Характер протистояння на Донбасі (принаймні, на початковому етапі навесні — влітку 2014 роки) дозволяє вести мову про контртерористичний характер операції українських збройних сил.
Мі-24 у небі Донбасу
Що передбачає широке використання армійської авіації (АА) і насамперед бойових вертольотів. В Україні як і в більшості пострадянських країн це «старі, добрі» Мі-24 різних модифікацій.
У 1991 році новоствореній державі Україна дісталося як мінімум 350 бойових вертольотів. Однак масовий і практично безконтрольний експорт призвів до того що вже в 1996 року їх було 297 (26 — у складі ВПС, ППО і НГУ і 217 — в армійській авіації).
Але це був тільки початок, так як у більшості машин ресурс по планеру, лопатям закінчувався до 2006 року, то машини ранніх років випуску масово списувалися, більш «свіжі», але з «вибитим» ресурсом ставилися на зберігання в очікуванні ремонту.
Тривав і експорт, дані по якому далеко не повні, але думаю варто привести тільки деякі цифри: Алжир (13 Мі-24В в 1999 році), Сьєрра-Леоне (2 Мі-24В, 1999 р.), Нігерія (2 Мі- 24В, Мі-24П в 2008 р.), Чад (4 Мі-24В в 2007 — 2008 р.), Азербайджан (13 Мі-24П в 2009-2010 рр.), ЦАР (2 Мі-24В в 2011 р.), Екваторіальна Гвінея (4 Мі-24П).
Загальний експорт вертольотів Мі-24 з України за 1991 — 2014 рр. оцінюється іноземними фахівцями в 142 машини.
Мі-24 в оригінальному камуфляжі
Таким чином, на 2011 рік в армійській авіації налічувалося всього 72 Мі-24. Їх кількість не сильно зменшилася до весни 2014 року, коли почалася «гаряча фаза» протистояння на Донбасі.
На той момент в армійської авіації було три ескадрильї Мі-24 у складі одного полку (7-го, (Новий Калинів, Львівська область) і двох бригад (16-ї (Броди, Львівська область) і 11-ї (Чорнобаївка, Херсон). Виходячи з штатної чисельності це близько 50 машин. Ще 10 вертольотів перебували за контрактом з ООН в Африці (Ліберія і Конго).
Початок відкритого протистояння з РФ призвело до того, що всі машини були перекинуті на прикордонні території: біля кордонів Криму були задіяні для показових польотів вертольоти обох бригад АА, в той час як 7-й полк повинен був прикрити чернігівський напрямок.
Однак незабаром на Донбасі почалися збройні зіткнення і вертольоти зведеними групами були перекинуті на найближчі аеродроми. Так, зведена група 7-го полку стала базуватися на аеродром Чугуїв, вертольоти 11-ї бригади з`явились навесні 2014 року в аеропорту Маріуполь, 16-ї бригади — в аеропорту Дніпропетровськ.
Мі-24 над окраїнами Краматорська
Вперше на Донбасі бойові вертольоти відзначилися 14 квітня, коли дві машини засвітилися на місці нападу РДГ противника на тилову колону десантників під Краматорськом. Потім було прикриття Мі-8-х з десантом спецназу, задіяного для посилення оборони бази зберігання бронетехніки в Артемівську (24 квітня), зачистка Донецького аеропорту (26 травня), в якій була задіяна пара машин 7-го полку.
Однак першим реальним бойовим хрещенням для українських вертолітників стала облога захопленого бойовиками Слов’янська.
Рано вранці 2 травня блок-пости навколо міста були атаковані із землі та з повітря, причому авіаторам довелося діяти в несприятливих погодних умовах, що в результаті і призвело до невиправдано високих втрат.
У районі Карпівки під час польоту на гранично малій висоті були вражені з ПТРК «Фагот» відразу два вертольоти зі складу 16-ї бригади. З двох екіпажів в живих залишився тільки капітан Краснокутський, який поранений був захоплений противником на місці аварійної посадки (пізніше був обміняний).
Таки великі одноразові втрати змусили переглянути концепцію застосування вертольотів, проте умови бойових дій вимагали застосування бойової авіації. При цьому головною метою було знищення захопленої бронетехніки дніпропетровських десантників.
Пара бойових гвинтокрилів армійської авіації України
А так як у групі Стрєлкова — Гиркин людей з бойовим досвідом вистачало, то 5 травня бойовиками була організована противертольотна засідка в районі гори Карачун. В якості приманки використовувався БМД, а для збиття гвинтокрила був задіяний великокаліберний кулемет на мобільній базі. Варто відзначити, що обстріл Мі-24 був проведен вкрай професіонально: черга біла випущена в саму вразливу частину — редуктор несучого гвинта і його обв’язку. Що очікувано призвело до відмови гідравлічної системи та вимушеної посадки на авторотації. Екіпаж був евакуйований, а сам гвинтокрил через три дні був добитий залпом некерованих ракет з борту Су-25.
Досить обмежено використовувалися вертольоти на іншому напрямку — луганському. Насамперед це було пов’язано з відсутністю достатньої кількості польових майданчиків та складнощами з постачанням. Однак Мі-24 7-го полку армійської авіації відзначились кілька разів: як мінімум 2 червня в ході відбиття штурму бази прикордонного загону в Луганську та при прикритті прикордонного пункту «Довжанський».
Слов’янськ взагалі виявився вкрай невдалим для української авіації — там армійська авіація зазнала найбільших втрат і фактично після цього була виведена з «гарячих» ділянок фронту. 4 червня в ході бою ракетою ПЗРК «Ігла» був вражений Мі-24П 11-й бригади АА, екіпаж якого здійснив аварійну посадку недалеко від траси Харків-Ростов.
Після цього випадку зведена група була виведена із зони бойових дій. Однак час було використано з користю — силами ТЕЧ за два місяці до строю були поставлені як мінімум шість Мі-24. Після звільнення Слов’янської агломерації обидві бригади стали базуватися на аеродром Краматорськ (знаходяться там і понині).
Крайніми у війні на Донбасі стали вильоти екіпажів 7-го полку на луганському напрямку в серпні 2014 року. Тут 20-го числа був збитий Мі-24: загинув екіпаж майора Олега Бірюка. Причому є велика частка ймовірності, що «крокодил» був збитий російськими військовослужбовцями з 205-ї окремої мотострілецької бригади, які вели бойові дії на цьому напрямку.
Починаючи з осені 2014 бойові вертольоти залучаються до прикриття санітарних Мі-8 виключно в прифронтовій зоні.
Мі-24 над полігоном Широкий Лан, осінь 2015 р
