В Одесі завершились українсько-американські командно-штабні навчання «Сі Бриз-2019», в яких брали участь майже три тисячі військових із 19 країн світу.
Всім мореплавцям було повідомлено про закриття району для проведення міжнародних навчань, проте корабель Чорноморського флоту РФ в середу, 10 липня, зайшов у закритий район, де проводилися стрільби корабельної артилерії, провокуючи тим самим небезпечну ситуацію.
Відповідно до міжнародного протоколу корабель РФ було опитано фрегатом «Гетьман Сагайдачний», але там вдали, що у них проблеми зі зв’язком.
Капітан 1-го рангу ВМС США у відставці, екс-представник НАТО в Росії ГАРРІ ТАБАХ назвав такі дії Росії прогнозованими, підкресливши, що Кремль намагається шкодити тим, чим може. Також він вважає, що участь в «нормандському форматі» щодо вирішенням конфлікту на Донбасі була б цікавою Трампу, оскільки це можливість позлити Путіна.
— Як пройшли міжнародні навчання «Сі Бриз-2019» в Одесі? Наскільки вони важливі для українських військовослужбовців, на вашу думку?
— Дуже успішно, без якихось інцидентів. 19 країн НАТО, плюс Україна. Близько 3000 військовослужбовців, багато кораблів, цікава програма: маневри, навчання, інтеракції. Дуже багато важливих людей там було, подія сама по собі потужна, а головне — дуже турбує і дратує Росію. Для української сторони — такі навчання дуже важливі: є можливість пройти навчання за стандартами НАТО, відрепетирувати різні ситуації, навчитися воювати в коаліції, спілкуватися однією мовою — це безцінний досвід.
— Чому Росія завжди так гостро реагує на ці навчання? І чого очікувала від провокації, коли корабель ВМС РФ зайшов у закритий район проведення стрільб на міжнародних навчаннях «Сі Бриз-2019»?
— Це така агонія, безпорадність, імпотенція — як хочете називайте. А що вони ще можуть зробити? Коли я служив, і наша авіаносна група виходила в море, авіаносець починав злітати з палуби, водночас із радянської палуби злітав вертоліт «Гормон» і просто висів над нашою злітною смугою. Тобто вони могли тільки перешкодити, щоб ми не злетіли, бо тоді загинули б обидва. Коли у радянського вертольота закінчувалося пальне, і він відлітав, ми відновлювали наші польоти. Тобто у Росії така тактика — шкодити тим, чим може. Але вони не розуміють, що вони цим ще більше нас тренують, допомагають.
— Провокують, але червону лінію не переходять?
— Там же немає політичного рішення. Я сподіваюся, вони вивчили урок, коли в Азовському морі таранили український катер і полонили моряків. Це ганьба для них, для Військово-морських сил. Я не пам’ятаю, щоб хтось когось таранив, тому що у капітана запрограмовано зберігати свій корабель, а коли йдеш на таран, можеш пошкодити і своє судно. Що вони і зробили. Я не думаю, що це виходило з Москви від Путіна, мовляв: «Давайте, ганяйтеся за українськими катерами і арештуйте їх». Я думаю, він як Сталін обмовився — чого вони ходять туди-сюди, а не зовсім тверезий адмірал вирішив поганяти.
— На яку допомогу може розраховувати Україна, як від Європи, так і від США? До речі, посол України в США Валерій Чалий сказав, що ми купимо у Пентагону сучасну зброю, яка стоїть на озброєнні американської армії. Що це може бути?
— Ви правильно зауважили, що Європа і Америка, а не Америка і Європа. Ви перебуваєте в городі Європи, а не США. У нас свої проблеми: з південними кордонами, з Венесуелою, Кубою. Я вважаю, що Європа поводиться жахливо: повернули РФ у ПАРЄ, не втручається в ситуацію, яка сталася в Чорноморському басейні. Чорне море в Європі оточене країнами НАТО. Якщо Америка почне тиснути, і Трамп почне диктувати, що робити, поллється критика: чого це він вирішує, що тут робити. А у нього і в США вистачає критики. З іншого боку, від США вимагають, щоб вони щось робили, в той час як ЄС будує «Північний потік» і буде заробляти гроші разом з Росією.
Що стосується США, це буде потужна військова допомога, тому що ті цифри, про які я чув, дуже значні. Озброєння може бути яке завгодно — тут не беруся прогнозувати. Але думаю, тепер не виникає сумніву, що США — союзники України.
— Володимир Зеленський запропонував розширити «нормандський формат», включивши в переговорний процес США і Великобританію. Чи буде це цікаво Трампу? І чи погодиться на це Путін?
— Мені здається, що президент Зеленський у відношенні до Путіна трохи копіює президента США, мовляв: «Так, ти класний хлопець, але будемо говорити на моїх умовах, будемо говорити про те, про що я хочу говорити, не ти». Якщо врахувати, що під час саміту G20 Трамп із Путіним обговорював питання України, то це для нього важливо. Або неважливо, тому що у нього в США проблеми — демократи, майбутні вибори. Тому я думаю, що з Путіним він говорить приблизно в такому ж тоні: «Хочеш зі мною вести переговори, будемо говорити про те, про що я хочу. Я хочу говорити про Україну, тому що це те, про що ти не хочеш говорити». Трамп посміхається, його міміка дуже саркастична, але веде свою політику. Думаю, США був би цікавий такий формат. Це ще один козир у колоді.
— Путін раніше заявляв, що США не повинно бути в «нормандському форматі», чому?
— Навіщо йому конкуренти? Німеччина і Франція — не конкуренти, вони дають йому робити, що він хоче. Путін порівнює себе тільки з однією людиною — президентом США. Ще Китай, може,, але Китай не бере участі в цих конфліктах.
Я б тільки вдвох із Путіним за стіл переговорів не сів би. Я б говорив, що хочу цього, як Трамп каже, але не сів би. Мені здається, вони розкусили цю схему Путіна — його скарги, що він хоче переговорів, але з ним не хочуть говорити. А тут зворотна тактика. Переговори повинні бути на умовах України і з міжнародними партнерами.
