Багато хто з нас звільнились останнім часом з Армії. Бо такий совок який розпочався після 19-го року терпіти ніхто з нас не збирався.
Після закриття трьох ТБ каналів ми спілкувались між собою щодо можливого загострення на фронті. Й не помилились у наших припущеннях.
Зараз знов будемо збиратись. Тепер обговоримо, що ми будемо робити якщо розпочнеться «гаряча фаза» війни.
І знаєте що? Багато, хто не просто з великим бойовим досвідом, а ще з унікальним фахом (снайпери, диверсанти, арта, піхота, медики) кажуть, що не підуть знов. Бо таке відношення влади та наріда до воїнів відбиває бажання брати знов зброю до рук. Хай воюють ті, хто втомлювався від війни сидячі в тилу та взагалі хто «абинепорох», «хуженебудет», «хотьпоржем».
Щодо мене, то по-перше я не засуджую таку позицію побратимів, бо розумію їх біль.
А по-друге, чи піду сам на війну? Не знаю. Але якщо в мене вже немає переконання, що треба йти на фронт, то це погана прикмета.
От що меньш ніж за 2 роки вдалось зробити Зе-леному у..бану під радісну підтримку наріду.
Дай Бог, може і це колись минеться.
— Деморализация армии — это главное, чего добился зеля.