Зеленський перетворює сьогоднішній «День єднання» в суцільний дешевий відосік-піар влади.
На всіх каналах одночасно виходить «марафон єдності» де ми бачимо лише Зеленського, Стефанчука та «слуг народу».
Можливо першими потрібно показувати наші Збройні Сили України?
Можливо показати наших хлопців та дівчат що боронять країну.
Запитати волонтерів та ветеранів. Поговорити з істориками.
Але ні. Весь день, НА ВСІХ каналах будуть годувати ось цим «фейсом», який 3 роки якраз і роз‘єднує країну.
Чомусь виникає останнє питання: а День Соборності, 22 січня, чому не відзначали?
Бо справжня СОБОРНІСТЬ, виборена сотнями кров‘ю українців для влади кварталу є пшиком. Але не для нас, українців!
Андрій Смолій
Що я відчуваю сьогодні, в цей «святковий» день?
Мені соромно. Мені боляче.
Соромно через те, що особина, яка порівнювала мою країну з актрисою німецьких порнофільмів, отримавши історичний шанс і успішно його профукавши, добиваючи рештки власної підтримки, придумає «свята» з єдиною метою: компенсувати власну неспроможність і неадекватність, легковажність і невміння діяти в кризових ситуаціях.
Сама ідея по своїй суті є вершиною ідіотизму: «Нас лякають, давайте збиремось разом на площах». Щоб що? Щоб легше було бомбити площі? Я розумію, що ризики таких подій невеликі, але хто тобі дає право ризикувати людьми?
Мені соромно через те, що в країні з багатими традиціями, сучасними Героями і героїзмом, що проявляється в обороні країни щодня, ця недалека особина придумає нам «свята» в стилі середньоазійських диктатур, які наповнили календарі і влаштовують фейкові гуляння в «День туркменського алабая» та подібні «знаменні»дати.
Мені боляче через те, що дітей і дружин Захисників України, які готуються до найгірших варіантів, тилові щурі змушують ставати масовкою «святкування» щоб задовільнити примхи недоробленого лідора, що намагається врятувати власні рейтинги.
Мені боляче через те, що люди, які переживають за власну безпеку, які не відчувають себе в безпеці, захищеними, в момент коли їм явно не до цього, змушені святково наряджати своїх дітей в школу чи самі святково наряджатись, бо чинуші до того всього шантажують вчителів чи їх самих.
Мені боляче, що таким способом дискредитують національні символи. Бо гімн не співають під примусом в зігнаній масовці, гімн це те що лунає з самого серця. І там звучить, що душу й тіло ми положим за нашу свободу. За свободу. За нашу свободу. А не в якості масовки Для порятунку рейтингів недоробленого лідора.
Скажіть, от за що нам таке? Мало того, що один із них придумав свято єдності. Як влучно написала Nina Kuryata – «кожен президент має запровадити власне свято, коли треба ходити у вишиванках». Мало того, що інший розіслав дурні вказівки по школам. Так і на місцях почали всю цю дурню виконувати — стоячи, на фоні прапора і в вишиванці, співаємо Гімн України.
Дописалися в інструкціях до того, що фото виконаної роботи (колективного співу) треба надсилати для звітів.
От чесно, я спочатку подумала, що це жарт. Ну не може бути таке правдою. Я розумію, що практика виконання Гімну кожного ранку у школах – нормальна і прийнятна. Як правило, Гімн звучить у трансляції. Діти знають, що це і чому.
Але на виконання абсолютно дивного указу президента придумати оцей треш? Ви ж теж уявили, як ваша дитина намагається співати у хаті, прибрана у вишиванку і з розгорнутим прапором?
Отак і знецінюються символи держави.
Zoya Kazanzhy
ТЕЛЕМАРАФОН ЄДНОСТІ….
Перетворився в нудне бубоніння чиновників різного рівня про «свої досягнення»!!Ну і звичайно, що на змагання: хто ефектніше ПОЦІЛУЄ СОНЦЕСЯЙНУ ДУПУ ПРЕЗЕДЕНТА!! 
Ну поки що є у мене очевидний лідер в цьому змаганні — ІРИНА ВЕРЕЩУК
Для неї День Єдності України — це день єдності із Зеленським!! 
Ви просто послухайте цей комуняцько-брєжнєвський спіч!!
що значить голос:
От я давно думав: що мені нагадує голос Верещук? Як це можна назвати?
Бо є ж хриплий неприємний голос (Зеленський).
Але є хриплий голос Висоцького, який зве у гори і на охоту.
Є і голоси, які будять відчуття гідності.
Є голоси співучі, мелодійні, такі що переливаються.
Такі як степ український тужливі і піднебесні.
Є такі що здаються мужніми і будять силу..
Є голоси у людей, які здаються голосами кохання.
А дитячі голоси — це голоси, які викликають посмішку і бажання захистити.
Є голоси, які звуть до бою голосно. А є — які шепочуть ніжності і приємні речі.
А Є голос Верещук, коли вона видає (цитата):
-Ми знаємо, що у нас є держава, у нас є президент, навколо якого потрібно гуртуватися. І це — нас врятує. Повірте, ми точно знаємо — що коли настане час, а він уже сьогодні настав — ми готові.
Я зрозумів — це замогильний голос. Коли я це прослухав — на мене війнуло потойбіччям.
Не включайте її при дітях — пісятися почнуть.
«Подолати свій страх, як його подолав Кабінет міністрів» та «нам є довкола кого об’єднуватися, довкола президента України» — вєщає Верещук з усіх, бляха, радіостанцій…
Дорогі мої представники влади, в цей день, я би дуже хотіла, аби ми всі об’єднувалися заради України і її безпеки!
Аби ми піарили на тому Марафоні Єдності українську армію, мужніх чоловіків і жінок, які справді не мають страху).
Аби ми єдналися в повазі і показували тих, хто пішов до лав територіальної оборони.
Аби ми нарешті висловили слова подяки і по справжньому єдналися з нашими союзниками, які дали нам зброю! Замість оцього вічного «всі ведуть проти нас війну, бо нагнітають»…
Господи, дай нам сил це все пережити), і піарників на всьому святому теж).
PS. А ми з Дмитрий Христюк зранку просто вивісили у власному вікні прапор. Так відзначили цей День. І пішли кожен робити свою роботу. Єднання — воно ж не в словах і не в патетиці), воно в справах. Як, власне, і лідерство…
