Важливим кроком щодо стримування агресії Росії та зміцнення східних кордонів НАТО стало рішення Варшавського саміту 2016 року щодо впровадження програми Розширеної передової присутності (Enhanced Forward Presence)
Відповідно до цієї програми в країнах Балтії та в Польщі було розміщено сили передового базування в складі чотирьох багатонаціональних батальйонних груп Альянсу, які перебувають там на ротаційній основі. Тоді ж у поточному дискурсі з’явився термін «східний фланг НАТО», що тягнеться від Балтії до Чорного моря.
Путін біля воріт
Побоювання Брюсселя виникли не на порожньому місці. І не лише через російську анексію Криму та війну проти України. Адже Росія постійно — як до, так і після розміщення Сил передового базування НАТО — нарощує наступальний потенціал власних військ на західних кордонах і майже безперервно проводить там різні навчання. Найбільшими з них є російсько-білоруські навчання серії «Запад» з перекиданням великих контингентів російських військ і бойової техніки на територію Білорусі й Калінінградської області.
Водночас у складі Збройних сил РФ розбудовуються великі тактичні структури (включно до рівня дивізії та армії), призначені передусім для наступальних операцій в умовах воєнного конфлікту великої інтенсивності. Левова частка цих частин зосереджена саме на західному напрямку.
До складу Західного військового округу (ЗВО) входять три армії: 1-ша гвардійська танкова, 6-та і 20-та (гвардійська) загальновійськові армії. Основу 1-ї гвардійської танкової армії (1ГТА) становлять дві гвардійські дивізії — 4-та танкова (Кантемирівська) і 2-га мотострілецька (Таманська), які є ударними частинами. Головний ударний потенціал 20-ї гвардійської загальновійськової армії (20ГА) становлять нещодавно сформовані 3-тя і 144-та мотострілецькі дивізії. 6-та армія не має у своєму складі частин дивізійної ланки, що зумовлено її призначенням і некритичним значенням. У ЗВО є кілька тактичних підрозділів дивізійного рівня. Його бронетанкові сили мають на озброєнні танки T-72Б3 i T-80 (до 900 машин) та незначну кількість танків Т-90. Мотострілецькі бригади мають на озброєнні легку бронетехніку, БМП-2, БТР-80/82A і невелику кількість БМП-3.
Збереження бригадних структур у складі дивізій підвищує вогневий потенціал і дає змогу діяти на широких ділянках фронту з можливістю координації дій підрозділів. Такі дивізії мають усі переваги, притаманні ударним формаціям, і призначені для дій в умовах високотехнологічної маневреної війни з масованим використанням бронетехніки, високоточної зброї і РЕБ.
Кожна з трьох армій (6-та, 1-ша і 20-та) виконує заздалегідь визначені стратегічні й тактичні завдання, має оперативні напрямки дій та відповідну структуру й оптимальний склад сил. Наприклад, призначенням 6-ї армії (штаб у Санкт-Петербурзі) є операції проти країн Балтії, що мають незначний військовий потенціал. У разі війни вона повинна швидко захопити Естонію, Латвію і Литву. Район оперативного розгортання армії — Санкт-Петербург і Псков (поблизу кордону) — уможливлює наступ із зосередженням сил на трьох головних напрямках: північно-західному, західному або південно-західному.
На думку експертів, масштабному наступу росіян передуватимуть дії Сил спеціальних операцій і Повітрянодесантних військ. А вже після них у хід підуть танкові й моторизовані частини. Генштаб РФ робить ставку на проведення наступальних операцій у стислі терміни, щоб поставити НАТО перед фактом, що вже відбувся.
Щоб відрізати Балтію від сухопутного сполучення з Польщею (через Сувалкський коридор), 6-та армія за підтримки частини сил 1ГТА може вдарити по Литві з території Республіки Білорусь (РБ). Запобігти цьому НАТО вдасться оперативним наданням вогневої підтримки та швидким перекиданням підкріплення вже на ранній фазі конфлікту з території Польщі або морем до портів Естонії, Латвії та Литви. Утім, критично важлива 110–150-кілометрова ділянка кордону між Польщею та Литвою, яка відділяє Калінінградську область від Білорусі, як і порти країн Балтії, що їх у разі війни може заблокувати агресор. Бо інакше є ризик, що Балтія втратить навіть і частину території Польщі. Усі ризики такого сценарію добре розуміють у військових штабах по обидва боки східного флангу.
1-ша гвардійська танкова армія призначена для дій на західному (білоруському) напрямку. Ландшафт Білорусі сприяє використанню великих бронетанкових і моторизованих об’єднань. Вхід 1ГТА на територію союзної РБ багато разів відпрацьовано на навчаннях як один із основних елементів. Напевно, є також і сценарій збройного захоплення Білорусі, актуальний для Москви на тлі ускладнення відносин з Мінськом і небажання президента Лукашенки об’єднуватися з РФ.
У межах навчань «Запад» відпрацьовується не лише масове переміщення російських військ і бойової техніки на територію Белорусі, а й повне логістичне забезпечення такої операції (маршрути руху, склади пального, польові табори, ремонтні бази, система зв’язку тощо).
1ГТА спроможна, залежно від типу конфлікту, оперувати частиною своїх сил на балтійському напрямку (проти країн Балтії), польському (з території РБ) й українському (з північно-східного або північного, якщо з території РБ). В останньому випадку армія взаємодіятиме з частиною сил 20ГА, концентруючи сили в районі «брянського виступу».
Саме елітні 2-га і 4-та дивізії 1ГТА є головними ударними елементами потенційного наступу. Головним оперативним напрямком 20ГА є український і частково білоруський. За прогнозами, ця армія наступатиме частиною сил зі сходу на захід (із Ростовської області) разом із підрозділами 8-ї армії Південного ВО, що діятимуть проти України з південного сходу або частиною сил — із північного сходу. 20ГА за потреби також може виділити війська для дій на білоруському напрямку, про що свідчать останні спільні навчання «Щит Союза-2019».
Крім зазначених армій і кримського угруповання ЗС РФ, у разі повномасштабного вторгнення Росії на територію України будуть залучені ССО, десантники, ракетні війська та Чорноморський флот. Безумовно, реальна ситуація може відрізнятися від прогнозів. Імовірним є й проведення операцій на кількох напрямках одночасно та зміни підпорядкування залучених військових частин і навіть об’єднань.
Багато чого залежатиме від типу й масштабів збройного конфлікту, противника, цілей і просторово-часового виміру операції. Окрім тактичних з’єднань та об’єднань, постійно підпорядкованих відповідним арміям, сили ЗВО можуть отримати підтримку частин центрального підпорядкування, зокрема Повітрянодесантних військ. Основними тактичними одиницями останніх є батальйонно-тактичні (а іноді й полкові) бойові групи.
Не менш важливе те, що, за даними експертів Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, нові види озброєння й військової техніки у військах ЗВО становлять до 60% (для порівняння: у ЗСУ цей показник не перевищує 10–15% із перспективою зростання до 35% 2025 року). Тож агресор має як кількісну, так і якісну перевагу над арміями країн уздовж східного флангу. Ця обставина зумовлює посилення протитанкового сегмента озброєнь країн, що можуть опинитися на шляху російського броньованого тарану. Для України це означає необхідність придбання додаткових партій артилерійських і ракетних боєприпасів та ПТРК, зокрема американського виробництва (Javelin). Своєю чергою, Польща та Румунія пришвидшили виконання оборонних програм, особливо в протиповітряному та протитанковому сегментах, а також у сфері високоточних боєприпасів.
Особливості складу сил ЗВО
Війська, підпорядковані ЗВО, мають підтримку спеціальних, артилерійських, інженерних і тилових частин. Звертає на себе увагу наявність у складі ЗВО інженерних частин (дві бригади), відповідальних за шляхи проходження важкої техніки та залізничних (три бригади) військ. Останні забезпечують безперебійну роботу залізниці під час наступу, а також стратегічні й оперативні перевезення.
Не менш цікавою є наявність двох бригад військ радіоелектронної боротьби (РЕБ), потужної реактивної (бригада, озброєна РСЗВ «Смерч») і великокаліберної ствольної артилерії (бригада з 203-мм гарматами і 240-мм мінометами). Традиційно сильними є можливості округу у сфері спеціальних операцій, про що свідчить наявність у ЗВО двох бригад спецпризначенців.
Кожна армія має в штаті бригаду, відповідальну за матеріально-технічне забезпечення (МТЗ), розгортання пунктів забезпечення пальним тощо. Наприклад, під час навчань «Запад-2017» поблизу важливої ділянки автостради М-1 (Miнськ — Борисов — Орша — Смоленськ) було розгорнуто великий склад пального. Там зберігали, охороняли й заправляли техніку пальним, що надавала білоруська сторона (зокрема, підрозділи 69-ї окремої бригади МТЗ). Пальне подавалося спеціальним трубопроводом, підключення до якого здійснювали фахівці компанії «Транснефть». Це дає змогу використовувати його на будь-якій ділянці без залучення автомобільних або залізничних цистерн. Однак виведення трубопроводу з ладу може значно обмежити просування моторизованих сил агресора.
Сили ЗВО опосередковано підсилюють і дислоковані на його території сили Повітрянодесантних військ (дві бригади і три дивізії), проте вони не враховуються в балансі сил і підпорядковані командуванню ВДВ РФ у Москві (у Росії це окремі війська, що становлять стратегічний резерв). Упровадження в штатах повітрянодесантних дивізій третіх полків (десантно-штурмових) також певним чином підвищує бойовий потенціал ЗВО й відповідних армій (наприклад, 1ГТА або ж 6-ї армії). До цього слід додати берегову оборону, морську піхоту (дві бригади), а також сили 11-го армійського корпусу в Калінінграді (три бригади) та 14-го корпусу на Півночі (дві арктичні бригади).
Збільшенню наступального потенціалу ЗВО сприяє також формування нових тактичних об’єднань і переозброєння військових частин на нові зразки озброєння. У 2019 році потенціал 20ГА посилили завдяки формуванню в складі 144-ї мотострілецької дивізії танкового й мотострілецького полку. У першого на озброєнні танки Т-72БА, у другого — БТР-82А. Нині дивізія має три мотострілецькі полки, танковий полк, артилерійський полк, полк ППО (загалом шість) і з підрозділами забезпечення. До того ж 2016-го було сформовано 96-ту окрему розвідувальну бригаду, що має діяти на користь командування 1ГТА.
Із урахуванням досвіду війни на Донбасі в частинах ЗВО посилюють потенціал артилерії та ракетних військ. 2017 року відновлено розформовану раніше 45-ту бригаду артилерії великої потужності (16 203-мм САУ і 8 самохідних 240-мм мінометів «Тюльпан»), цілевказання їм видають новітні БПЛА «Орлан-10» і «Застава». Своєю чергою, 488-ма оперативна ракетна бригада в листопаді 2019-го отримала комплекси «Искандер-М».
Військово-повітряні сили і Протиповітряна оборона ЗВО
ЗВО має розвинений потенціал ВПС і ППО, який постійно посилюється завдяки переозброєнню (зокрема, на території Калінінградської області). Основою протиповітряної оборони округу є 6-та армія ВПС і ППО зі штабом у Санкт-Петербурзі. До цього слід додати сили морської авіації Північного та Балтійського флотів, а також частин центрального підпорядкування (авіація далекої дії).
Авіаційні полки переозброюються на нові винищувачі Су-35С i Су-30СМ (останнім віддається перевага), а фронтові бомбардувальники Су-24 замінюють на Су-34. Водночас Су-24 передають до складу окремих змішаних авіаційних полків. На озброєнні є певна кількість винищувачів МиГ-31, є також дві ескадрильї з модернізованими літаками МиГ-31БM/БСM. Крім того, у складі 790-го полку у 2018–2019 роках одну ескадрилью переозброїли із Су-27СМ на Су-35С (12 одиниць), а наприкінці 2018-го завершено переозброєння 159-го полку на винищувачі Су-35С (24 машини). Крім літаків, підрозділи ЗВО мають на озброєнні транспортні (різні модифікації Mи-8 i Mи-26) та ударні (Mи-35M, Mи-28Н, Ka-52) вертольоти.
До складу 6-ї армії ВПС і ППО входить дві дивізії ППО: 2-га (Хвойний) і 32-га (Ржев), що мають на озброєнні ЗРК С-300 і С-400. 2-га дивізія є тактичним з’єднанням, яке прикриває з повітря Санкт-Петербург і Псков, вона частково переозброєна на С-400. Своєю чергою, 32-га дивізія обороняє Новгород і Воронеж. Обидві дивізії ППО мають ЗРК С-300 різних модифікацій (С-300PM/ПС), С-400, а також мобільні ЗРК самооборони «Панцирь-С1».
Повільне переозброєння полків ППО на С-400 триває давно, і оцінити поточний стан процесу наразі складно. Про масштаби переозброєння свідчить те, що з 2007-го, коли на бойове чергування поставлено перший дивізіон ЗРК С-400, і до кінця 2019-го частини ЗВО отримали 61 дивізіон цих систем. Кожен полк складається з двох дивізіонів, по дві пускові установки.
Калінінградський анклав
Останнім часом у Калінінградській області, цьому важливому стратегічному плацдармі Росії в регіоні, поряд із відновленням танкового полку і розміщенням ОТРК «Искандер» посилено компоненти ВПС і ППО. 2019 року створено 132-гу змішану авіаційну дивізію, яка концентрує в Калінінградському анклаві всю авіацію БФ. На озброєнні в цього підрозділу стоять винищувачі Су-27 і Су-30СМ. Наприкінці 2014-го в Калінінграді було сформовано 44-ту дивізію ППО БФ, нині триває її переозброєння на ЗРК С-400. Одним із її основних завдань є забезпечення разом із далекобійними ОТРК «Искандер» обмеження доступу (блокади) до портів Балтії та Польщі.
На навчаннях, які тривають майже безперервно, війська ЗВО відпрацьовують наступальні дії, завдання ракетно-бомбових ударів по об’єктах військової та критичної інфраструктури (зокрема, ядерного удару по Варшаві), приховані марш-кидки танкових і мотострілецьких дивізій. За експертними оцінками, Генеральний штаб ЗС РФ діє системно і враховує всі можливі фактори. Бойові дії на землі, на морі, у повітрі й космосі розглядаються комплексно та взаємозв’язано. Це інтегрована концепція війни нового покоління, яку Москва вже реалізує на практиці.
Концентрація російських військ уздовж кордонів із країнами НАТО вирішує кілька завдань одночасно. Ідеться насамперед про шантаж Кремлем західних політиків задля поступок та отримання нових економічних дивідендів.
Східний фланг чи фронт НАТО?
Розміщення у 2016 році передових контингентів НАТО в Польщі, Литві, Латвії та Естонії стало фактичним переламом у політиці Північноатлантичного Альянсу (зокрема, і стосовно України). З огляду на значну чисельну перевагу російських військ над силами передового базування НАТО (22 батальйонні тактичні групи проти чотирьох) і загрозу відкритої агресії Альянс дбає про заходи стримування, вдається до демонстрації військової потуги й рішучості. Ідеться про низку військово-морських та авіаційних навчань НАТО в Балтії та Європі з перекиданням військ США до Європи. Під час навчань відпрацьовуються питання прориву можливої російської блокади й доставки військової допомоги силам передового базування в країнах Балтії.
Найбільшими з них за останні 25 років є багатонаціональні навчання «Захисник Європи-2020» (European Defender 2020), що розпочалися 3 лютого за участю до 37 тис. військових із 20 країн — членів НАТО, а також партнерів Альянсу з Грузії та Фінляндії. Але через пандемію коронавірусу наразі прийнято рішення щодо призупинення цих навчань. Найближча активна фаза — Allied Spirit, в якій мають взяти участь 6 тисяч війьскових армій США та Польщі, була перенесена з травня на червень.
Загалом European Defender 2020 відрізняє і тривалість — майже до кінця поточного року. Їхня головна мета — утримати Кремль від будь-яких провокацій в умовах російсько-української війни, а також під час запланованих на кінець серпня президентських виборів у Білорусі.
З огляду на необхідність посилення військової присутності в Європі Вашингтон відновив діяльність 5-го корпусного командування Армії США, головним завданням якого є укріплення американського військового потенціалу в регіоні. Ідеться також про розбудову логістичної інфраструктури, перекидання військ на значні відстані, маневр силами та засобами уздовж східного флангу НАТО. Буде відпрацьовано заходи з відбиття наступу противника й ураження його критично важливих об’єктів одночасно на кількох різних напрямках — від країн Балтії до Грузії.
На думку Ґреґа Мелчера, експерта американського аналітичного осередку NGW Centre, що досліджує війни нового покоління, є підстави називати східний фланг НАТО фронтом, де одна сторона — Росія — давно й активно готується до нападу на іншу — країни НАТО, до того ж навіть веде неоголошену гібридну війну. Арсенал Москви містить різні гібридні засоби: асиметричні дії, кібероперації, інформаційну війну, дестабілізацію, залякування, хабарництво, шахрайство, конвенційну військову силу, спецоперації. Крім того, Кремль використовує погрози ядерною зброєю як очевидну форму тиску. Весь цей спектр засобів Москва застосовує і на східному фланзі — фронті НАТО. Російські інформаційні операції, які до 2016 року проводилися переважно проти країн Балтії, тепер спрямовані проти всіх країн Альянсу на східному фланзі та США. Тут Москва випереджає Захід і навіть намагається виставити його як розпалювача нової війни. Відкриту збройну агресію Кремля проти НАТО найближчим часом експерти вважають малоймовірною.
Утім, зберігається загроза агресії проти України та Білорусі (для приєднання її до РФ і забезпечення Владіміру Путіну довічного правління «з чистого аркуша»). Слід також очікувати продовження гібридних атак поруч із намаганням Кремля досягти «великого порозуміння» з провідними країнами Заходу, яке підтвердило б його «особливу» роль на пострадянському просторі.
