«Треба пояснити, чому Бандера та Шухевич важливі для однієї частини суспільства, і розібратися, чому вони токсичні для іншої». Це каже новий очільник Інституту національної пам’яті, на хвилиночку.
Мені здається що відповідь очевидна. Тому що з настанням незалежності, та більше — з початком російської агресії, одна частина суспільства спромоглася вичавити із себе отруту російсько-імперсько історичного дискурсу, радянський міф про братні народи під проводом старшого російського. Для якого борець за незалежність проти колоніалізму та імперіалізму Бандера — ворог. А інша частина суспільства — не спромоглася. Духовно багато хто з цієї частини суспільства досі живе у своєму внутрішньому Радянському Союзі. Формально маючи паспорт українця.
Перша частина суспільства шостий рік бореться проти кремлівської агресії. Другій частині принаймні байдуже. Або не байдуже лише з огляду на побутові негаразди. А якщо мир — то хай собі і мир. Яка різниця під яким прапором.
Перша частина воює за себе і за іншу. З другої походять ті, хто в мирних містах дуже втомився від війни, жодним чином не споглядаючи та не відчуваючи її вживу.
Шлях першої частини — поступове перетворення формально незалежної Україна на повноцінний національний дім для українського народу. Шлях другої — повернення в затишне і тепле болото «братнього народу», заради спокою та комфорту, дешевого газу та низьких тарифів, кліпів в Москві та бізнесу на кордоні. І поступове розкладання України на молекули.
Це живе проти мертвого. Це майбутне проти минулого.
І ці дві частини неможливо об’єднати. Як неможливо об’єднати з тілом відтяту гангреною кінцівку.
Завдання э Українського інституту національної пам’яті — відроджувати та формулювати сама український погляд на світ та історію. Створювати національний міф, якщо хочете. І робити так, щоби перша частина суспільства росла та зміцнювалась. А друга всихала та відпадала. Як корка з історичної рани, що загоїлася.
Зеленський та його чиновники можуть цього не розуміти. Адже вони — дуже радянські люди. Вони хочуть, щоби усе було як раніше. Не розуміючи, що як раніше — це мати Україну без України.
Але попри все це я вірю в перемогу. Бо ніколи ще минуле не перемагало над майбутнім. А смерть над життям. Бо ніхто не може скасувати досвід усвідомлення себе українцями, через який пройшли мільйони наших співгромадян. І ніхто не знесе хрести на могилах останніх шести років.
Українське зерно трохи померзло в землі від холоду, який повіяв за ці півроку. Але при нагоді воно знову проросте. Чекати залишилося недовго
Sergey Vysotsky
P.S.
В результате артиллерийского обстрела в субботу, 14 декабря, на Донбассе погиб 21-летний нацгвардеец Сергей Михальчук. Об этом сообщили в Бригаде быстрого реагирования Нацгвардии.
Нашому братику був лише 21 рік, але він загинув у бою, в суботу 14 грудня 2019 року, від вогню російської артилерії. Яку наводили в бік українських позицій не олігархи і не політики, а звичайні собі мешканці сусідньої країни. Душевні такі люди, з широкою душею та звірячою ненавистю до всього українського.
Нашому братику був лише 21 рік. Але він мав більше мужності, аніж сотні тисяч фізично розвинутих чоловіків, які роблять селфікі у спортзалах і засинають у своїх теплих ліжечках на гражданці. Він був одним із тієї жменьки НЕБАЙДУЖИХ, яким Україна була дійсно потрібною, на відміну від мільйонів двоногих шлунків, які плювали на цю землю і цю державу. Наш братик воював за кожного окремого українця — за тих, хто щоранку з тремтінням читає зведення з фронту, а також за тих, хто “втомився в офісі”. За тих, хто чекає вдома й за тих, хто “нас туда нє пасилал”. Він воював за свою скривджену рідну землю, як і всі його предки до того, й робив це не заради медалей чи слави, а просто тому що так роблять воїни. Саме таку долю обрали собі НАЙКРАЩІ з людей, і їх ніхто не переконає, що це було хибне рішення.
Сьогодні я прошу вас пом’янути нашого лева і назавжди запам’ятати його обличчя. Він був у сто разів кращим за кожного з нас. Сергій Михальчук, національний гвардієць, Бригада швидкого реагування НГУ. 21 рік.
Сьогодні Песков розповів, що хоче Путін, а це взяття під контроль головою держави Володимиром Зеленським націоналістів та екстремістські сили, які, на їх думку, заважають становленню мира. І в черговий раз наголосив, що це «внутрішньоукраїнський конфлікт».
В уявленні російської еліти, починаючи від Мазепи, Махно, Бандери, Шухевича, Левка Лук’яненко і завершуючи зараз пасіонаріями, які виходять на акції, бо відчувають загрозу та готові боротися за Україну, всі ці українці є екстремістами та загрозою в розширенні імперії, яку так плекають в Кремлі.
Становленню української державності зажди заважали відбутись і завжди це робилось з боку РФ, але попри все, режими в Москві змінюються, а Україна була, є і буде, питання в шляху, який ми пройдемо.
Питання на що готова Українська влада, щоб принести так званий «мир». Поки ми бачимо підігравання РФ. Якщо добре почитати історію, то стане зрозуміло, що будь-який український керівник, який вирішував піти на договір з РФ, програвав, і в результаті програвала сама держава на тактичному рівні.
Але час іде, люди розумнішають і все більше людей усвідомлюють свою ідентичність та готові за неї боротись.
Нам треба розраховувати воювати десятками років, як Ізраїль, інакше ми втратимо суб’єктність і державу, такі випадки вже були в нашій історії!