Найогидніше в Мар’яні Безуглій – не її тупість, нахабство, продажність, сосання наших грошей з бюджету.
Найогидніше, що вона не соромиться піаритися на людях, яких сама ж і кинула на смерть через виконання політичних замовлень проти військових.
Наприклад, ось Мар’яна пише про Івана Попеля. Чи знає вона Івана Попеля? Ні. Може, вона спілкувалася з його сім’єю, висловлювала співчуття? Ні. Може, допомагала Івану, поки він служив? Ні. Може, допомогла сім’ї матеріально, коли Іван повернувся на щиті? Знову ні.
Тварина просто використала мертвого Івана Попеля, щоб ще раз накинути на військових і пішла далі сіяти розбрат і зневіру. Якщо через місяць спитати тварину, хто такий Іван Попіль, вона ж його навіть не згадає. Може, новий водій Єрмака?
Животне намагається будувати собі імідж захисниці армії, але ж медики, переведені в піхоту не від хорошого життя. Саме Мар’яна за дорученням Офісу, зацькувала Залужного, при якому ні медиків, ні ППО в піхоту не гнали.
Саме Мар’яна найактивнішим чином долучилася до призначення Сирського. Сирка, як лагідно називали генерала в Офісі. Стараннями Мар’яни Сирка позиціонували, як сучасного генерала на противагу «совєцькому» Залужному.
Але щось пішло не так, Сирок не вивозить і Мар’яна тепер завзято гавкає на нього, ніби ми тупі і вже не пам’ятаємо, звідки той Сирок взявся.
Мені соромно за тих, хто досі подає руку Мар’яні. Соромно за тих, хто лайкає цю цинічну потвору, що йде по трупах. Соромно, що країна, ніби та курка, якій відрубали голову, кудись біжить бездумно і не маючи жодної притомної візії навіть в тих питаннях, від яких напряму залежить наше виживання.
Безуглі цю війну не виграють. Марафони землю не повернуть. Україна потребує глибокого реформування армії, політичної системи, глобальних кадрових змін. Ми зараз підходимо до межі, коли керування країною настільки погане, що немає різниці, чи воно є, чи його немає взагалі.
