Проєкт бюджету-2027 — це рентген пріоритетів влади. Не телевізійних промов, не патріотичних роликів і не чергового «все для фронту», а того, кому система реально забезпечує гарантоване зростання ресурсу. Державна судова адміністрація — близько 32,6 млрд грн, плюс 35,1%. Офіс Генерального прокурора — 21,146 млрд, плюс 13,6%. ДБР — 5,505 млрд, плюс 16,8%. Програма забезпечення діяльності Президента та Офісу Президента — плюс 22,2%, до 1,073 млрд грн. Це не чутки — це параметри внесеного урядом законопроєкту №16000.
А тепер подивімося на того, без кого всі ці прокурори, судді, слідчі, чиновники й президентські кабінети завтра можуть просто втратити державу, в якій вони отримують зарплату. На військового. Уряд справді збільшує загальний ресурс сектору оборони й безпеки до 4,885 трлн грн, а видатки на грошове забезпечення в секторі зростають. Але під час представлення бюджету міністр фінансів так і не назвав нового загального підвищення базового грошового забезпечення військовослужбовців; уряд говорить про забезпечення чинних і вже ухвалених виплат. Аналітики бюджету прямо звернули увагу: окремого нового загального підвищення солдатської зарплати проєкт поки не містить.
Ось де починається справжня бюджетна непристойність. Для системи правосуддя механізм збільшення грошей знаходиться. Для прокуратури знаходиться. Для ДБР знаходиться. Для президентської вертикалі знаходиться. А людині, яка може сьогодні втратити руку, ногу, здоров’я або життя, держава знову пояснює складність бюджетної арифметики. Солдатові — «шукаємо можливості». Апаратові — уже пораховані мільярди. І це в країні, де сама влада оголосила оборону беззаперечним пріоритетом №1.
Тут уже питання не в зарплатах як таких. Перед нами формується дуже небезпечна державна ієрархія. Прокурор має право переслідувати громадянина. Слідчий — увірватися до нього з обшуком. ДБР — відкрити провадження. Суд — позбавити свободи, майна, можливості нормально жити. Президентська вертикаль концентрує політичне управління. І саме цей контур державної сили отримує системне бюджетне підсилення. Водночас людині зі зброєю в окопі держава не демонструє такої самої політичної волі автоматично й гарантовано піднімати базове грошове забезпечення. Це вже не просто бухгалтерія. Це модель самозбереження апарату.
Особливо непристойно це виглядає тому, що грошей у держави об’єктивно бракує: проєкт передбачає 7,272 трлн грн видатків, а Україні у 2027 році знадобиться понад $52 млрд міжнародної підтримки. Тобто значна частина державної машини фактично продовжує існувати завдяки ресурсам платника податків і зовнішніх партнерів. І саме в цій ситуації апарат не починає із себе. Він не каже: війна — отже заморожуємо власні привілеї, адміністративні надбавки й інституційне розростання, доки військовий не буде забезпечений першим. Навпаки: машина знаходить спосіб профінансувати власне відтворення.
Це і є головний політичний зміст бюджету-2027: влада прекрасно знає, кого необхідно утримувати ситим, сильним і лояльним для функціонування державного апарату. А військового вона продовжує називати головним пріоритетом переважно з трибуни.
Коли судова система отримує плюс третину, прокуратура й слідчий апарат — нові мільярди, президентська інфраструктура — двозначне процентне зростання, а солдату знову немає окремого гарантованого загального підвищення базової винагороди, це вже не питання економії. Це питання того, кого система вважає своїм.
І бюджет відповідає на нього значно чесніше, ніж будь-яка промова.
Думайте, дивіться, що влада заготовила для українського народу в 2027, спираючись на реальні цифри і пріоритети бюджету країни.
