Замість траншей та окопів на фронті подекуди — ями, в яких важко сховатися, інженерної техніки не вистачає, а будувати оборонні споруди доводиться під вогнем ворога.
Про це пише Assotiated Press. Агентство поспілкувалося з десятками українських військовослужбовців, чиновників та представників будівельних компаній, більшість із яких говорили на умовах анонімності.
АР пише, що російські війська озброєні кращі за українські, а брак боєприпасів змушує ЗСУ поступово відступати. Розрив у вогневій потужності вдасться закрити завдяки пакету допомоги США. Але зброя та боєприпаси з нього ще мають надійти, а до того Росія продовжить використовувати слабкі сторони України.
Будівництво фортифікацій
АР пише, що Україна цьогоріч виділила на будівництво розгалуженої фортифікаційної мережі Україна виділила майже 38 мільярдів гривень (960 мільйонів доларів). «Солдати на передовій стверджують, що це мало відбутися минулого року, коли Україна мала перевагу в боях, а не зараз у запалі бою», — йдеться в публікації.
Росія заздалегідь підготувалася, збудувала фортифікації, і це окупилося під час невдалого українського контрнаступу минулого літа. Але Україна не поспішала наслідувати цей приклад. Реальний прогрес в будівництві укріплень був досягнутий лише навесні 2024 року.
«Багато хто думав, що нам… не потрібно буде готувати такі лінії. Вони не очікували нового російського наступу», — цитує агентство слова заступника командира 47 піхотної бригади Олександра.
Він розповів, що українські солдати змушені на передовій і воювати, і копати свої окопи. «Дуже важко робити і те, і інше», — сказав Олександр.
Чому Україна має проблеми з укріпленнями?
АР пише, що причини цього сягають років здобуття незалежності, коли Україна скорочувала армію. Інженерні полки розформовували, техніку розпродавали.
«Ми увійшли у війну ні з чим», — розповів військовослужбовець інженерних військ України, який говорив на умовах анонімності. За його словами, коли він у жовтні прибув будувати укріплення на сході України, у його підрозділі було лише старе обладнання 1960-х років і лопати. «Відповідно, такі траншеї ми зробили», — каже він.
Ями замість окопів
Військовослужбовець із колишньої 67 бригади ЗСУ розповів, що прибув в середині березня на позиції за 3 км від Часового Яру.
«Він очікував бліндажів, лабіринту окопів і вогневих позицій, але він знайшов низку ям, ледь достатньо великих, щоб у них сховатися під час артилерійського обстрілу», — йдеться в публікації.
Військовий розповів, як під вогнем «солдати вилазили з ям і починали копати один до одного, щоб між ними був хоч якийсь зв’язок». Але варто було неподалік влучити снаряду — окопи розсипалися.
Українці відступили на 2 км назад. За словами військовослужбовця, бригада втратила понад 100 військових. На початку квітня її відвели, розформували та звинуватили у втратах. Командири відповіли, що не мали жодних ресурсів для досягнення успіху.
Укріплення в тилу
Третю лінію оборони будують приватні компанії. Щоб пришвидшити будівництво, вони отримують контракти без звичайного тендерного процесу. Та і за таких умов знайти охочих взятися за будівництво нелегко.
Підрядник з Сумщини розповів, що мав для отримання фінансування зв’язатися з півдюжиною чиновників.
Власник іншої компанії, що постачає бетон для укріплень на передовій лінії, сказав, що деякі місцеві чиновники звітують про завищені обсяги та пришвидшені темпи роботи, хоча насправді все не так райдужно.
Крім того, російські безпілотники відстежують будівельні роботи аж до третьої лінії та регулярно атакують робітників. У Харкові за останній місяць загинуло щонайменше четверо будівельників та знищено 10 одиниць техніки.
«Ворог усе бачить», — цитує видання слова голова Харківської ОВА Синєгубова.