з грудня. Але це все ще термінове питання.
▪️Єдине, що тішить, — у Росії ті ж проблеми. Її армія не пара тим професійним підрозділам, які в неї були на початку війни. Але вона має набагато більше людей і вона кидає їх у бій, розтягуючи виснажені українські підрозділи.
▪️Україна не зможе виграти війну лише на полі бою. Такі війни закінчуються переговорами. Обидві сторони зараз намагаються здобути «найвигіднішу позицію» перед потенційними переговорами. Але реальні переговори зможуть розпочатись не раніше другої половини 2025-го. На той час Росія почне зіштовхуватися із «зустрічним вітром».
▪️Військова продукція Росії розширилася, але вона вийде на плато на початок 2026-го. На цьому позначиться нестача сировини та інженерів.
▪️У обох сторін може закінчитися зброя. Але якщо нічого не зміниться, Україна закінчиться першою.
▪️Головний невідомий чинник на сьогодні це Європа. Якщо сусіди України не знайдуть способу збільшити оборонну продукцію, щоб допомогти Україні, вони зрештою самі опиняться під російським прицілом.
▪️Навіть п’ята стаття НАТО може не спрацювати. Росіяни візьмуть країни Балтії за 7 днів Реакція НАТО – 10 днів.
▪️Україна дала Європі фору кілька років тим, що протрималася. І Україна продовжуватиме боротися. У нас немає вибору. Ми хочемо жити. Але підсумок війни залежить не лише від України.
